65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2856/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/2856/19
За позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” (65009, м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 20 Б; код ЄДРПОУ 34873275)
Про стягнення 23129,58
Представники:
від позивача: Пронюк В.Я., довірнеість
від відповідача: Полухіха О ОСОБА_1 ., керівник
Встановив: Позивач - Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” про стягнення 23129,58 грн.
Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” прийнятих на себе зобов'язань за Договором №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2016р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2019р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2856/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "28" жовтня 2019 р. о 10:45.
У судовому засіданні, яке відбулось 28.10.2019р., було оголошено перерву по справі до 11.11.2019р. о 10:45.
25.10.2019р. до господарського суду Одеської області представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд, зокрема. зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” на користь позивача, до 1000,00 грн.
Також відповідачем було надано попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат.
Надалі, 31.10.2019р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої було зазначено суду, що позивач заперечує проти зменшення пені та просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача під час розгляду справи, суд встановив.
20 веренся 2016 року між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” (Споживач) було укладено Договір №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року (включно) газ обсягом до 198 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень - обсяг 18.0, листопад - обсяг 28.0, грудень - обсяг 42.0, IV квартал 2016р. - обсяг 88.0, січень - обсяг 40.0, лютий - обсяг 40.0, березень - обсяг 30.0, І кв. 2017р. - обсяг 110.0.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 2.1. цього Договору (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу природний газ у його загальному потоці к разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з право власності на природний газ.
Умовами п. 3.4. Договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяця постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача.
Відповідно до п. 5.1. Договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором визначається з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. №758.
Згідно до п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. (п. 5.5. Договору).
Умовами п. 6.1. Договору сторонами було визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних. але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Також, відповідно до п. 10.3. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суму з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Також між сторонами 31.03.2017р. було укладено Додаткову угоду №2 до Договору постачання природного газу від 20.09.2016р. №3698/1617-ТЕ-23.
На виконання умов укладеного Договору №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2016р., позивачем на користь Споживача було поставлено природний газ, що підтверджується атами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р., 30.06.2017р., 31.07.2017р., 31.08.2017р., 30.09.2017р. копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, в порушення договірних зобов'язань за умовами укладеного Договору №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2016р., відповідач здійснював сплату вартості отриманого природного газу несвоєчасно та в порушення умов, що викладені у п. 6.1. укладеного між сторонами Договору, що підтверджується випискою заступника головного бухгалтера по операціям за Договором №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2016р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” за період з 01.09.2016р. по 31.07.2018р.
У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору щодо своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 14243,11 грн., 3% річних у розмірі 2562,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6324,37 грн.
Позовні вимоги позивача у даній справі - Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20.09.2016р. та направлено на стягнення пені у розмірі 14243,11 грн., 3% річних у розмірі 2562,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6324,37 грн., що загалом становить грошову суму у розмірі 23129,58 грн.
Відповідачем було зазначено суду, що співвласники багатоквартирного будинку несвоєчасно сплачували відповідачеві внески, які є єдиним джерелом надходження коштів на рахунок відповідача, відповідач не мав змоги оплачувати поставлений природний газ у строки, встановлені в договору. Також відповідачем було зазначено суду, що він не мав наміру не оплачувати поставлений природний газ та погашав заборгованість як у нього з'являлись кошти. Відповідачем зверталась увага суду та було зазначено, що на даний момент він виконав своє зобов'язання в повному обсязі перед позивачем за укладеним договором, що, за посиланням відповідача, свідчить, про відсутність наміру уникнути виконання зобов'язання.
Відповідач просив суд зменшити заявлену позивачем пеню у розмірі 14243,11 грн. до 1000,00 грн., посилаючись на ст. 233 ГК України та на ч. 3 ст. 551 ЦК України. Також відповідачем було зазначено, що для оцінки можливості зменшення суми пені слід врахувати, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень відповідно до Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” є неприбутковою організацією, діяльність відповідача не спрямована на отримання прибутку, також було зазначено суду, що відповідач наразі знаходиться в незадовільному матеріальному стані.
Позивачем, надаючи відповідь на відзив, зазначалось суду, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконавцю покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” виникли на підставі укладеного між ними 20 вересня 2016р. Договору №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №3698/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 20 вересня 2016р. щодо своєчасно сплати вартості отриманого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 2562,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6324,37 грн.
Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 2562,10 грн. та переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат у розмірі 6324,37 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення - правомірними.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 14243,11 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені в сумі 14243,11 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд вказує наступне.
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафу до 1 000 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на наступне.
Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов'язання. Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує також, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Піонер 2007" є неприбутковою організацією. При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Піонер 2007", з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.
При цьому, суд зазначає, що доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись.
Водночас, матеріали справи не містять також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, що зумовлюють необхідність зменшення пені саме до 1000 грн.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50 % - до 7121,56 грн.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог позивача зі стягненням з відповідача пені у розмірі 7121,56 грн., 3% річних - 2562,10 та інфляційних втрат - 6324,37 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Піонер 2007” (65009, м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 20 Б; код ЄДРПОУ 34873275) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 7121 (сім тисяч сто двадцять одну) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 6324 (шість тисяч триста двадцять чотири) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
3.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко