гСправа № 358/1098/19 Провадження № 2/358/559/19
12 листопада 2019 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що їй на праві спільної часткової приватної власності належить 66/100 житлового будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований відповідач, який без поважних причин за місцем реєстрації не проживає з часу своєї реєстрації, участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймає, тому це є перешкодою для реалізації нею права користування і розпорядження своїм майном.
Посилаючись на положення ст.ст. 15, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 163 ЖК України позивачка просить задовольнити її вимоги.
Представник позивачки ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути буз її участі та без участі позивачки, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує і не заперечує проти постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився і не повідомив суд про причини своєї неявки, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.
Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , їй належить 66/100 даного будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 14.02.2008 року виданим Виконавчим комітетом Богуславської міської ради.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в житловому будинку позивачки, що підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 07.08.2019 року та копією його паспорта і будинкової книги.
Актами обстеження житлово-побутових умов від 26 липня 2019 року та від 10 листопада 2019 року, складеним комісією в складі сусідів позивачки та депутата Богуславської міської ради Київської області, підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає з дати реєстрації по даний час.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст.ст. 71, 163 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення в будинку, що належить громадянину на праві приватної власності, протягом шести місяців.
Відповідач ОСОБА_2 не проживає в будинку позивачки більше шести місяців, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Оскільки відповідач не проживає по місцю реєстрації в будинку позивачки більше шести місяців, то є законні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування цим житлом.
В даному випадку рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом, буде підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 246, 263, 264, 265, 280, 282, 289 ЦПК України, ст. ст. 15, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 163 ЖК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку.
Судове рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання, відповідно до положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов