Справа № 510/1840/16-ц
(заочне)
29.10.19 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 (61 % готовності), відповідно до ст. 344 ЦК України, оскільки він безперервно та відкрито, на протязі більше ніж 10 років, володіє даним житловим будинком.
Позивач у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі на підставі наявних в матеріалах справі доказах.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належними чином, в порядку ч. 10 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними, відзив на позовну заяву відповідач не направив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, таким чином є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору дарування від 12.02.2002 р. , згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 житловий будинок не закінчений будівництвом (61 % готовності) по АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , самочинно збудовані - прибудова А1, мансарда а3, тамбур а2, житловий будинок А; рішення Ренійської міської ради Одеської області від 13.07.2001 р. № 514 про надання ОСОБА_1 дозволу на підготовку технічної документації для видачі державного акту на право приватної власності на землю; акт виносу меж земельної ділянки від 07.06.1995 р. зі схемою та проектом.
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ОСОБА_1 12.02.2002 р. подарував ОСОБА_2 житловий будинок не закінчений будівництвом (61 % готовності) по АДРЕСА_1 , договір посвідчений нотаріально. Зазначений договір укладався з метою забезпечення власністю і пропискою ОСОБА_2 , який виїжджав за кордон для постійного проживання. Наявність власності та реєстрація, було вимогою для отримання дозволу виїзду за кордон для постійного проживання. Після укладання угоди ОСОБА_2 виїхав за кордон на постійне місце проживання, а позивач по справі ОСОБА_1 залишився проживати в вказаному житловому будинку, відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за житловим будинком, утримує його, постійно робить поточний та капітальний ремонти, сплачує комунальні платежі. Оскільки позивач більш ніж 10 років добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, він вважає, що за ним може бути визнано право власності на житловий будинок незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 (61 % готовності), в порядку ст.. 344 ЦК України.
В ході розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підтвердили, що даним житловим будинком володіє позивач, вони допомагали позивачу у будівництві цього будинку. Позивач відкрито безперервно володіє цим будинком, утримує його, доглядає за ним.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, заслухавши пояснення позивача та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні.
Ст. 344 ч. 1 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова) право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 9 Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Ч. 1 ст. 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно з ч. 3 цієї статті, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено ЦК України.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як встановлено судом позивач з 2002 р. добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується житловим будинком незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 (61 % готовності), власником якого є його батько ОСОБА_2 .. У зв'язку з тим, що відповідач не висуває вимоги про повернення нерухомого майна, суд приходить до висновку, що позивач є добросовісним володільцем нерухомого майна. Факт володіння нерухомим майном позивач не приховував. Тобто на протязі 10 років позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє даним нерухомим майном, таким чином є правові підстави для визнання за ним права власності нажитловий будинок незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 (61 % готовності), в порядку ст.. 344 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання за ним право власності на житловий будинок незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 (61 % готовності), за набувальною давністю є правомірними і законними, виходять із правовідносин, пов'язаних з набуттям права власності. Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного,
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 328, 344, 397 ЦК України (2003 р.), Постанова Пленуму Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно- задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок незакінченого будівництвом по АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного жилого будинку незакінченого будівництвом (61 % готовності), в порядку набувальної давності.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін