Справа № 360/1359/19
Іменем України
06 листопада 2019 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
У червні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані, але з квітня 2017 року не проживають його бувша дружина ОСОБА_2 та донька останньої - ОСОБА_4 , та з квітня 2018 року - його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Оскільки відповідачі у вказаній квартирі більше року не проживають, у добровільному порядку з реєстрації не знімаються, через що він не може отримати субсидію, то просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеною квартирою.
В судове засідання сторони не з'явились, позивач просив справу розглядати без його участі, відповідачі про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в тому числі відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, відзив на позов не надали.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2005 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 /а.с. 11-12/.
Як зазначив ОСОБА_1 у позовній заяві та що підтверджується матеріалами справи /а.с. 13-18,30-37/, у вказаній квартирі, зокрема, зареєстровані: з 21 вересня 2013 року його /позивача/ син ОСОБА_3 , з 05 квітня 2008 року - син ОСОБА_3 , з 27 вересня 2012 року - бувша дружина - ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_4 Однак відповідачі у вказаній квартирі не проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_4 - з квітня 2017 року, ОСОБА_3 - з квітня 2018 року.
Згідно положень ст. 317, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 9, 156 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Верховний Суд України в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709 цс 16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи викладене, оскільки, як встановлено зібраними по справі доказами, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є синами позивача і членами його сім'ї, відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинили сімейні відносини з позивачем /а.с. 17-18/, більше року не проживають у належній ОСОБА_1 квартирі, у добровільному порядку з реєстрації не знімаються, крім того ухилились від участі у розгляді справи і жодних заперечень щодо позову суду не надали, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Керуючись 9,150,156 ЖК України, ст. 317,383,391,405 ЦК України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч