Справа № 202/7543/19
Провадження № 2-з/202/107/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
12 листопада 2019 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. РОКСІ КЛІНІК» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та вилучення автомобіля,-
08 листопада 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. РОКСІ КЛІНІК» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та вилучення автомобіля.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що 03.09.2019 року між ТОВ «ДР.РОКСІ КЛІНІК» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого, останню було прийнято на роботу на посаду косметика. Договір є строковим та укладений на 4 роки. Разом з трудовим договором, ОСОБА_1 було підписано ще низку договорів, зокрема договір про обов'язкове відпрацювання та щодо навчання, вартість якого складає 250 000 грн. ОСОБА_1 отримала підвищення кваліфікації та новий професійний рівень в галузі косметології та мала перебувати у трудових правовідносинах з ТОВ «ДР.РОКСІ КЛІНІК» не менше 4 років з моменту завершення навчання, але 05.11.2019 року нею було подано заяву про розірвання трудового договору. Добровільно виплачувати суму компенсації відмовляється. Сума до відшкодування заявнику складає 244 354, 04 грн. Наголошує, що незастосування заходів забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви матеріалами, суд приходить до такого.
Заяву подано в порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову, її зміст не відповідає вимогам визначеним ч. 1 п. 7 ст. 151 ЦПК України та ч. 1 п. 6 ст. 151 ЦПК України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Відповідно забезпечення позову має вживатися виключно за заявою позивача, на якого процесуальний закон покладає обов'язок надати докази і переконати суд у необхідності вжиття відповідних заходів, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом його позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. РОКСІ КЛІНІК» просить суд накласти арешт на належне ОСОБА_1 майно, зокрема, на автомобіль та вилучити зазначений автомобіль. Однак заявником не надано доказів належності майна ОСОБА_1 , а саме: відсутні документи, які підтверджують реєстрацію права власності на транспортний засіб саме за відповідачем.
Окрім цього, в змісті заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. РОКСІ КЛІНІК» відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
За таких обставин заява про забезпечення позову не може бути прийнята судом та розглянута по суті і підлягає поверненню позивачу на підставі положень ст.ст. 151, 153 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. РОКСІ КЛІНІК» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та вилучення автомобіля - повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Г.В. Бєсєда