Справа №487/4490/18
Провадження №2/487/264/19
01.11.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвокатів Головченко О.А. та Українець С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва за участі представника відповідача адвоката Єфремова В.В. цивільну справу №2/487/264/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
11.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
У заяві позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . В даній квартирі зареєстровані відповідачі - невістка позивача ОСОБА_2 та внук ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що з 2016 року відповідачі за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 не проживають, не сплачують комунальні платежі, особистих речей відповідачів в квартирі немає, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом, в якому просила визнати останніх такими, що втратили право користування вищезазначеним житловим приміщенням.
16.07.2018 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва відкрито провадження по даній справі.
21.09.2018 року представник ОСОБА_3 адвокат Єфремов В.В. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі з моменту вселення до неї зі своїми батьками з 1992 року та по теперішній час. Тому доводи позивача про відсутність майна відповідача та його речей вважав необґрунтованими та безпідставними.
Позивач та її представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
В режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.
Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2005 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки ПП «ЖЕК-№10» №1167 від 05.07.2018 року за вищезазначеною адресою зареєстровані: невістка позивача ОСОБА_2 - 09.04.2010 року та онук ОСОБА_3 25.01.2013 року.
Також встановлено, що відповідачі у спірному житловому приміщенні не проживають з 2014 року, не сплачують комунальні послуги та квартплату, не беруть участі в ремонті житлового приміщення, не зберігають свого особистого майна, що підтверджується актом про не проживання, який посвідчений ПП «ЖЕК-№10».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року «Справа Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «Житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року зі змінами, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
За таких обставин, оскільки відповідачі не проживають в спірному житловому приміщенні більше шести місяців без поважних причин, витрати на його утримання не несуть, за комунальні послуги не сплачують, суд вважає їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Посилання адвоката Єфремова В.В. на те, що ОСОБА_3 по теперішній час проживає в спірній квартирі та має там особисті речі, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження та є безпідставними з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи, а саме з фотографій житлового приміщення спірної квартири та з акту її огляду вбачається, що дана квартира перебуває в занедбаному стані, захламлена, з чого можна зробити висновок, що в ній тривалий час ніхто не проживає.
Факт того, що в спірній квартирі ніхто не проживає також підтверджується витягами з особових рахунків за адресою АДРЕСА_2 , на яких відображена незмінність цифрових покажчиків лічильників за період з 2014 року.
Крім того, доказів по сплаті ОСОБА_4 комунальних платежів за даною адресою адвокатом не надано.
В свою чергу, посилання представника ОСОБА_3 , що акт про непроживання є неналежним та достовірним доказом, оскільки не містить дату його складання також спростовується вищезазначеними доказами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , 1967 року народження та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного по 352 грн. 40 коп. судових витрат на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , ІН НОМЕР_1 .
Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.
Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено судом 11.11.2019 року.
СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА