36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.11.2019 Справа № 917/1251/19
м. Полтава
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой", вул. Мала Морська 108, офіс 200, м. Миколаїв, 54002; адреса для листування: вул. Морехідна 1В/3, оф. 208, м. Миколаїв, 54038
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія", вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008
про стягнення грошових коштів.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (далі - позивач/ ТОВ "Приватмашстрой") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (далі - відповідач/ ТОВ "Українська зерноторгова компанія") 313796,45 грн., в тому числі 301623,00 грн. основного боргу, 2087,59 грн. 3% річних та 10085,86 грн. інфляційних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 19/04/ПМШ-19 від 19.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.07.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.09.2019.
10.09.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 263796,45 грн., в тому числі 251623,00 грн. основного боргу, 2087,59 грн. 3% річних та 10085,86 грн. інфляційних.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначену норму, вказана заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду. В зв'язку з цим, розглядається позов про стягнення з відповідача 263796,45 грн., в тому числі 251623,00 грн. основного боргу, 2087,59 грн. 3% річних та 10085,86 грн. інфляційних.
10.09.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 01.10.2019.
Ухвалою від 01.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.
Ухвалою від 16.10.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 06.11.2019.
В судове засідання 06.11.2019 сторони чи їх представники не з'явилися.
05.11.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Також 05.11.2019 від позивача надійшла заява про часткове не підтримання позовних вимог, у якій він зазначає про те, що після порушення провадження у справі відповідачем повністю погашено стягувану суму основного боргу.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.
Рішення приймається в порядку ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
19.04.2019 між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 19/04/ПМШ-19 (далі - Договір, оригінал Договору - в матеріалах справи).
Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується «Товар» в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених сторонами у відповідних додатках до цього Договору, що укладаються окремо на кожну партію товару. Продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною, відчуженням, арештом, не є предметом застави перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, тобто товар, який постачається за Договором, є вільним від будь-яких прав та /або домагань третіх осіб.
За умовами Договору ціна товару, кількість товару, загальна сума вартості кожної окремої партії товару визначається у додатках до цього Договору, та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору).
Розрахунок покупця з продавцем здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця впродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, на умовах передплати у розмірі 80 % від вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, по реєстру терміналу в порту «ТОВ «МСП Ніка-Тера», Україна, м. Миколаїв.
Оплати решти 20 % вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, здійснюється покупцем після реєстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від продавця видаткових накладних на відповідну партію товару визначену Додатком (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.4 Договору сума Договору визначається як загальна сума вартостей товару, зазначених у відповідних Додатках до Договору та видаткових накладних.
Право власності на товар за цим Договором виникає у покупця на складі продавця за адресою, зазначеною в Додатках до Договору. Підписи у видатковій накладній є підтвердженням отримання кількості товару (п. 4.3 Договору).
19.04.2019 між сторонами був укладений Додаток № 1 до Договору відповідно до умов якого позивач до 30.04.2019 зобов'язаний поставити на користь відповідача кукурудзу (урожай 2018 року, країна походження - Україна) кількістю 120 метричних тон +/- 3%, ціна за 1 тону - 4 950 грн. з ПДВ, загальна сума вартості товару 594000,00 грн. з ПДВ; умови поставки: СРТ - Миколаївська область м. Миколаїв, ТОВ «МСП Ніка-Тера», згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та умовами Договору (оригінал Додатку № 1 - в матеріалах справи).
На виконання умов Договору 20.04.2019 позивачем на користь відповідача був поставлений товар кількістю 121,540 т. на суму 601623,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000370 від 20.04.2019 (оригінал видаткової накладної - в матеріалах справи). Разом з видатковою накладною, відповідачу був переданий рахунок-фактура № СФ-0000370 від 20.04.2019 на суму 601623 грн. (копія рахунку - в матеріалах справи).
Крім цього, позивачем надано копію податкової накладної № 12 на суму 601623,00 грн. та копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН 14.05.2019 за № 9099149798.
Відповідач надіслав на адресу позивача лист № 141 від 05.06.2019, згідно якого пообіцяв закрити фінансові зобов'язання повністю в максимально короткі терміни.
Проте, на момент звернення позивачем з позовом до суду відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав частково на загальну суму 350000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10542 від 02.05.2019 на суму 100000,00 грн., № 1129 від 19.06.2019 на суму 200000,00 грн. та випискою по рахунку позивача від 02.09.2019 на суму 50000,00 грн. (оригінали платіжних доручень та виписки - в матеріалах справи).
Таким чином, на день звернення позивачем з позовом до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 251623,00 грн.
Крім цього, на суму заборгованості позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 2087,59 грн. за період з 15.05.2019 по 15.07.2019 та 10085,86 грн. інфляційних втрат за період з квітня по червень 2019 року. При цьому, позивач вирішив обрати дату, з якої починається розрахунок інфляційних втрат та річних з 15.05.2019 (наступний день після реєстрації податкової накладної).
Вказані суми основного боргу, річних та інфляційних втрат позивач просив суд стягнути з відповідача.
Проте, 05.11.2019 від позивача надійшла заява про часткове не підтримання позовних вимог, у якій він зазначив про те, що після порушення провадження у справі відповідачем повністю погашено стягувану суму основного боргу. На підтвердження погашення відповідачем боргу за поставлений товар позивачем надано банківську виписку по рахунку ТОВ "Приватмашстрой" згідно якої 18.10.2019 відповідачем оплачено позивачу 251623,00 грн. за кукурудзу згідно рахунку-фактури № СФ-0000370 від 20.04.2019.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Судом встановлено, що на момент ухвалення рішення по справі, заборгованість за товар поставлений по Договору згідно видаткової накладної № РН-0000370 від 20.04.2019, у відповідача відсутня.
