36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.11.19 Справа № 917/481/17
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про:
1) визнання неправомірними дій приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) щодо відкриття ним 12.09.2019 року виконавчого провадження №60048385 за заявою ФОП Козоріза О. В. про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року №917/481/17 про стягнення грошових коштів з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та вчинення примусових виконавчих дій в межах вказаного виконавчого провадження;
2) визнання неправомірними та зобов'язання приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60048385 від 12.09.2019 року, постанову від 12.09.2019 року про арешт коштів боржника винесені в межах виконавчого провадження ВП №60048385
по справі №917/481/17
за позовом Фізичної особи-підприємця Козоріза Олександра Володимировича, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", вул. Героїв Майдану, 82, офіс.204, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300
про стягнення 439704,50 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача (скаржника) : Кріль О.В.
від приватного виконавця: не з'явились
Обставини справи: 07.10.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про: 1) визнання неправомірними дій приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) щодо відкриття ним 12.09.2019 року виконавчого провадження №60048385 за заявою ФОП Козоріза О. В. про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року №917/481/17 про стягнення грошових коштів з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та вчинення примусових виконавчих дій в межах вказаного виконавчого провадження; 2) визнання неправомірними та зобов'язання приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60048385 від 12.09.2019 року, постанову від 12.09.2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову від 12.09.2019 року про арешт коштів боржника винесені в межах виконавчого провадження ВП №60048385
Ухвалою суду від 08.10.2019 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
28.10.2019 року від скаржника до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2019 року з додатками. В даному листі скаржник, усуваючи недоліки поданої скарги, уточнив свої вимоги та просить суд:
1) визнати неправомірними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) щодо відкриття ним 12.09.2019 року виконавчого провадження №60048385 за заявою ФОП Козоріза О. В. про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року №917/481/17 про стягнення грошових коштів з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та вчинення примусових виконавчих дій в межах вказаного виконавчого провадження;
2) визнати неправомірними та зобов'язати приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (виконавчий округ місто Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60048385 від 12.09.2019 року, постанову від 12.09.2019 року про арешт коштів боржника винесені в межах виконавчого провадження ВП №60048385.
Ухвалою суду від 29.10.2019 року прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" до розгляду, розгляд скарги призначено на 11.11.19 року на 10:00 год.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав свої вимоги за скаргою (в редакції заяви про усунення недоліків) та наполягав на її задоволенні.
16.10.2019 року на електронну адресу суду надійшли заперечення від приватного виконавця Пишного А.В на скаргу відповідача, оригінал заперечень поштою надійшов до суду 21.10.2019 року.
Стягувач повноважного представника в судове засідання не направив.
В судовому засіданні 11.11.2019 року суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали за результатами розгляду скарги, повідомив коли буде виготовлено повний текст ухвали суду, роз'яснив порядок та строки оскарження ухвали.
Після оголошення вступної та резолютивної частин ухвали суду за результатами розгляду скарги, до суду о 15 год. 40 хв. 11.11.2019 року надійшли заперечення від стягувача, а тому зазначені заперечення не були досліджені в судовому засіданні, яке відбувалося о 10 год. 00 хв.
Розглянувши матеріали справи та поданої скарги, суд встановив:
Фізична особа - підприємець Козоріз Олександр Володимирович звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення 439704,50 грн. заборгованості за договором підряду № 3-02/14-ОВ від 01.02.2014 року, яка складається з основного боргу в сумі 413 370,46 грн., пені в сумі 12739,71 грн., 3% річних в сумі 2723,00 грн., інфляційних в сумі 10871,33 грн. (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.04.2017 року).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 року у справі №917/481/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Козоріза Олександра Володимировича 413 370,46 грн. основного боргу, 12739,71 грн. пені, 2723,00 грн.3% річних, 10871,33 грн. інфляційних, 19 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 6595,57 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 року у справі №917/481/17 залишено без змін.
12 вересня 2019 року приватний виконавець Пишний А. В. відкрив виконавче провадження №60048385 на підставі Заяви Стягувача про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2019 року щодо примусового виконання наказу № 917/481/17, виданого 25.07.2017 року про стягнення з ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» на користь ФОП Козоріса О. В. 413370,46 грн.
Також стягувач в своїй Заяві просив накласти арешт на грошові кошти боржника та вказав відкриті розрахункові рахунки боржника в установах банків у місті Києві, зокрема:
В AT«Укрексімбанк» МФО 3223 ІЗв м. Києві рахунок - № НОМЕР_1 ;№ НОМЕР_2;
В А Г «РайффайзенБанк аваль» МФО 380805 в м. Києві рахунок - № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 .
12.09.2019 року на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника.
Скаржник у скарзі посилається на те, що він знаходиться у м. Гадяч, виконавче провадження відкрито не за місцезнаходження боржника, у боржника відсутнє майно на території міста Києва, а на банківських рахунках відсутні кошти, тому на думку скаржника у приватного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Під час розгляду скарги по суті суд приймає до уваги наступне.
За приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга згідно ст. 340 ГПК України подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України згідно ст. 326 ГПК України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".
За приписами ст. 1 згаданого Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 згаданого Закону).
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких згідно Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться в межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Судом встановлено, що приватний виконавець Пишний А. В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України.
За змістом ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави вважати, що на приватного виконавця покладено обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ за місцем знаходження майна боржника та наділяє його правом вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти боржника на території, на яку поширюється юрисдикція України.
В заяві про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі в обґрунтування підстав звернення до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, позивач (стягувач) зазначив, що боржник (Відповідач) має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві, а саме: в АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Укрексімбанк".
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постанова ВП №60048385 від 12.09.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 917/481/17, який видано господарським судом Полтавської області, прийнята приватним виконавцем за місцезнаходженням коштів боржника, які розміщені на рахунках у банках, що зареєстровані у м. Київ.
Главою 13 "Речі. Майно" ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190). Річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
У цій же главі ЦК України наявна норма ст. 192 "Гроші (грошові кошти)", ч. 1 якої визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до ч. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
За змістом ч. ч. 6.1, 6.2 ст. 6 цього Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Положеннями ч. ч. 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник (п.п. 11, 12), у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжними для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про що є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, в якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також в Законі України "Про виконавче провадження", в якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15; від 19.08.2019 № 922/1296/15; від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії зі звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець Пишний А.В. правомірно прийняв до виконання виконавчі документи, якими у даній справі є наказ суду, за місцезнаходженням майна боржника, а саме, грошових коштів ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на рахунках у банківських установах м. Києва та наділений повноваженнями накладати арешт на ці рахунки.
Відповідно, посилання скаржника на необхідність вчинення зазначених виконавчих дій виконавцем саме за місцезнаходженням боржника - місцем його реєстрації в м. Гадяч не заслуговують на увагу, оскільки як вже зазначалося, приватний виконавець наділений правом приймати до виконання виконавчі документи також й за місцезнаходженням майна боржника, яким у даній справі є грошові кошти ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на рахунках у банківських установах в м. Києві.
При цьому суд враховує, що ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» має відкриті рахунки у АТ «РайффайзенБанк Аваль» та AT «Укрексімбанк», місцем реєстрації яких є м. Київ.
Доводи відповідача щодо необхідності доказування факту наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника на момент відкриття виконавчого провадження, також відхиляються судом, адже наявність у боржника відкритих і активних банківських рахунків передбачає можливість зарахування грошових коштів, які могли б бути спрямовані на виконання боржником судового рішення у даній справі в будь-який час.
Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження також на ім'я відповідача був відкритий рахунок № НОМЕР_5 . Згідно довідки АТ "РайффайзенБанк Аваль" № 20/46-109 від 25.09.2019р. на ньому були грошові кошти в сумі 22,52 грн. Так, дійсно зазначений рахунок має спеціальний режим використання, та є спеціалізованим, а саме: є рахунком Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується листом АТ «РайффайзенБанк Аваль» № 81-15-8/118928-БТ від 16.09.2019 року, яким залишенобез виконання постанову приватного виконавця щодо накладення арешту і на цей рахунок. Тому право відповідача не порушено.
Отже, рахунок № НОМЕР_5 є окремим рахунком, на якому обліковуються страхові кошти, які надійшли від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та які згідно абз. 4 ч.2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Таким чином, на зазначеному рахунку обліковуються кошти, на які відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернуто стягнення. З огляду на що
Чинна редакція ч. 2 статті ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає обмежень у застосуванні її виключно щодо майна, на яке може бути звернуто стягнення, а тому факту наявності будь-якого майна відповідача достатньо для прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документу за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно зі ст. 236 ГПК України, яка регулює питання законності і обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Зокрема, відповідну правову позицію щодо віднесення місця виконання виконавчого документу до відповідного виконавчого округу приватного виконавця, виходячи з місця знаходження установи банку, у якій є поточні рахунки боржника, висловив також Верховний Суд при розгляді справ № 905/3542/15 у постанові від 10.09.2018 року, № 910/13508/15 від 01.08.2019 року, № 922/1293/15 від 19.08.2019 року. При цьому, Верховний Суд не констатував необхідності дослідження факту наявності чи відсутності коштів боржника на вказаних рахунках.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, вбачається що наявність рахунків боржника відкритих у банківських установах міста Києва є підставою для прийняття виконавчих документів до виконання відповідно до ст. 24 Закону України Про виконавче провадження.
З огляду на викладене, оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у відповідності до діючого законодавства. Тому відсутні підстави для визнання їх неправомірними.
Таким чином, скарга відповідача є безпідставною, а тому суд відмовляє у її задоволенні.
Керуючись ст. 234, 339,342-343 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні скарги "Овруцький молочноконсервний комбінат" на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича відмовити повністю.
2. Копію ухвали направити сторонам та Приватному виконавцю Пишному Артему Володимировичу.
Ухвала підписана 12.11. 2019 року
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Тимощенко О.М.