36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.11.19 Справа № 917/1130/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський Райсількомунгосп», 37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. Київська, 55
до фізичної особи Павлика Олександра Івановича , АДРЕСА_1
про стягнення 68 700,60 грн.
Суддя: Мацко О.С.
Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.
Представники:
від позивача: Дашкеєв В.Г. (див. протокол);
від відповідача: відсутні.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорольський Райсількомунгосп» до фізичної особи Павлика Олександра Івановича про стягнення 68 700,60 грн., з яких 42 134,00 грн. - заборгованість за договорами оренди від 01.04.2014 р., 01.01.2015 р., 01.01.2016 р. та 01.06.2016 р., 2 814,00 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 13 000,00 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов'язання, 10 752,60 грн. - втрати від інфляції.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
За ухвалою суду від 09.07.2019 року вирішено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 10.10.2019р. розгляд справи відкладено на 05.11.2019р. У засіданні 05.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено дату складання повного рішення.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не вносив орендну плату за користування нежитловим приміщеннями у строк, визначений договорами оренди обладнання від 01.04.2014 р., 01.01.2015 р., 01.01.2016 р. та 01.06.2016 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеними договорами та законом.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштові повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копій ухвал суду від 27.08.2019 р., 24.09.2019р., 04.10.2019р. містяться в матеріалах справи, арк.справи 40, 44, 57).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.08.2018 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Павлика Олександра Івановича.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов'язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Дані висновки викладені в постанові Верховного суду від 05.12.2018 р. у справі № 725/4674/15-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, відповідачем у даній справі є фізична особа Павлик Олександр Іванович .
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорольський Райсількомунгосп» та Фізичною особою-підприємцем Павликом Олександром Івановичем (зобов'язання якої, з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи Павлика Олександра Івановича ) існували договірні відносини з оренди нерухомого майна, оформоені договорами від 01.04.2014р., 01.01.2015р., 01.01.2016р, 01.06.2016р.
Зокрема, 01.01.2016 року сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення (а.с. 12).
Відповідно до п. 1 вказаного договору Орендодавець (ТОВ «Хорольський Райсількомунгосп») зобов'язувався передати, а Орендар (ФОП Павлик О.І. ) - прийняти в строкове платне володіння і користування приміщення площею 114,4 м2, що розташоване на території Райсількомунгоспу по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі .
Договір укладено терміном на 6 місяців - до 30 червня 2016 року (п. 4 Договору).
01.06.2016 р. між ТОВ «Хорольський Райсількомунгосп» та ФОП Павликом О.І . укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, за умовами якого Орендодавець (ТОВ «Хорольський Райсількомунгосп») зобов'язувався передати в строкове платне користування приміщення (що складаються з 3 частин), які знаходяться на території (виробничій площадці) орендодавця, по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі, загальною площею 114,4 м2, а Орендар (ФОП Павлик О.І. ) - прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в належному стані (не гіршому, ніж отримав від орендодавця).
За даними ТОВ «Хорольський Райсількомунгосп» відповідач орендну плату за користування майном у строк, визначений договорами оренди, не вносив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Павлика Олександра Івановича 68 700,60 грн., з яких 42 134,00 грн. - заборгованість за договорами оренди від 01.04.2014 р., 01.01.2015 р., 01.01.2016 р. та 01.06.2016 р., 2 814,00 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 13 000,00 грн. - пеня за несвоєчасно виконані грошові зобов'язання, 10 752,60 грн. - втрати від інфляції.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2016 р., договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.06.2016 р., акти звірки взаємних розрахунків від 01.01.2015 р., 11.01.2016 р., 01.06.2016 р. та 01.01.2018 р., акти виконаних робіт від 30.01.2018 р., 28.02.2018 р., 29.03.2018 р., 26.04.2018 р., 30.05.2018 р., 27.06.2018 р., 31.07.2018 р., та 20.08.2018 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорольський Райсількомунгосп» та Фізичною особою-підприємцем Павликом Олександром Івановичем існували договірні відносини з оренди нерухомого майна.
Згідно з п. 3.1 договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.06.2016 р. Орендар за користування майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить 1 500,00 грн. на місяць (без ПДВ).
Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря щомісячно до 5 числа наступного місяця за минулим (п. 3.2. договору).
Також пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата індексується (і перераховується орендодавцем) автоматично на суму офіційного індексу інфляції в Україні, згідно даних Мінстату. Довідку про такий перерахунок орендар має право отримати від орендодавця раз на місяць.
Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 16) станом на 01.01.2018 р. відповідач мав заборгованість перед позивачем за оренду приміщення по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі, загальною площею 114,4 м2,у розмірі 25 859,98 грн.
Також згідно з актами виконаних робіт від 30.01.2018 р., 28.02.2018 р., 29.03.2018 р., 26.04.2018 р., 30.05.2018 р., 27.06.2018 р. та 31.07.2018 р. (а.с. 17-23), що підписані сторонами, вартість оренди вказаного нежитлового приміщення в період січня-серпня 2018 року становила 12 854,16 грн.
У позовній заяві позивачем було повідомлено про сплату відповідачем грошових коштів за період з січня по травень 2018 року в сумі 9 030,99 грн.
Крім того, згідно зі ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).
Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Таким чином, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд чи їх частин, мають бути враховані умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму. При цьому, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов'язано не з закінченням строку, на який було укладено договір (чи його достроковим припиненням, як у даному випадку), а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.
Суд, досліджуючи правовідносини сторін, встановив, що Акт приймання-передачі майна з оренди сторонами не складався.
Водночас, позивачем зазначено, що 01 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорольський Райсількомунгосп» були опломбовані приміщення, які орендувалися відповідачем, та змінено на них замки, а доступ до них відповідачу заборонений.
Відповідно до п. 5.5.1 договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.06.2016 р. про передачу приміщення (повернення майна орендодавцю) складається акт. Орендна плата нараховується по день фактичного використання приміщення.
З огляду на викладене та у відповідності до п. 3.3 договору № 1 від 01.06.2016 р. позивачем нараховано до стягнення з відповідача 12 933,68 грн. заборгованості за договором оренди № 1 від 01.06.2016 р. за період з вересня 2018 р. по січень 2019 р.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42 134,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за користування приміщенням по вул . Жовтневій, 55 у м . Хоролі , загальною площею 114,4 м2, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 10 752,60 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 26-30).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 2.1.6 договору оренди № 1 від 01.06.2016 р. орендар зобов'язується сплачувати у встановлені цим договором строки платежі за послуги з обслуговування приміщення: комунальні (якщо є), електроенергію (згідно лічильника), які спожив Орендар.
Згідно з актом виконаних робіт (а.с. 24), підписаним сторонами, вартість спожитої Орендарем електроенергії за період з 01.05.2017 р. по 31.08.2018 р. становить 2 814,00 грн., що, у відповідності до положень договору № 1 від 01.06.2016 р., підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог ТОВ «Хорольський Райсількомунгосп» в частині стягнення з Павлика Олександра Івановича пені за несвоєчасно виконані грошові зобов'язання за договорами оренди приміщення по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі , загальною площею 114,4 м2, суд зазначає наступне:
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується, і конкретний її розмір.
Однак, договорами оренди приміщення по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі загальною площею 114,4 м2, не встановлено відповідальності за порушення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів у вигляді пені.
За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо підстав та розміру нарахування пені, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Дані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 904/5922/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Між тим, чинне законодавство України не містить обов'язку щодо сплати пені за порушення зобов'язань, визначених вищезазначеними договорами; надані суду договори також не містять домовленості про забезпечення виконання зобов"язання.
Таким чином, оскільки сторони не досягли письмової домовленості щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати основної заборгованості за договорами оренди приміщення, законодавчим актом обов'язок та умови її сплати також не визначено, вимоги позивача у даній частині є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач жодних заперечень проти позову чи обгрунтованого контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Павлика Олександра Івановича ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп" (код ЄДРПОУ 05442796, 37800, м.Хорол, вул.Київська,55) 42 134,00 грн. основного боргу, 2 814,00 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 10 752,60 грн. інфляційних, 1557,50 грн.судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 11.11.2019 р.
Суддя О.С. Мацко