Справа №487/3977/18
Провадження №2/487/241/19
01.11.2019 року м.Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Бобрової І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мазницької Н.Ю.,
в присутності позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Рехлецького Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/3977/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна та визнання права власності на майно, -
19.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт проживання із відповідачем однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 10.05.2004 року до 12.10.2007 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; розділити квартиру АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю та визнати за позивачем право власності на Ѕ частки зазначеної квартири. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з травня 2004 року вона та відповідач проживали разом однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. 18.06.2006 року ними було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на придбання якої вони витратили спільні кошти та невелику частину коштів надала її рідня. За взаємною згодою сторін квартира була оформлена на ім'я відповідача, оскільки вони довіряли один одному. 12.10.2007 року сторони уклали шлюб, у якому у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_4 . У спірній квартирі проживали усі разом до розірвання шлюбу. На теперішній час відповідач категорично відмовляється визнавати за нею право на частку в спірній квартирі за час їх спільного проживання, у зв'язку з чим вона звернулась до суду із зазначеним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2018 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2018 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження керівника апарату Заводського районного суду м. Миколаєва Ніколаєвої Н.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із заявою представника позивача.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2018 року, головуючим суддею по справі призначено ОСОБА_5 ..
Ухвалою суду від 28.12.2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13.02.2019 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначив, що гроші на придбання квартири надавала мати відповідача, яка самостійно підшуковувала житлове приміщення. Ремонт також здійснювали батьки ОСОБА_3 Зауважив, що відповідач з 1999 р. по 2004 р. навчався на денній формі навчання у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України. Не заперечує факту певних відносин між сторонами, але ніяким чином вони не пов'язані із створенням сім'ї із позивачем.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.10.2007 р. до 03.09.2015 р.
В своїй позовній заяві позивач зазначила, що з травня 2004 р. вона з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2006 р. ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Частиною 2 статті 3 СК України, п. 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно із чч.1, 2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У контексті спірних правовідносин, для визнання спірного майна спільним позивач повинна довести, що на час придбання нерухомого майна вона та відповідач проживали однією сім'єю і джерелом набуття даного майна були спільні сумісні кошти або спільна праця сторін.
Суд критично оцінює надані позивачем на підтвердження своєї позиції фотокартки, датовані 03.01.2001 р., 03.01.2002 р., 13.09.2007 р., оскільки не зважаючи на те, що на них зображені відповідач та позивачка навіть в домашній, неформальній обстановці, під час відпочинку, проте не можуть підтверджувати факту спільного сумісного проживання та наявних усталених відносин як подружжя в розумінні ст.74 СК, а лише відображують періодичність відповідних стосунків.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , викликані за клопотанням представника позивача, змогли підтвердити лише періодичність проживання сторін до реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьками відповідача, оскільки постійно не проживали з зазначеними особами. Підтвердити чи спростувати факт ведення спільного господарства сторонами згадані свідки не змогли. Натомість свідок ОСОБА_7 повідомила, що надала 10000 дол. США у борг матері відповідача ОСОБА_8 на придбання квартири та отримувала гроші на погашення боргу також від неї.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили, що до осені 2006 р. не були знайомі з ОСОБА_1 . До цього часу ОСОБА_3 зустрічався з ОСОБА_10 , яка часто була в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та підтвердила, що саме мати відповідача підшукували та сплачувала кошти на купівлю квартири АДРЕСА_1 .
Довідки АТ «ПриватБанк» від 20.06.2019 р., АТ «Ощадбанк України» від 24.06.2019 р.. які відображають рух коштів по відповідним рахункам ОСОБА_8 підтверджують, що вона могла на грошові вклади та могла купити зазначену вище квартиру.
Таким чином, позивач усупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, в судовому засіданні не довела не тільки факт проживання з відповідачем однією сім'єю на час придбання спірного майна, а й той факт, що джерелом його набуття є їхні спільні сумісні кошти з відповідачем або їхня спільна праця.
Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Проте, матеріалами справи не підтверджується в спірних правовідносинах постійне ведення спільного побуту, бюджету, взаємне матеріальне забезпечення.
Фотознімки та покази свідків, допитаних за клопотання позивача та її представника, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 129/2115/15-ц, від 25.01.2018 р. у справі № 337-5266/15-ц, від 27.02.2019 р. у справі 522/25049/16-ц.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою не доведено належними доказами, що в період з 10.05.2004 року по 12.10.2007 року вона з відповідачем проживали однією сім'єю, тобто були пов'язані спільним побутом і мали взаємні права та обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна та визнання права власності на майно - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили піля закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено та підписано суддею 11.11.2019 р.
Головуючий суддя І.В.Боброва