Справа № 510/2138/16
11.11.19 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 5124182900:01:001:1760) площею 1,0002 га, після смерті брата ОСОБА_1 .. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем другої черги за законом, у встановлений законодавством строк звернувся із заявою про прийняття спадщини, спадкоємець першої черги ОСОБА_2 звернувся із заявою про відмову від прийняття спадщини. Пізніше, 29.11.2016 р. позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.
Позивач та його представник адвокат Златі Д.С. (ордер серії ОД № 181209 від 27.11.2016 р.) у підготовче судове засідання не з'явились, направили до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_1 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_1. ; державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ № 0067765 , власник - ОСОБА_1 , довідка Новосільської сільської ради Ренійського району Одеської області, згідно якої на момент смерті ОСОБА_1 разом з ним проживав батько ОСОБА_2 ; заява ОСОБА_1 до нотаріальної контори про прийняття спадщини від 16.07.2013 р, спадкова справа 226/13; заява ОСОБА_2 до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини від 16.07.2013 р, спадкова справа 226/13; довідка про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки; постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 5124182900:01:001:1760) площею 1,0002 га, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ № 0667765 .
За життя ОСОБА_1 заповідального розпорядження не залишив, у зв'язку з чим спадкування здійснюється за законом. Спадкоємцем другої черги за законом є брат ОСОБА_1 , який є позивачем по справі, спадкоємцем першої черги є батько - ОСОБА_2 , який відмовився від прийняття спадщини.
16.07.2013 р., тобто у встановлений законодавством строк, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 226/13, ОСОБА_2 , в свою чергу, звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, спадкова справа 226/13.
Пізніше, 29.11.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Це пояснюється тим, що за життя спадкодавцем втрачено оригінал правовстановлюючого документу. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті брата, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець першої черги ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини, про що свідчить заява про відмову від прийняття спадщини, спадкова справа 226/13.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Згідно до п. 20 ППВСУ від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом другої черги (ст. 1262 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи. Спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від нього (відсутність оригіналів правовстановлюючого документу на нерухоме майно).
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5124182900:01:001:1760) площею 1,0002 га, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.08.2012 р., серії ЯМ № 0067765 , виданого на підставі розпорядження Ренійської РДА № 378/А-2011 від 25.10.2011 р.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін