12.11.2019 Справа № 363/877/19
12.11.2019 року, Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - суддіКотлярової І.Ю.,
при секретарі -Палій Л.О.,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що шлюб між нею та відповідачем було зареєстровано 19.04.2017 року Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 83. За час перебування у шлюбу у них народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю.
Шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні відносини. Позивачка просить шлюб розірвати з причин відсутності порозуміння у сім'ї, довіри, різних поглядів на життя, у зв'язку із чим між подружжям виникло повне непорозуміння один одного.
Крім того, позивачка просить суд, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 2500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 26.02.2019 року, до досягнення дитиною повноліття, оскільки, донька перебуває на повному її утриманні та батько дитини, жодним чином не допомагає в утриманні дитини.
Також, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 2500,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подачі позову, а саме з 26.02.2019р., до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки позивачка не працює та займається вихованням дитини, яка не досягла трьох років.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1300,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подачі позову, а саме з 26.02.2019р., до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки позивачка не працює та займається вихованням дитини, яка не досягла трьох років.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольни.
Відповідач до суду не з'являвся, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення уточненого позову не заперечує.
Вивчивши письмові докази, суд вважає вимоги позивачки щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним iз подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя i збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 19.04.2017 року, який зареєстровано Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 83. Від шлюбу сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю (а.с. 6,7).
Шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають окремо, подальше подружнє життя та збереження сім'ї є неможливим, сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, сім'я розпалась з причини постійних сварок, різних поглядів на життя, відсутністю порозуміння між подружжям.
Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що позивачка продовжує наполягати на розірванні шлюбу суд, враховуючи стійке волевиявлення направлене на розірвання шлюбу з відповідачем та обставини справи, вважає за необхідне шлюб між сторонами розірвати.
Крім того, відповідно до ст. ст. 180, 182, 184 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем уточненні вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батьків відповідно до положень Закону.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлені уточненні вимоги позивачки щодо стягнення аліментів у розмірі 2500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 26.02.2019 року, до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки повинно стягнути аліменти на її утримання, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 3-х років, у розмірі 1300,00 гривень щомісячно починаючи з дня подачі заяви.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави також підлягають стягненню судові витрати у сумі 768 гривень 40 копійок.
Шлюб сторони розривають вперше.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 104, 105, 110-112, 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 2, 12, 13, 19, 76-83, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19.04.2017 року Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 83 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 26.02.2019 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 3-х років, у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, а саме з 26.02.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах сплати платежу за один місяць.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя - І.Ю.Котлярова