Справа № 523/11335/19
Провадження №2/523/4038/19
"04" листопада 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
за участю секретаря судового засідання - Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору №106551655 від 25.06.2019 року,укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що 25.06.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та нею укладено кредитний договір №2106551665. Просить суд визнати вищевказаний договір недійсним посилаючись на те, що Договір укладений з не додержанням письмової форми та без підпису Позивача; позивачу не було перераховано Фінансовою установою грошових коштів на його рахунок, договір було укладено з порушенням норми Закону України «Про споживче кредитування".
В судове засідання позивач не з'явилася, представник заявника надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи у його відсутність.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
В матеріалах справи міститься відзив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є не обґрунтованим та не доказаним, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 25.06.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2106551665.
Згідно з зазначеним Договором Товариство зобов'язується надати Позичальникові кредит на суму 14999 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п 1.4. цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок Позивача (картка № НОМЕР_1 ), що підтверджує факт укладання між нами Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір було укладено на умовах строковості, зворотності та платності, Позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним строком в 30 (тридиять) днів (п. п. 1.2. - 1.3. Договору).
Згідно п. 1.2. строк дії Договору починається з моменту укладення та становить 30 (тридцять) днів.
В п.1.4. визначено, що нарахування процентів користування кредитом здійснюється у розмірі 0,43 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.
25 липня 2019 року строк платежу за Договором закінчився, а Позивач не виконав зобов'язання, а саме: не повернув кредит, не сплатив проценти.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчиненн письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому чи електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчине правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічна електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого ана власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими акт цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до п. 4.1. Договору, невід'ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.monevveo.ua.
Відповідно до п. 4.2 Договору та Правил, Договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.6. Правил, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Отже, вищевказаний Договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором, тобто позивачем та відповідачем додержано законних вимог (ст. 1055 ЦКУ) щодо укладення кредитного договору.
Стосовно виконання кредитного договору, відповідно до Платіжного доручення (заяви) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача 25 червня 2019 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 14 999 грн. 00 коп. відповідно до Договору.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" Селезньовій Олені ОСОБА_2 25.06.2019 р. в 0:00 було відправлено одноразовий ідентифікатор для акцептування договору позики (YG6C459S) на номер мобільного телефону, яким вона користується, а саме: НОМЕР_2 . Ідентифікатор було введено Позивачем 25.06.2019, в 14:15:21.
25.06.2019 року, об 14:15:29 - грошові кошти у сумі 14999 грн. було перераховано на банківський рахунок Позивача (картка № НОМЕР_1 ).
Отже, грошові кошти були перераховані Позивачу відповідно до умов Договору.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 106551665 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено дату його укладення, суму кредиту, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 106551665 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 про введення її в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на її поясненнях і спростовуються самим змістом договору, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи позивача про те, що кредитний договір № 106551665 було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, зокрема: про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно п. 7.1 договору № 106551665, його невід'ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: www.moneyveo.ua.
Крім того в пункті 7.4 кредитного договору № 106551665, підписаного позивачем прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від Фінансової установи до укладення договору, інформації, зокрема, зазначеної в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з дотриманням вимог законодавства про Захист прав споживачів, яка забезпечує правильне розуміння Позичальника суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору вона не була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання кредиту та підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчила той факт, що вона обізнана з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.
Твердження позивача про те, що кредитний договір № 106551665 за своїм змістом не відповідає вимогам закону, так як в ньому не зазначено розпису загальної вартості кредиту, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах, оскільки сукупна вартість кредиту, в процентному та грошовому виразі, вказана в додатку № 1 - графіку розрахунків, який, в силу п. 1.6 договору, є його невід'ємною частиною та також був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Доводи позивача про те, що умови кредитного договору № 106551665 є несправедливими, так як в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг суд відхиляє. Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору №106551665, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судовий збір компенсується за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 230, 509, 526, 610-612, 628, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», 3,4,5, 12, 13, 43, 76-81, 141,259, 263-265, ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2019 року.
Суддя: Аліна С.С.