Справа №522/11911/19
Провадження по справі № 1-кс/522/13823/19
07 листпада 2019 року м.Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, -
В провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка на її думку, полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, вказаних у її заяві від 05.07.2019р.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 05.07.2019р., вона, відповідно до вимог чинного законодавства, звернулась з заявою до прокуратури Одеської області про внесення до ЄРДР відомостей щодо обставин, які вказують на вчинення суддею Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
08.07.2019 р. листом начальника відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 повідомлено про те, що відомості зазначені у заяві ОСОБА_3 , не містять відомостей щодо вчинення злочину.
В скарзі до суду ОСОБА_3 просила суд визнати бездіяльність прокурора та зобов'язати відповідальних осіб прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_3 від 06.07.2019р., та видати заявнику витяг з ЄРДР.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала скаргу та просила суд задовольнити її у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_3 .
Дослідивши скаргу та долучені на її обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до долученої до скарги заяви, 05.07.2019р. ОСОБА_3 звернулась із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України суддею Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 .
У статті 303 КПК України визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати, зокрема, в бездіяльності прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Тобто в вищезазначених статтях КПК України йдеться мова про внесення до ЄРДР саме таких відомостей, які містять дані про кримінальне правопорушення.
Частина п'ята ст.214 КПК України конкретизує зміст таких відомостей, вказуючи, що вони обов'язково повинні містити, зокрема: короткий зміст обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником, виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, тощо.
Не зважаючи на те, що ст.214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, виходячи з змісту ч.5 ст.214 КПК України, зміст таких відомостей має бути підданий оцінці.
Повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленнях потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Оскільки КПК України надана можливість оскаржити дії прокурора, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку прокурора в результаті такої оцінки.
Вказане відповідає основним положенням цього Кодексу, зокрема п.18 ст.3 КПК України (визначення основних термінів Кодексу), відповідно до якого, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Заявник в якості обставин, які, на його думку, свідчать про вчинення суддею кримінального правопорушення, зокрема, вказує на винесення суддею завідомо неправосудної ухвали, в наслідок чого суддя цілеспрямовано здійснив злочин проти правосуддя.
Викладене вказує на те, що наведені заявником обставини стосуються суто процесуальної діяльності судді і процесуального рішення судді, щодо оскарження яких є передбачена КПК України процедура.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року та ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
За змістом рішення Конституційного суду України від 30.06.2009р. №16-рп/2009, постанов Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007р. №8, від 12.06.2009р. №6, від 04.06.2010р. №6, положень КПК України тощо, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної або касаційної інстанції, і не може даватися будь якими іншими органами.
Наведені в заяві дані про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, не місять фактичних відомостей чи посилання на обставини, які б свідчили про вчинення вказаного кримінального правопорушення. Ці дані ґрунтуються лише на припущеннях щодо противоправних дій, а обставини, викладені у заяві, не охоплюються поняттям злочину, визначеному у ст. 11 КК України, і тому не може вважатися такою, що підлягає внесенню до ЄРДР.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Рішенням XIV Позачергового з'їзду суддів України від 15 березня 2017 року «Про стан здійснення правосуддя та незалежності суддів у 2016 році», зокрема, визнано такими, що призводять до порушення гарантій незалежності судової влади, ставлять під сумнів утвердження принципу верховенства права в Україні та підривають основи правопорядку в державі, випадки впливу, тиску, втручання будь-кого у будь-якій формі у здійснення правосуддя судами та суддями, зокрема, вплив на суддів з боку правоохоронних органів шляхом реєстрації кримінальних проваджень і подальшого тривалого нездійснення щодо них досудового розслідування, у тому числі незаконні дисциплінарні та кримінальні переслідування.
Вищевказане рішення кореспондується з Рішенням № 45 Ради суддів України від 13 серпня 2018 року «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення дотримання учасниками судових процесів конституційного принципу рівності перед судом і законом» в якому зазначається, що статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
Також, визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).
Під час розгляду скарги ОСОБА_3 встановлено, що 10 грудня 2018 року Одеський адміністративний суд під головуванням судді ОСОБА_5 постановила рішення, яким відмовила в задоволенні позову ОСОБА_3 . Постановою П'ятого Апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року була частково скасована, тобто права скаржниці ОСОБА_3 були поновлені рішенням апеляційної інстанції , що унеможливлює настання негативних наслідків для скаржниці ОСОБА_3 винесеним рішенням під головуванням судді ОСОБА_5 . Крім того, скарга ОСОБА_3 не містить відомостей щодо умислу судді ОСОБА_5 на винесення завідомо неправосудного судового рішення.
Крім того, кримінальне провадження щодо судді підслідні ДБР.
Згідно чинного кримінально - процесуального законодавства вбачається, що скарги на рішення, дії, бездіяльність слідчого, або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог ст.ст.32, 33 КПК України щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Окрім цього, слідчий суддя роз'яснює, що відмова в задоволенні скарги не позбавляє особи права звернутись до слідчого судді з вказаною скаргою, проте, звертає увагу, що бездіяльність уповноважених осіб ДБР є територіальною юрисдикцією Заводського районного суду м.Миколаєва.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що у прокурора при розгляді заяви від 05.07.2019р. про кримінальне правопорушення не було підстав для реєстрації відомостей про злочин у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, згідно до вимог ст.214 КПК України, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 214-216, 303, 304, 306, 307 КПК України,слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 05.07.2019р., - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Приморського районного
Суду м.Одеси ОСОБА_1
07.11.2019