Вирок
Іменем України
Справа №712/12839/19
Провадження №1-кп/712/679/19
12 листопада 2019 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №42019250020000075 внесеного 26.09.2019 в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, солдата, механіка-водія-електрика самохідно-артелирійського взводу 7 самохідно-артелирійської батареї 3 самохідно-артелиріського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», проходячи військову службу за контрактом на посаді механіка-водія-електрика самохідно-артелирійського взводу 7 самохідно-артелирійської батареї 3 самохідно-артелиріського дивізіону вказаної військової частини, діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 13.05.2018 близько 05 год. 00 хв., самовільно без дозволу командування в умовах особливого періоду, крім воєнного стану залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 та направився за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 офіційно ніде не працював та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
26.09.2019 ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Черкаського гарнізону і заявив про себе та вчинений злочин.
У судовому засіданні ОСОБА_4 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі. У скоєному правопорушенні щиросердно розкаявся, зібраних доказів і фактичні обставини кримінального провадження не оспорював, так як в обвинувальному акті все зазначено і описано вірно. Просив пробачення, а також просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При таких обставинах, суд вважає вину підсудного ОСОБА_4 у скоєнні злочину доведеною та кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України, за ознаками самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєний злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, в силу ст.89 КК України раніше не судимий. Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , є особою з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Також, ОСОБА_4 , безпосередньо брав участь в антитерористичний операції (бойових діях) у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами що пом'якшують покарання, суд визнає з'явлення ОСОБА_4 із зізнанням, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також участь обвинуваченого в антитерористичний операції (бойових діях) у Донецькій та Луганській областях.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, суд не вбачає.
Суд, на підставі вищевказаного, а також за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи ОСОБА_4 , вважає за можливе на підставі ч.1 ст.69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання - штрафу, не зазначеного в санкції ч.4 ст.407 КК України.
На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_4 ..
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , не обирався та підстави його визначення на цьому етапі відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню №42019250020000075, заявлено не було. Процесуальні витрати, а також речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 368-370, 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 450 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 7650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень, який підлягає стягненню у дохід держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України протягом 30 діб до Черкаського апеляційного суду.
Головуючий ОСОБА_1