Таким чином, провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 251623,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Решту вимог щодо стягнення інфляційних втрат на суму 10085,86 грн. та 2087,59 грн. річних позивач підтримує.
При винесенні рішення щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Згідно п. 2.2. Договору розрахунок покупця з продавцем здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця впродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, на умовах передплати у розмірі 80 % від вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, по реєстру терміналу в порту «ТОВ «МСП Ніка-Тера», Україна, м. Миколаїв.
Оплати решти 20 % вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, здійснюється покупцем після реєстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від продавця видаткових накладних на відповідну партії Товару визначеної Додатком (п. 2.2 Договору).
Оскільки товар вартістю 601623,00 грн. було поставлено позивачем відповідачу по видатковій накладній від 20.04.2019, то 80% вартості товару, що складає 481298,40 грн. відповідач повинен був оплатити по 24.04.2019, а решту 20%, що складає 120324,60 грн. - після реєстрації податкової накладної 14.05.2019.
Згідно наданих позивачем доказів оплати, відповідач оплатив товар отриманий по видатковій накладній № РН-0000370 від 20.04.2019 у повному обсязі, проте не своєчасно.
В зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 2087,59 грн. за період з 15.05.2019 по 15.07.2019 та 10085,86 грн. інфляційних втрат за період з квітня по червень 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив його правильність.
В зв'язку із цим, вимога позивача про стягнення з відповідача 2087,59 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вище судом встановлено, що 80% вартості товару, яка складає 481298,40 грн., відповідач повинен був оплатити по 24.04.2019, а решту 20%, що складає 120324,60 грн. - після реєстрації податкової накладної 14.05.2019.
Таким чином, з врахуванням вказаної норми, позивач безпідставно нарахував інфляційні витрати на суму боргу 501623,00 грн. за квітень 2019 року. Також інфляційні втрати за травень 2019 року слід було нараховувати на суму боргу 381298,40 грн. (481298,40 грн. - 100000,00 грн. часткової оплати за 02.05.2019), а не на 501623,00 грн., як це зробив позивач. Крім цього, позивачем у розрахунку не вірно вказано індекс інфляції за червень 2019 року: замість 99,5% зазначено 100,5%.
З врахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 1160,97 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.
У заяві про часткове не підтримання позовних вимог позивач посилаючись на ч. 3 ст. 130 ГПК України просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Таким чином, за клопотанням позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог включаючи судовий збір за вимогу про стягнення суми основного боргу.
Крім цього, 15.10.2019 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. До вказаного клопотання додано докази надіслання його на адресу відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду копії: договору про надання правової допомоги № 40 від 14.07.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем з додатком № 1 "Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 11.10.2019; свідоцтва адвоката Глушаниці А.Л. про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001334; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України щодо Глушаниці А.Л.; довіреності від 16.07.2019, виданої позивачем адвокату Глушаниці А.Л. на представництво інтересів в Господарському суді Полтавської області; акту здачі-прийняття наданих послуг від 11.10.2019 на суму 20000,00 грн., підписаного позивачем та адвокатом Глушаницею А.Л. без застережень; платіжного доручення № 572 від 10.10.2019, згідно якого позивачем сплачено адвокату 20000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 40 від 14.07.2019.
Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн. Відповідач не заявляв суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 ГПК України за клопотанням позивача його витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог включаючи стягувану суму основного боргу.
Крім цього, у заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд повернути надлишково сплачений ним судовий збір у розмірі 750,00 грн.
Вирішуючи питання щодо повернення надлишково сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 325 від 15.07.2019 сплачено судовий збір у розмірі 4524,36 грн., а також квитанціями № 27477096-1 від 16.07.2019 та № 21893018 від 29.07.2019 сплачено судовий збір в сумі 182,54 грн. та 0,05 грн. відповідно. Всього позивачем сплачено 4706,95 грн. судового збору.
З врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір за подання позову, ціна якого становить 263796,45 грн., складає 3956,95 грн. Тобто, за подання позову позивачем надлишково сплачено судовий збір у розмірі 750,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір в розмірі 750 грн. 00 коп., надлишково сплачений платіжним дорученням № 325 від 15.07.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/1251/19, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись статтями 130 (ч. 3), 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 39427509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (вул. Мала Морська 108, офіс 200, м. Миколаїв, 54002; адреса для листування: вул. Морехідна 1В/3, оф. 208, м. Миколаїв, 54038; код ЄДРПОУ 33368160) 2087 грн. 59 коп. 3% річних, 1160 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 3823 грн. 07 коп. судового збору, 19323 грн. 35 коп. витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 251623 грн. 00 коп. основного боргу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (вул. Мала Морська 108, офіс 200, м. Миколаїв, 54002; адреса для листування: вул. Морехідна 1В/3, оф. 208, м. Миколаїв, 54038; код ЄДРПОУ 33368160) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у сумі 750 грн. 00 коп., який сплачено платіжним дорученням № 325 від 15.07.2019 (оригінал платіжного доручення № 325 від 15.07.2019 на суму 4524 грн. 36 коп. знаходиться в матеріалах справи № 917/1251/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 11.11.2019.
Суддя О.С. Семчук