11 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/2902/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової частини НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними наказів, зобов'язання поновити на посаді та виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 12.07.2019 (а.с.24-30 т.2) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08.02.2019 №25 про його звільнення з військової служби у запас відповідно до пункту "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем);
- зобов'язати командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " поновити позивача на військовій службі на посаді заступника командира батальйону з озброєння - начальником технічної частини 16 окремого мотопіхотного батальйону (військова частина НОМЕР_2 ) 58 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та виплатити середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді від 15.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 за клопотанням позивача об'єднано в одне провадження адміністративну справу №240/9413/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними з адміністративною справою № 240/2902/19.
У позовній заяві по справі №240/9413/19 (а.с.88-92 т.2) ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 від 23.09.2017 №86 (по стройовій частині) в частині: "Відповідно до пункту 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" продовжити строк військової служби за контрактом до видання указу "Про демобілізацію" з наданням часу для оформлення документів та прийняття рішення щодо укладення нового контракту майору ОСОБА_1 , заступнику командира з озброєння - начальнику технічної частини з 23.09.2017".
Позивач посилається на те, що 08.06.2012 він уклав черговий контракт строком на 5 років на проходження війської служби у Збройних силах України, який набрав чинності 22.09.2012. Строк дії даного контракту закінчився 22.09.2017. Тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_3 видав наказ від 23.09.2017 №86 (по стройовій частині), яким наказав: "Відповідно до пункту 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" продовжити строк військової служби за контрактом до видання указу "Про демобілізацію" з наданням часу для оформлення документів та прийняття рішення щодо укладення нового контракту майору ОСОБА_1 , заступнику командира з озброєння - начальнику технічної частини з 23.09.2017". Він з 05.09.2017 по 27.03.2018 перебував у зоні проведення АТО, з 11.08.2018, з невеликими перервами до 04.03.2019 - у зоні проведення ООС. Про існування наказу від 23.09.2017 №86 він дізнався лише під час розгляду даної справи, а про звільнення - під час перебування у зоні проведення ООС. Позивач вважає оскаржувані накази незаконними, оскільки п.8 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" врегульовує визначення строку військової служби для осіб, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні. Він у дисциплінарному батальйоні не перебував. Станом на 23.09.2017 всі хвилі мобілізацій в Україні пройшли, військового стану в Україні введено не було. Він міг продовжити військову службу лише шляхом укладення нового контракту, проте ні він, ні командування не виявляли бажання укладати новий контракт та не укладали такий контракт. У зв'язку із закінченням строку контракту ще 22.09.2017 позивач вважає, що його незаконно звільнили 08.02.2019 з військової служби у запас відповідно до пункту "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) тому, що достроково не можна припинити правочин, термін дії якого закінчився.
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача - Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військової частини НОМЕР_1 ) в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 25.03.2019 (а.с.40-41 т.1).
Представник відповідача військової частини НОМЕР_2 проти позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 27.03.2019 (а.с.54-56 т.1).
Представник відповідача військової частини НОМЕР_3 проти позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 08.04.2019 (а.с.80-81 т.1).
Перед початком судового засідання 07.10.2019 представником позивача подано заяву про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно, про, що свідчать розписки про одержання судових повісток та рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с.153-155).
Протоколом суду від 07.10.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Вважаючи накази тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2017 №86 та командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08.02.2019 №25 прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 статті 2 вказаного Закону передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Строки військової служби визначаються у статті 23 цього ж Закону, відповідно до частини 2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.
Дисциплінарний статут Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.
Пунктами 1, 4 Дисциплінарного статуту (зі змінами та доповненнями), визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Пунктом 45 визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позбавлення військового звання.
Відповідно до абз.3 ст.5 Закону України від 24 березня 1999 року № 551 "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, визначено ст.ст.83-84 Закону № 551, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. При цьому, призначення службового розслідування це право керівника, а не обов'язок.
Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом ІІ Інструкції, згідно з пунктом 2.12 якої контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених пунктом 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008.
За умовами п.п.1 п.35 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" частини 6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VII оголошено часткову мобілізацію.
Відповідно до абзаців 4-6 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Згідно із частиною 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом.
Контракт про проходження військової служби позивачем підписано 08.06.2012, а командувачем Сухопутних військ ЗСУ 26.07.2012. Контракт є строковим та укладався на 5 років (а.с.197-198 т.1).
Пунктом 7 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2017 № 86 відповідно до пункту 8 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"- продовжено строк військової служби ОСОБА_1 за контрактом до видання указу "Про демобілізацію" та надано час для оформлення документів та прийняття рішення щодо укладення нового контракту майору ОСОБА_1 , заступнику командира з озброєння - начальнику технічної частини з 23.09.2017" (а.с.241 т.1).
Як видно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2019 № 195 у зв'язку з виявленням помилки під час перевірки внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23 вересня 2017 рок № 86, а саме скасовано п.7, як такий, що не відповідає чинному законодавству (а.с.116 т.2).
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень цих прав. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на те, що пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2017 № 86, який став підставою звернення ОСОБА_1 до суду і є предметом спору скасований, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 Начальникові Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, Генералу армії України ОСОБА_4 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Таку саму правову позицію сформульовано в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц; від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц; від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц; від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц та ін.
Суд зауважує, що у зв'язку із оголошенням мобілізації і настанням особливого періоду, військовослужбовці Збройних Сил України не звільняються та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
При цьому, суд зазначає, що позивач із рапортом на звільнення з військової служби не звертався. Крім того, позивач не належить до жодної із категорій осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", які мають право на звільнення з військової служби під час дії особливого періоду.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач продовжив проходити військову службу понад встановлені строки, визначені контрактом про проходження військової служби (а.с.197-198 т.1).
