ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14409/18
провадження № 2/753/1534/19
(заочне)
"28" жовтня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Долі М.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус лізинг" про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Максус Лізинг", в якому просила стягнути з товариства на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 107 640,00 грн. та проценти за користування ними у розмірі 3 476,92 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.05.2018 року у м. Дніпро позивач разом з чоловіком звернулися до офісу компанії, яка надавала консультації з питань придбання автомобілів - ТОВ "Максус лізинг", де їм запропонували автомобіль "Рено Логан", ціна якого становила 107 640,00 грн. В ході переговорів представники компанії надали реквізити на оплату повної вартості автомобіля, яку необхідно було зробити після укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Не усвідомлюючи правильний порядок дій, позивач до укладення договору купівлі-продажу автомобіля здійснила на банківський рахунок відповідача грошовий переказ у розмірі повної вартості транпортного засобу. Усвідомивши помилковість своїх дій позивач повернулася до офісу зі зверненням про повернення помилково сплачених грошових коштів, проте на неодноразові вимоги лише отримала відповідь, що вирішення даних питань не входить до їх компетенції. У подальшому, незважаючи на вимоги повернути безпідставно сплачені кошти, відповідач їх не повернув, на теперішній час офіс відповідача зачинений і телефон не відповідає. Таким чином сплачені позивачем кошти відповідач набув та зберігає без достатньої правової підстави, як сплачені йому помилково, а тому у останнього виник обов"язок їх повернути. Враховуючи те, що кошти не повернуті, відповідач продовжує ними користуватися, позивач просила також стягнути відсотки за їх користування у розмірі 3 476,92 грн.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Вовка Є.І. від 04.09.2018 року дану позовну заяву залишено без руху.
15.05.2019 року у зв"язку зі звільненням судді із посади, справу передано для розгляду судді Заставенко М.О.
22.05.2019 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.08.2019 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представники заявлені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазанчені в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суду не повідомляв, з будь якими заявами до суду не звертався, відзив на позовну заяву не подавав. На адресу суду повернувся конверт, в якому направлявся виклик до суду, з позначкою що «за закінчення встановленого строку зберігання».
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка була направлена за адресою місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене у суду є підстави вважати, що відповідач повідомлений належним чином.
Зі згоди позивача та її представників, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, про що постановлено ухвалу суду.
Суд, заслухавши пояснення позивача ті її представників, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.05.2018 року позивачем ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у сумі 107 640,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Максус лізинг", як авансовий платіж за автомобіль згідно договору № 01779 від 16.05.2018 року, що підтверджується копією квитанції № 16192050 від 16.05.2018 року (а. с. 7).
Допитана в судовому засіданні в якості свідока позивач ОСОБА_1 повідомила, що вона з чоловіком вирішили придбати автомобіль, для чого звернулися до офісук компанії "Максус лізинг" у м. Дніпро. Ім запропонували автомобіль "Рено". Так як ціна автомобіля їх влаштувала, їм надали реквізити для оплати за вказаний автомобіль та повідомили, що поки вони готують договір, позивач може сплатити за нього кошти, що позивач і зробила. Коли вони повернулися до офісу для підписання договору, їм повідомили, що вказаного автомобіля немає на базі, тому договір поки що не готували. На прохання повернути грошові кошти, їх з позивачем відправили для вирішення питання до центрального офісу компанії в м. Київ.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повністю підтвердив покази позивача.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи те, що між сторонами договір про придбання автомобіля не було підписано, а позивачем здійснено авансовий платіж у сумі 107 640,00 грн. на оплату договору, а відповідачем не спростовано нележними та допустими доказами викладені позивачем обставини, вказані кошти є такими, що безпідставно отримані відповідачем, а отже підлягають поверненню.
Загальні підстави для виникнення зобов"язання у зв"язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за корстування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, враховуючи ч. 1 ст. 8 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не спростовані заявлені позовні вимоги, не надано суду доказів повернення грошових коштів позивачу.
У зв'язку з неповерненням відповідачем безпідставно отриманих коштів, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за кристування чужими грошовими коштами у сумі 3 476,92 грн., розрахунок яких надано позивачем та перевірено судом.
Таким чином позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 111,18 грн. Щодо стягнення 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд вважає відмовити, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 173, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 536, 1212, 1213, 1214 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус лізинг" про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави -задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти у сумі 107 640 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» на користь ОСОБА_1 проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами у сумі 3 476 грн. 92 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 111 грн. 18 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг», код ЄДРПОУ 41597671, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 404-3.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд міста Києва.
Суддя: М.О. Заставенко