Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1505/19
Номер провадження: 2/511/614/19
11 листопада 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
за участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - відділ надання адміністративних послуг Апарату Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету про втрату права на житлову площу та зняття з реєстрації,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просять, визнати відповідачку такою, що втратила право на житлову площу в житловому будинку АДРЕСА_1 , в зв'язку з не проживанням у вказаному будинку з 2011 року.
Свої вимоги мотивували тим, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Кожному з них належить по Ѕ частині вказаного будинку. У вказаному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.02.2014 року. Однак з часу реєстрації до теперішнього часу відповідачка в будинку не проживає. Місце проживання та знаходження відповідача їм не відомо. Вирішити це питання в позасудовому порядку не можливо. Відповідач не є членом їх сім'ї.
Тому на підставі викладеного просять суд визнати відповідачку такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про невручення відповідачу повідомлення, в зв'язку з тим, що відповідач за адресою реєстрації не проживає.
Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченими свідоцтвами про право на спадщину за законом від 30.10.2018 року, зареєстрованими в реєстрі за №№ 6-14 та 6-13. (а.с.8,10)
Таким чином, позивачі є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому має право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Згідно адресної довідки відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у вказаному будинку з 09.02.2014 року, також вказаний факт підтверджується копією домової книги, наявною в матеріалах справи. (а.с.18,38)
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що відповідач ОСОБА_3 дійсно зареєстрована по АДРЕСА_1 , однак з часу реєстрації в будинку не проживає. (а.с.25,32)
Суд визнає покази свідків достовірними і приймає їх в якості доказів, оскільки свідкам достовірно відомо, що відповідач ОСОБА_3 з 2014 року не проживає за адресою реєстрації.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.
З акту обстеження матеріально-побутових умов позивачів, судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно зареєстрована по АДРЕСА_1 з 2011 року, однак жодного дня в будинку не проживала. (а.с.44)
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
У ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові №6-92цс15 від 27 травня 2015 року, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядженням своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що відповідно до статті 391ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
П.34 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що усунення перешкод у здійсненні права власності та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад статті 71,72,116,156 ЖК УРСР; статті 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення, про позбавлення права користування жилим приміщенням, про визнання особи безвісно відсутньою, про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як власники будинку позивачі реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження власним майном не можуть через реєстрацію в їх будинку сторонніх осіб - ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що сторони по справі не перебувають в договірних відносинах, договору найму жилого приміщення між ними не укладалося, в належному позивачам будинку відповідач не проживає без поважних причин, витрат на утримання будинку не несе, будинок для проживання не використовує, а тому втратив право користування вказаним житлом. Відповідач не є членом сім'ї позивачів.
Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 втратила право на проживання в будинку АДРЕСА_1 , так як не використовує будинок для проживання більше 6-ти місяців. Суд вважає, що право на користування будинком відповідач втратив з лютого 2011 року.
Тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання відповідача таким, що втратила право на користування жилим приміщенням будинку по АДРЕСА_1 .
Вказане рішення є підставою для звернення до Відділу надання адміністративних послуг Апарату Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету для вирішення питання щодо зняття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за адресою: по АДРЕСА_1 .
На підставі ст.391 Цивільного кодексу України, ст.9,71,72,150 Житлового кодексу України, керуючись ст. 81, 259, 263-265, 268, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про втрату права на житлову площу та зняття з реєстрації, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 2014 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук