36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
31.10.19 Справа № 917/734/19
Суддя господарського суду Полтавської області Іванко Л.А. при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури, проспект Свободи, 4а, м.Кременчук, ідент. код 02910060 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України, вул.Генерала Алмазова, 18/9, м.Київ, ідент. код 00032945
до відповідачів: приватного Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист», вул.Миру, 12, м.Полтава, ідент. код 02607835
Комунального підприємства Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради, вул.Першотравнева, 38а, м.Кременчук, ідент. код 03351711
Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги, 2, м.Кременчук, ідент. код 04057287
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, вул.Ігоря Сердюка, 27, м.Кременчук
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1122 від 01.11.2002, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації, визнання права власності держави на нерухоме майно
Представники сторін:
від прокуратури: Мироненко О.В., посв. №036062 від 16.10.2015 року
від позивача: Миськів В.М., дов. №224 від 28.05.2019 року, посв. №1 від 17.07.2019 року
від відповідача 1: Марискіна О.О., ордер серія ПТ №118708 від 20.06.2019 року, посв. №2533 від 17.01.2019р.
від відповідача 2: не з'явилися
від відповідача 3: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
До господарського суду Полтавської області надійшов позов заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України (далі - Позивач) до приватного Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» (далі - Відповідач 1), Комунального підприємства Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради (далі - Відповідач 2), Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1122 від 01.11.2002, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації, визнання права власності держави на нерухоме майно.
Позовну заяву обгрунтовано тим, що в період з грудня 2017 по березень 2019 при вивчення стану дотримання вимог законодавства при набутті права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 приватним Полтавським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» було виявлено факт, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1122 від 01.11.2002 в порушення вимог закону вирішено видати свідоцтво про право власності на будівлю туристичного готелю "Кремінь" Полтавському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» (правонаступником якого є відповідач 1) та доручено комунальному підприємству "Кременчуцьке міжміське БТІ" провести реєстрацію вищевказаного об'єкта.
24.06.2019 року на адресу господарського суду надійшов відзив (вх.6488), в якому відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просить застосувати позовну давність.
Від третьої особи надійшло клопотання за №17-14/4175 від 11.06.2019р. про розгляд справи без участі представника департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
01.07.2019 р. позивач надав письмові пояснення (вх.№6701), в яких повністю підтримав позовні вимоги, заявлені заступником керівника Кременчуцької місцевої прокуратури та просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.
12.07.2019 р. заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури надав відповідь на відзив (вх.№7192), в якому заперечує доводи відповідача 1 та просить визнати таким, що пропущений з поважних причин строк звернення до суду та поновити його.
29.07.2019 р. від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№7908).
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
За ухвалою господарського суду від 13.05.2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.
Ухвалою суду від 04.06.2019р. відкрито провадження у справі №917/734/19, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи.
Підготовче засідання у справі призначено на 25.06.2019р.
05.09.2019 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 03.10.2019р.
В судовому засіданні 03.10.2019 р. сторони виступили з вступним словом.
Оголошено перерву до 31.10.2019р.
31.10.2019р. після перерви, суд заслухав пояснення представників сторін та дослідив докази у справі.
В судовому засіданні 31.10.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч.6 ст. 233, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради депутатів трудящих Полтавської області № 404 від 01.07.1974 затверджено акт державного приймання житлової частини туристичного готелю на 411 місць по АДРЕСА_1 .
Ресторан на 350 місць туристичного готелю «Кремінь АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 1 прийнятий в експлуатацію 30.06.1975.
Рішенням виконкому Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих Полтавської області №410 від 10.07.1974 новозбудованому готелю для туристів в м. Кременчуці присвоєна назва «Кремінь».
Будівля туристичного готелю «Кремінь» по вул. АДРЕСА_2 (Ігоря Сердюка), 1 в м. Кременчуці передана у власність Полтавському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» як внесок до його статутного фонду Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Полтавське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» створене у відповідності з установчим договором про створення та діяльність Товариства від 12.04.2000 шляхом реорганізації Полтавського обласного дочірнього підприємства «Полтаватурист» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».
Товариство є правонаступником Полтавського обласного дочірнього підприємства «Полтаватурист» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1122 від 01.11.2002 «Про оформлення права власності на будівлю туристичного готелю «Кремінь» по АДРЕСА_3 Кременчуці», надано дозвіл на оформлення права власності на будівлю туристичного готелю «Кремінь» (складається з будівлі готелю з вбудованим приміщенням продовольчого магазину та ресторану) по АДРЕСА_3 за Полтавським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» та видачі свідоцтва про право власності.
На підставі вказаного рішення 14.11.2002 Кременчуцькою міською радою видано Полтавському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до зазначеного свідоцтва за Полтавським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» зареєстровано право колективної власності на будівлю туристичного готелю «Кремінь» по АДРЕСА_3 (Ігоря АДРЕСА_1 ,1 в м. Кременчуці.
Нерухоме майно - будівля готелю з вбудованим приміщенням продовольчого магазину та ресторану має загальну площу 9545,8 кв.м.
Вартість вказаного майна згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складає 3 132 800 грн.
Причиною виникнення спору у справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1122 від 01.11.2002, свідоцтва №149 від 14.11.2002 про право власності на будівлю туристичного готелю "Кремінь", яке видане Полтавському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Полтаватурист», а також визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю туристичного готелю "Кремінь".
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Спірний об'єкт нерухомості був майном громадської організації колишнього Союзу РСР та перебував у віданні Української республіканської Ради професійних спілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала Рада Федерації незалежних професійних спілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України.
Президією Ради Федерації незалежних професійних спілок України 23 серпня 1991 року прийнято постанову №П-7-7 «Про створення акціонерного товариства «Укрпрофтур» (з подальшими змінами, внесеними згідно з постановою від 09 жовтня 1991 року № П-9-51).
04 жовтня 1991 року Рада Федерацій незалежних професійних спілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофтур» (далі - AT «Укрпрофтур») на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях та затвердили статут цього акціонерного товариства.
Згідно з пунктом 1.8 статуту AT «Укрпрофтур», зареєстрованого виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів 28 жовтня 1991 року №010-247АО, товариство є правонаступником Української республіканської ради по туризму і екскурсіям, туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій профспілок України.
На момент створення зазначеного акціонерного товариства Рада Федерацій незалежних професійних спілок України передала до статутного фонду AT «Укрпрофтур» основні фонди та оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. крб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. крб.
До статутного фонду AT «Укрпрофтур» Федерацією незалежних профспілок України було передано, зокрема, будівля туристичного готелю «Кремінь» по АДРЕСА_3 (Ігоря Сердюка), 1 в м. Кременчуці.
Отже, майно, передане до статутного фонду AT «Укрпрофтур», перебувало у віданні профспілок.
Постановою Верховної Ради УРСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Указом Президії Верховної ради України від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Одночасно, вказаним нормативно-правовим актом визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради України 29 листопада 1990 року, а також встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СPCР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів, стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР та історії реорганізації ПАТ "УКРПРОФТУР" (Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях і створено на базі майна засновників Федерації професійних спілок України, яка є правонаступником ради Федерації незалежних профспілок України, Української республіканської ради профспілок та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності), право власності на спірне майно набула держава Україна.
Так, передача спірного майна у відання Української республіканської профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
Отже, спірне майно було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.
За таких обставин, на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року 2268-XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, тимчасово передані Фонду державного майна України.
За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.
Зазначені нормативні акти не передбачали можливість визначення суб'єкта власності в залежності від обставин фінансування в процесі будівництва.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" за Фондом державного майна України закріплено повноваження щодо розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.
Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) - відсутні.
За наведених обставин, господарський суд вважає що держава стала власником майна, яке перебувало та перебуває у володінні Федерації професійних спілок України та створених нею суб'єктів господарювання (в тому числі спірного майна), а ФДМУ є органом, уповноваженим від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно.
Судом не встановлено законних підстав, вибуття спірного нерухомого майна з державної власності. Власник, яким є держава, не приймав рішень щодо відчуження спірного майна.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №1122 від 01.11.2002р. та свідоцтво про право власності №149 від 14.11.202р. порушують право власності держави на спірне майно, що є підставою для визнання їх недійсними.
Водночас, відповідачем 1, приватним Полтавським обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» подано суду заяву про застосування строків позовної давності у даній справі.
Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом положень статті 2 ГПК України (у відповідній редакції) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 29 ГПК (у редакції, чинній на час звернення прокурора з даним позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР, за винятком положення, закріпленого у статті 267 ЦК, про застосування позовної давності лише за заявою сторони.
Тобто, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі ФДМУ.
Фонду державного майна України, на який покладено обов'язок з управління державним майном вже на час видачі свідоцтва 14.11.2002р. було відомо про фактичного суб'єкта користування спірним майном.
Так, в письмових поясненнях наданих суду 01.07.2019р. (вх.№6701, т.1 а.с. 154-160) позивач зазначив, що на виконання пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» Фонд склав перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 перебували у віданні загальносоюзних профспілкових організацій (об'єднань) на території України.
До переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 перебували у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС), увійшов також спірний об'єкт - туристичний готель "Кремінь" (м.Кременчук, вул. Жовтнева,1).
Таким чином, належно виконуючи обов'язки органу, уповноваженого від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно, Фонд державного майна України об'єктивно мав можливість дізнатися про існування свідоцтва про право власності на туристичний готель "Кремінь" від 14.11.2002 р. та своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом.
В поясненнях від 01.07.2019р. Фонд державного майна України заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновленні його. При цього, не навів жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності та не надав відповідних доказів.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочення позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне текст складено 11.11.2019 року.
Суддя Іванко Л.А.