ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2019Справа № 910/10946/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС"
про стягнення 160 820, 00 грн.
Представники:
від позивача: Грищенко О.М., ОСОБА_1 ;
від відповідача: Бойков В.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 160 820, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові кошти у розмірі 160 820, 00 грн. були перераховані відповідачу 20.05.2017 колишнім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" Гірняк О.О., проте остання 16.05.2019 була звільнена із займаної посади та відповідно не мала повноважень на вчинення дій з перерахування коштів та підписання первинних документів від імені позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі №910/10946/19 для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2019.
11.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміна керівника позивача відбулася 20.06.2019, в той час як акт здачі-прийняття наданих послуг підписано 19.06.2019, тож отримані відповідачем кошти за надані послуги не є безпідставно набутими.
У судовому засіданні 12.09.2019 оголошено перерву до 17.10.2019.
26.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій просить суд викликати як свідка колишнього генерального директора позивача ОСОБА_2 та у порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України визнати недійсним договір № 1/2504 від 25.04.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС".
Судове засідання призначене на 17.10.2019 не відбулося у зв'язку із тим, що 17.10.2019 в період з 09 год. 39 хв. до 11 год. 40 хв. із приміщень, які займає Господарський суд міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В у місті Києві, було проведено евакуацію працівників Господарського суду міста Києва та відвідувачів суду у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування будівель суду, про що 17.10.2019 керівником апарату суду Кривенко О.М., начальником відділу господарського забезпечення Гончаренко ОВ. та начальником посту охорони порядку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Лисенко В.О. складено акт щодо знеструмлення електромереж суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 призначено судове засідання на 07.11.2019.
05.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення, в яких зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, на підтвердження того, що вимога про визнання недійсним договору № 1/2504 від 25.04.2019 не могла бути включена до позовної заяви із незалежних від позивача причин, відповідно до ст. 237 ГПК України.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене у відповіді на відзив клопотання про виклик свідка.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаної заяви.
Розглянувши заявлене позивачем у відповіді на відзив клопотання про виклик свідка, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Проте, враховуючи, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні відповідні заяви свідка з підтвердженням про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, суд не вбачає підстав для виклику у судове засідання колишнього генерального директора позивача Гірняк О.О., у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання позивача.
Також, у цьому судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як зазначає позивач, 17.05.2019 ОСОБА_2 було звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" та призначено на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" ОСОБА_3 .
Проте, як стверджує позивач, 20.05.2019 ухиляючись від передачі всіх необхідних фінансових, бухгалтерських та статутних документів, ОСОБА_2 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" кошти у розмірі 160 820, 00 грн згідно платіжного доручення № 1162 від 20.05.2019, в призначенні платежу якого зазначено: «оплата за послуги за договором № 1/2504 від 25.04.2019 та рахунку № КН-00000071 від 25.04.2019».
Крім того, позивач зазначає, що 19.06.2019 ОСОБА_2 було підписано від імені позивача та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" акт здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019 на суму 160 820, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача вимогу б/н б/д, в якій позивач зазначив, що грошові кошти у розмірі 160 820, 00 грн були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" безпідставно та неповноважною особою, у зв'язку з чим на підставі ст. 1212 ЦК України просив повернути кошти у розмірі 160 820, 00 грн. на поточний рахунок ТОВ "СЕРВІС-ЦЕНТР", що підтверджується описом кладення у цінний лист та копією службового чеку від 06.07.2019.
Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" зазначає, що кошти у розмірі 160 820, 00 грн. є безпідставно отриманими Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС", оскільки перераховані від імені позивача колишнім генеральним директором ОСОБА_2 яка звільнена з посади 17.05.2019 та не мала повноважень на вчинення вказаних дій від імені позивача, як і не мала повноважень на підписання акту здачі-прийняття наданих послуг відповідно, у зв'язку з чим кошти у розмірі 160 820, 00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено судом вище, 17.05.2019 ОСОБА_2 було звільнено з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" та призначено на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" ОСОБА_3 .
Проте, 20.05.2019 ОСОБА_2 від імені позивача було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" кошти у розмірі 160 820, 00 грн згідно платіжного доручення № 1162 від 20.05.2019, в призначенні платежу якого зазначено: «оплата за послуги за договором № 1/2504 від 25.04.2019 та рахунку № КН-00000071 від 25.04.2019», а також 19.06.2019 ОСОБА_2 було підписано від імені позивача та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" акт здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019 на суму 160 820, 00 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що 25.04.2019 між сторонами справи було укладено договір № 1/2504 та вказані кошти було перераховано на виконання умов договору за надані відповідачем послуги на загальну суму 160 820, 00 грн., які прийняті позивачем за актом здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника позивача було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 20.06.2019, в той час як акт здачі-прийняття наданих послуг підписано 19.06.2019, тож отримані відповідачем кошти за надані послуги не є безпідставно набутими.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" (далі - кейнас) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР", в особі генерального директора Гірняк Олени Олексіївни, що діє на підставі Статуту (далі - клієнт) було укладено договір № 1/2504, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, умовами якого передбачено, що клієнт доручає, а кейнас бере на себе зобов'язання надати за плату послуги згідно обсягів та на умовах, які передбачені положеннями цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Детальний перелік послуг, предмет, термін та за необхідності умови проведення перевірок, обсяг послуг, перелік прав кейнас, наданих йому клієнтом, та інші істотні для сторін ідентифікуючі ознаки послуг визначаються в цьому договорі та/або в Протоколах узгодження договірної вартості та/або рахунках та/або інших додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.7. договору, на підтвердження факту належного виконання цього договору сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, що зазначена в преамбулі договору та діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1. договору )
Згідно п. 8.4. договору, кожна із сторін несе відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно (але не пізніше трьох календарних днів з моменту настання змін) у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну.
За умовами п. 8.7. договору, сторони попередньо отримали всі необхідні дозволи власників, засновників (учасників) та/або виконавчого органу та/або іншого компетентного органу для укладення цього договору. Сторони підтверджують, що укладення цього договору не суперечить жодному положенню установчих документів кожної із сторін.
Додатком № 1 до договору № 1/2504 від 25.04.2019 сторони погодили протокол № 1-КО-Ф узгодження договірної вартості від 25.04.2019 згідно якого загальна вартість послуг становить 160 820, 00 грн.
Додатком № 1.1. до договору № 1/2504 від 25.04.2019 сторони погодили детальний перелік питань (послуг), що надаються, а саме: дьюділіджінс (аналіз та оцінка) активів, зобов'язань та фінансово-господарської діяльності в частині: аналізу активів, зобов'язань та фінансового стану станом на 30.04.2019; аналізу податкових ризиків за період з 01.04.2016 по 30.04.2019.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно виставленого рахунку на оплату № КН-00000071 від 25.04.2019 було перераховано відповідачу 160 820, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1162 від 20.05.2019 (копії у матеріалах справи).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 160 820, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, зокрема від імені позивача акт підписаний ОСОБА_2 (копія у матеріалах справи).
Щодо тверджень позивача про те, що кошти у розмірі 160 820, 00 грн. є безпідставно отриманими Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС", оскільки перераховані від імені позивача колишнім генеральним директором ОСОБА_2 яка звільнена з посади 17.05.2019 та не мала повноважень на вчинення вказаних дій від імені позивача, як і не мала повноважень на підписання акту здачі-прийняття наданих послуг відповідно, суд відзначає наступе.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладення договору № 1/2504 від 25.04.2019 генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" є ОСОБА_2 .
При цьому, станом на момент складення та підписання сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019 на суму 160 820, 00 грн згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" також значиться ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про членів керівних органів: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку - для громадського формування;
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 20.06.2019, при цьому у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача, банківські установи про зміну керівника позивача з 17.05.2019, як і відсутні докази звернення позивача до до органів досудового розслідування із заявою про вчинення протиправних дій колишнім генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" Гірняк Оленою Олексіївною.
Таким чином, враховуючи що інформація про зміну керівника позивача стала відомою лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних відомостей, які були внесені більш ніж через місяць після зміни керівництва позивача, відповідач як на дату перерахування коштів, так і на дату складання та підписання акту здачі-прийняття наданих послуг № КН-00000075 від 19.06.2019 не міг бути обізнаний про зміну керівництва позивача.
Щодо тверджень позивача про укладення договору № 1/2504 від 25.04.2019 колишнім генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" Гірняк Оленою Олексіївною з перевищенням повноважень, суд відзначає наступне.
Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).
Так, згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2019 в розділі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено: Гірняк Олена Олексіївна керівник з 01.06.2014 (на отримання будь-яких кредитів або укладення договорів чи угод на суму більш ніж 100 000, 00 грн, генеральний директор повинен отримати згоду на такі дії від загальних зборів учасників).
Разом з тим, суд зазначає, що сторонами безпосередньо у самому договорі № 1/2504 від 25.04.2019 не визначено його ціну, а лише зазначено у протоколі узгодження договірної вартості, що є додатком № 1 до договору, що загальна вартість послуг становить 160 820, 00 грн., тобто навіть якщо виходити з того, що ціна договору складає 160 820, 00 грн., суд зазначає, що платіжне доручення № 1162 від 20.05.2019 про перерахування коштів відповідачу у розмірі 160 820, 00 грн за послуги за договором № 1/2504 від 25.04.2019 не містить ідентифікуючих ознак того, що переказ здійснено саме колишнім генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" Гірняк Оленою Олексіївною, оскільки в розділі «Платник» лише зазначено: ТОВ "СЕРВІС-ЦЕНТР", що свідчить про наступне схвалення правочину позивачем.
Відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України)
При цьому, в п. 8.7. договору визначено, що сторони попередньо отримали всі необхідні дозволи власників, засновників (учасників) та/або виконавчого органу та/або іншого компетентного органу для укладення цього договору. Сторони підтверджують, що укладення цього договору не суперечить жодному положенню установчих документів кожної із сторін.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначені, зокрема, у статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договір № 1/2504 від 25.04.2019, а кошти, які Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС", отримано останнім у якості оплати за послуги, що повинні бути надані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Отже, посилання представника позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки кошти відповідачем не були отримані без будь-яких правових підстав, а перераховані у якості оплати за надані послуги, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 160 820, 00 грн.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" про стягнення 160 820, 00 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Щодо заявленого позивачем клопотання у відповіді на відзив про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсним договору № 1/2504 від 25.04.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС" в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України, суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Однак, позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що вимога про визнання недійсним договору № 1/2504 від 25.04.2019 не могла бути включена позивачем до позовної заяви із незалежних від нього причин, як і не доведено, що договір надання послуг № 1/2504 від 25.04.2019 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а тому заява позивача про визнання недійсним повністю договору договору № 1/2504 від 25.04.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙНАС", задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми статті 204 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що договір № 1/2504 від 25.04.2019 є правомірним, породжує, змінює та припиняє цивільні права й обов'язки для кожної із сторін та є обов'язковим до виконання.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 12.11.2019
Суддя С. О. Щербаков