Аналогічні висновки вказані у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №813/739/17.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08.02.2019 №25 суд зазначає наступне.
Зі змісту акта проведення службового розслідування встановлено, що 15.09.2018 на ім'я командира військової частини надійшов рапорт від майора ОСОБА_5 про те, що заступник командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння - начальник технічної частини майор ОСОБА_1 знаходиться на території базового табору в стані алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду виконував свої службові обов'язки в стані алкогольного сп'яніння. Розслідуванням встановлено, що даний військовослужбовець неодноразово порушував військову дисципліну на території військової частини та мав ряд стягнень:
- за низьку виконавчу дисципліну "Зауваження" від 18.01.2018;
- за слабку організацію роботи по службі РАО "Догана" від 19.02.2018;
- за неналежне виконання службових обов'язків "Попередження про неповну службову відповідність" від 31.03.2018;
- за неналежне виконання службових обов'язків "Пониження в посаді" від 18.06.2018;
- за низьку виконавчу дисципліну "Сувора догана" від 27.06.2018.
За результатами проведеного розслідування запропоновано підготувати клопотання до вищестоящого командування щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби за контрактом у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту (а.с.22-24 т.1).
16 вересня 2018 року офіцером військової комендатури м.Торецьк, капітаном ОСОБА_6 , на позивача було складено протокол ДНК №1599 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення: майор ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, перебуваючи біля території базового табору військової частини НОМЕР_3 , Донецької області, виконував свої службові обов'язки в стані алкогольного сп'яніння (а.с.19-21 т.1).
Вказані обставини підтверджується наданою до матеріалів справи копією службової картки майора ОСОБА_1 (а.с.33-34 т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2018 №246 "Про результати проведення службового розслідування" прийнято рішення про підготовку клопотання до вищестоящого командування щодо звільнення заступника командира військової частини НОМЕР_2 з озброєння - начальника технічної частини майора ОСОБА_1 , з військової служби за контрактом у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту. Другим пунктом наказу вказано, позбавити позивача по справі премії за вересень 2018 року в повному обсязі (а.с.25-27 т.1).
Наказом від 08.02.2019 №25 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (а.с.106 т.1).
Листом від 12.02.2019 доведено до відома наказ командувача військ оперативного командування про звільнення ОСОБА_1 , зокрема позивача ознайомлено з наказом 17.02.2019 (а.с.120-121 т.1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.03.2019 №65 позивача виключено зі списків особового складу (а.с.242 т.1).
Такий наказ прийнято на підставі:
- подання командира 16 окремого мотопіхотного батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування "Північ" Сухопутних військ ЗСУ про звільнення ОСОБА_1 (а.с.109-111 т.1);
- негативного висновку прямих начальників від 01.02.2019 (а.с.112 т.1);
- скороченої оцінної картки військовослужбовця, де висновком вказано, що позивач займаній посаді не відповідає, доцільно звільнити з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (а.с.113-115 т.1);
- клопотання командира військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2019 №65 за погодженням командира військової частини НОМЕР_3 (а.с.107-108 т.1).
У зв'язку з відмовою позивача ознайомитись з оцінною карткою військовослужбовця керівним складом військових частин було складено акт відмови від 08.02.2019 (а.с.116 т.1).
Негативні висновки з приводу служби ОСОБА_1 наведені також в рішенні ради офіцерів військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2019 (а.с.117 т.1), у витягу з протоколу засідання атестаційної комісії військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2019 № 01 (а.с.118 т.1), службовій характеристиці від 31.01.2019 (а.с.119 т.1).
Як вже раніше зазначалось, протягом проходження військової служби у військовій частині позивач систематично порушував військову дисципліну, допускав випадки неналежного виконання службових обов'язків та вживання алкогольних напоїв за що отримував стягнення. Так впродовж 2017-2019 років ОСОБА_1 отримував: 03.10.2017 - зауваження; 03.11.2017 - догану, 21.11.2017 - сувору догану, 18.01.2018 - зауваження, 21.03.2018 - попередження про неповну службову відповідність, 18.06.2018 - пониження в посаді, 27.06.2018 - сувору догану, 24.10.2018 - сувору догану, 07.12.2018 - сувору догану, 17.12.2018 - зауваження, 19.01.2019 - попередження про неповну службову відповідні.
Відповідно до п.п."ж" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
В обґрунтування підстав скасування наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08.02.2019 №25 про звільнення позивача з військової служби у запас відповідно до пункту "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) позивач вказує наявність протиправного характеру наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2017 №86 та обставини що зумовлюють його скасування.
Як вже встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2019 № 195 у зв'язку з виявленням помилки під час перевірки внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23 вересня 2017 рок № 86, а саме скасовано п.7, як такий, що не відповідає чинному законодавству (а.с.116 т.2).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто позивач повинен довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист якого він просить, та відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.
Незважаючи на обов'язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов'язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, доводи позивача про порушення його прав наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 08.02.2019 №25 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог позивачем не надано.
Командувач військ оперативного командування "Північ" приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача за невиконання умов контракту, діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням відсутності встановлених підстав для скасування наказів, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для поновлення ОСОБА_1 на військовій службі.
Вимога щодо виплати середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про зобов'язання поновити на посаді, а тому не може бути задоволена судом.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_4 ) відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва