Справа № 510/1664/19
06.11.2019 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу від 16.03.2019р.; копія державного акту серії ЯГ №933641 від 18.08.2006р. на право власності на земельну ділянку площею 0,0750 га; копія державного акту серії ЯГ №933640 від 18.08.2006р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га; копія договору купівлі-продажу від 23.12.1999р.; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_2
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника - ОСОБА_3 , звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідачки ОСОБА_2 , зазначивши, що 16.03.2019 р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належних їй: житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, виділеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,0750 га для ведення садівництва - за цією ж адресою - за 70000 грн.16.03.2019р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивач передав відповідачці обумовлену суму, що підтверджується відповідною розпискою, а відповідачка передала документи на житловий будинок та земельні ділянки (які були у неї в наявності). У майбутньому відповідачка пообіцяла позивачу засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості та земельних ділянок в нотаріальному порядку.
Після вчинення правочину позивач розпорядився щодо догляду за придбаною нерухомістю, зробив там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі, використовує земельні ділянки за цільовим призначенням. З метою нотаріального засвідчення правочину позивач неодноразово звертався до відповідачки, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивача про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідачка пояснила, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (16.03.2019р.) вона не рахувалася зареєстрованим власником житлового будинку, а саме, ця нерухомість не була внесена у державний реєстр прав власності на нерухомість. Ця ж обставина стосувалася і земельних ділянок. При зверненні до відповідних органів із питанням про засвідчення договору, оформлення документації на житловий будинок та земельні ділянки на себе, позивачу було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений був звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі - позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж житлового будинку із надвірними спорудами та земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , він не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_2 не мала права на відчуження нерухомості, у зв'язку із тим, що вона не зареєструвала її у державному реєстрі прав власності на нерухомість. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачем права власності на вищевказану нерухомість як добросовісним набувачем.
Як вже зазначалося вище, між позивачем та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідачка ОСОБА_2 продала, а позивач купив житловий будинок із надвірними спорудами та земельні ділянки площею 0,1000 га та 0,0750 га, розташовані по АДРЕСА_1 за 70 тис. грн. 16.03.2019р. позивач передав відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала позивачу документи на будинок та земельні ділянки за цією ж адресою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідачки щодо житлового будинку та земельних ділянок та встановленні права на них у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачем як добросовісним набувачем.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, ст. 120 ЗК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) право власності на:
-житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,1000 га, із кадастровим номером №5124110100: 02 : 004 : 0007 , розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для ведення садівництва, на підставі державного акту серії ЯГ №933641 від 18.08.2006р. на право власності на земельну ділянку;
-земельну ділянку площею 0,0750 га, із кадастровим номером №5124110100: 02:004 : 0008 , розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту серії ЯГ №933640 від 18.08.2006р. на право власності на земельну ділянку,
що належали ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник