ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі про банкрутство
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/1067/19
за заявою Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46,
(ідентифікаційний код: 25959784)
до Приватного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-
Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 14314038)
про банкрутство.
Суддя Омельченко Л.В.
За участю секретаря судового засідання Терещенко Л.С.
Особи, які беруть участь у справі:
від заявника Розумов М.А. - адвокат за довір. від 01.02.19 (свідоцтво
адвоката № 2660 від 22.06.2006);
від боржника Півчук Т.В. - перший заступник голови правління
Чабан Д.Ф. - адвокат за ордером серія КС № 683984 від
30.10.2019 (свідоцтво адвоката № 6000/10 від 24.03.17)
від Головного Управління
Пенсійного фонду України
у м. Києві Посвистак С.М. - предст. за довірен. № 87 від 05.07.2019
Присутній:
від арбітражного керуючого
Кізленка В.А. Конопля А.М. - адвокат за довір. від 21.05.2019 (свідоцтво
адвоката № 4500/10 від 20.04.2011)
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 суддею Омельченком Л.В. було прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код: 25959784) про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 14314038), підготовче засідання суду призначено на 30.10.2019 об 11:20, здійснено виклик для участі у судовому засіданні представників заявника, боржника та арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво від 27.02.2013 № 408), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, зобов'язано заявника надати у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви; у строк до 28.10.2019 (включно) надати: всі наявні, але не подані раніше докази на підтвердження правової позиції, викладеної у заяві про порушення справи про банкрутство, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Квазар» надати суду відзив на заяву про порушення справи про банкрутство з додатками, складений відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", документи, які підтверджують фінансовий та майновий стан товариства (останній звіт по балансу з розшифровкою суми по статті "Основні засоби"), список кредиторів і дебіторів товариства, встановлено заявнику та боржнику строк до 28.10.2019 для подання обґрунтованих письмових пояснень щодо обставин, викладених у заяві про порушення справи про банкрутство з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19.
24.10.2019 через відділ діловодства суду від арбітражного керуючого Бурлакова В.В. надійшла заява про участь у справі із додатковими документами до неї.
24.10.2019 через відділ діловодства суду від арбітражного керуючого Кізленка В.А. надійшла заява про участь у справі із додатковими документами до неї.
З огляду на те, що 18.10.2018 Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, а його офіційне опублікування відбулось у газеті «Голос України» № 77 від 20.04.2019, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 , № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Враховуючи викладене вище суд зазначає, що прийняття заяви Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код: 25959784) про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 14314038) та визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі здійснено у відповідності до чинної на той час редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 , № 31, ст. 440 із наступними змінами), подальший же розгляд матеріалів вказаної заяви здійснюється із застосуванням норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 було відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.11.19 об 11:00, встановлено строк до 04.11.2019 (включно) заявнику, боржнику та арбітражному керуючому Кізленку В.А. для надання до суду доказів виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, здійснено виклик у підготовче засідання суду та визнано явку представників обов'язковою: заявника, боржника, арбітражного керуючого Кізленка В.А.
Відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 № 71-А «Про направлення на навчання суддів» за підписом Голови суду Князькова В.В., а також відповідно до листа Національної школи суддів України від 05.09.2019 № 08-05/2808 щодо підготовки суддів місцевих судів та у відповідності до ст. 24 Закону України «Про судоустрій суддів» суддю Омельченка Л.В. направлено на навчання до Національної школи суддів України на 5-ть календарних днів з 28.10.2019 по 01.11.2019 (включно).
25.10.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Сбербанк» надійшли письмові пояснення у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Квазар» з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19.
28.10.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Квазар» надійшов відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19, а також додаткові документи до нього, а саме: копія Ухвали Північного апеляційного Господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/1802/19, копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 про зупинення провадження у справі № 910/15888/17, докази направлення відзиву заявнику.
У судовому засіданні 06.11.2019 судом було перевірено виконання Ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 та Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2019.
Присутній у судовому засіданні 06.11.2019 представник АТ «Сбербанк» повідомив суд про надання через відділ діловодства суду письмових пояснень щодо обставин, викладених у заяві про порушення справи про банкрутство з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19, доказів їх направлення боржнику та арбітражному керуючому.
Присутній у судовому засіданні 06.11.2019 представник Публічного акціонерного товариства «Квазар» повідомив про надання через відділ діловодства суду відзиву на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного суду від 03.09.2019 у справі № 910/1067/19, та доказів направлення відзиву заявнику.
Додаткових документів заявником та боржником у судовому засіданні 06.11.2019 до матеріалів справи надано не було.
Присутній у судовому засіданні 06.11.2019 представник заявника надав пояснення по суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Квазар». Зокрема, заявником було вказано, що між заявником та боржником існують кредитні зобов'язання, які виникли на підставі укладеного між ними кредитного договору № 05/В/10/47/КЛ від 29.04.10 (надалі по тексту - кредитний договір), на виконання якого банком було видано боржнику кредитні кошти, які боржником у строки, що були зазначені в кредитному договорі, повернуті не були. У зв'язку з цим, банк звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 910/15888/19), за наслідками розгляду якої суд першої інстанції виніс рішення, відповідно до якого позов було задоволено у повному обсязі, апеляційним судом вказане рішення було залишено у силі, а Верховним Судом було винесено постанову про часткове задоволення касаційної скарги, суму боргу у розмірі 6 340 000 євро залишено у силі, а в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, а також для перегляду судового рішення на відповідність відносин, які виникли між сторонами, судовій практиці Великої Палати Верховного суду. На виконання зазначеного рішення Господарським судом м. Києва було видано наказ № 910/15888/17 про примусове виконання рішення, органом виконання судових рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення 6 340 000 євро. При цьому, заявником було зазначено, що під час виконання вказаного судового рішення заявником було частково задоволено свої вимоги за рахунок прийняття у власність трьох предметів іпотеки. Так, банком було прийнято предмети іпотек у власність та зменшено розмір заборгованості боржника на суму, за якою державний виконавець передав вказане майно кредитору. Проте, у зв'язку з тим, що боржником не у повному обсязі погашено встановлену судом заборгованість, кредитор звернувся із відповідною заявою до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. При цьому, заявником було зазначено, що безспірні грошові вимоги заявника до боржника становлять 33 342 114, 94 грн.
Також заявником було зазначено, що за результатами перегляду рішення першої інстанції та апеляційної інстанції щодо правомірності відкриття провадження у справі, Верховним судом при направленні справи на новий розгляд було зазначено, що існують деякі інші судові процеси, пов'язані з заявленими до боржника вимогами, а тому суд першої інстанції має врахувати при розгляді заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, чи дають змогу вказані судові процеси порушити провадження у справі про банкрутство боржника. Так, Верховним судом було зазначено про існування справи 910/1802/19, у межах якої боржником заявлено вимогу про визнання припиненим зобов'язання боржника за кредитним договором у розмірі 181 787 050,80 грн. Судом касаційної інстанції було зазначено, що вимоги у цій справі заявлені на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає припинення у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором у випадку звернення стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку, що у даному випадку і було зроблено кредитором.
На виконання вказаної вказівки суду касаційної інстанції суд заслухав представника заявника, який зазначив, що п. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право щодо суми заборгованості, яка заявляється ініціюючим кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, однак заявник вважає, що з приводу цієї суми на сьогоднішній день не існує жодних судових спорів. Крім того, представник заявника не погодився з правовою позицією представника ПАТ «Квазар», який заявив про те, що у вказаній справі існує спір про право, оскільки суму заборгованості встановлено на підставі судового рішення, яке залишено судом касаційної інстанції в силі (справа 910/15888/17), тому, на думку представника заявника, спором про право в даному випадку було б подання у цій справі заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням зобов'язання за кредитним договором, чи перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами. Натомість, на сьогоднішній день між заявником та боржником існує інший судовий спір щодо визнання припиненим зобов'язання, на підставі якого виникла заборгованість. При цьому, заявником зазначено, що навіть у випадку задоволення у цьому спорі позовних вимог боржника, цим судовим рішенням не буде встановлено, яка саме сума заборгованості боржника вважається погашеною: за основним боргом, комісією чи пенею.
Крім того, представником заявника було зазначено, що у Постанові Верховного суду було вказано, що у справі 910/1802/19 розглядається позовна вимога боржника, яка передбачає припинення у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором у силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку з тим, що банк прийняв у власність майно боржника на підставі виконавчого напису. Однак, представник заявника вказав на те, що у межах справи 910/1802/19 такої вимоги не заявлялось, та в будь-якому випадку вказане зобов'язання не може бути припинено на підставі приписів цієї статті, оскільки ця стаття передбачає припинення зобов'язання у випадку, якщо кредитор (іпотекодержатель) скористався правом щодо задоволення вимог у позасудовому порядку. Представником заявника зазначено, що статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено існування двох способів звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису, а саме: за рішенням суду та у позасудовому порядку. Позасудовий порядок це підписання договору про задоволення вимог іпотекодержателя або іпотечного застереження, що прирівнюється до нього, а виконавчий напис - це інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а ст. 36 Закону України «Про іпотеку» застосовується саме у випадку, якщо банк уклав такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя або зареєстрував право власності на підставі іпотечного застереження, що до нього прирівнюється. У межах справи 910/1802/19, яка розглядається Господарським судом м. Києва, кредитором застосовано інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у цих правовідносинах не може бути застосована.
В обґрунтування своєї правової позиції представником заявника також було зазначено, що Верховним судом було вказано на те, що за результатами розгляду справи 910/15888/17, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, буде встановлено порядок (черговість) погашення заборгованості за кредитним договором. Так, представником заявника підтверджено, що предметом цієї справи є стягнення процентів за користування кредитом та пені. За результатами розгляду вказаної справи судом першої інстанції позовні вимоги щодо суми процентів за користування кредитом було задоволено у повному обсязі, а також частково задоволено заявлені вимоги щодо стягнення пені. На вказане рішення суду боржником було подану апеляційну скаргу, яка на теперішній час розглядається в суді апеляційної інстанції. Заявником було наголошено, що предметом розгляду цієї справи є саме стягнення з боржника процентів та пені за користування кредитом, а вимоги щодо встановлення порядку погашення заборгованості за кредитним договором у даному випадку не є предметом спору, та не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Більше того, заявником було повідомлено суд, що за результатами розгляду листа ПАТ «Квазар» банк на підставі умов кредитного договору пішов на зустріч боржнику та змінив в односторонньому порядку порядок погашення заборгованості за ним, у зв'язку з чим погашення заборгованості, яке здійснювались боржником, направлялись на погашення його основної суми боргу, а тому на думку заявника, не існує спору щодо зміни порядку погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки вказані дії кредитора повністю відображають інтереси боржника.
Отже, Банк звернувшись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, обґрунтовує свою заяву саме безспірністю суми його заборгованості у розмірі 33 342 114, 94 грн, яка виникла на підставі рішення суду, з урахуванням зменшення вказаної суми заборгованості у результаті звернення стягнення на заставне майна боржника, та щодо якої на сьогоднішній день не ведеться жодних спорів. Зважаючи на викладене вище, представник заявника вважає, що є всі підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Квазар».
Судом також було заслухано думку присутніх у судовому засіданні представників ПАТ «Квазар», які надали пояснення по суті справи та зазначили, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Представник боржника звернув увагу суду на те, що повертаючи справу на новий розгляд на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, Верховний суд зазначив, що суди не врахували факт існування спорів про право, що вирішуються у позовному провадженні, ані того, що результат вирішення вищевказаних спорів між кредитором та боржником може вплинути на розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора у справі № 910/1067/19. На думку представників боржника, Верховний суд скасовуючи судові рішення у справі, вказав на існування факту наявності спору про право у двох справах, які розглядались Господарським судом м. Києва, а саме: справа № 910/15888/17 та справа № 910/1802/19. При цьому, Верховним судом було зазначено, що суд касаційної інстанції вважає, що допущені судами порушення, а саме неврахування факту існування цих двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства.
При цьому, представником боржника було зазначено, що при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство, фактично розглядається спір, що є предметом розгляду у справах № 910/15888/17 та № 910/1802/19, які розглядались Господарським судом м. Києва. Заявлена кредитором як безспірна сума грошових вимог до боржника у сумі 33 342 114, 94 грн, за твердженням боржника, становить борг, який розраховується шляхом віднімання суми 127 250 935,56 гривень, тобто 3,9 млн. евро за курсом, який існував на той час, та становить вартість трьох об'єктів іпотечного майна, яке було прийнято ним у власність, а також 41 502 200, 00 грн вартості заставного майна ПАТ «Квазар», а це 1,3 млн. євро по курсу на момент звернення із вказаною заявою, від суми боргу у розмірі у розмірі 6 340 000 євро, стягнутої за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15888/17, залишеного Верховним судом частково без змін. Суть спору у справі № 910/1802/19, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, полягає у тому, що позивач (боржник за заявою) вважає, що він припинив свої зобов'язання перед боржником у зв'язку з тим, що АТ «Сбербанк» набуло право власності на три об'єкти іпотечного нерухомого майна за заниженою ціною з порушенням встановленого порядку. У справі № 910/1802/19, яка перебувала у провадженні Господарського суду м. Києва, предметом розгляду були позовні вимоги про припинення зобов'язання за рахунок іпотечного майна на суму 181 787 050,80 грн. На думку представників боржника, якщо до цієї суми додати вартість заставного майна, яку сам заявник визначив у розмірі 41 502 200, 00 грн, то переплата боржника за його зобов'язаннями перед кредитором по визнаній судом сумі на сьогоднішній день складає 651 197,87 євро.
Щодо справи № 910/15888/17, за наслідками розгляду якої Банком визначено суму грошових вимог у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, представниками боржника було зазначено, що Верховний суд, повертаючи справу на новий розгляд, вказав на те, що серед іншого, предмет доказування у цій справі включає у себе визначення порядку зарахування коштів від реалізації заставного майна у рахунок погашення тіла кредиту на суму 6 340 000 євро. Дійсно, у цьому випадку, на думку боржника, існує вартість трьох об'єктів заставного майна, на яку зменшено зобов'язання боржника, що з точки зору представників боржника складає 181 787 050,80 грн, а з точки зору кредитора вартість такого майна становить 127 250 935,56 гривень. Однак, представниками боржника зазначено, що Господарським судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 910/1802/19 на користь боржника щодо задоволення його позовних вимог та припинено зобов'язання перед кредитором на суму 181 787 050,80 грн у зв'язку з його виконанням. На думку представників боржника, твердження Верховного суду про факт існування спору про право, яке розглядається в іншій справі і впливає на розмір грошових вимог кредитора, які заявник вважає безспірними, є достатнім.
Відносно порядку зарахування кредитором коштів від реалізації заставного майна у рахунок тіла кредиту або у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, боржником було зазначено, що дійсно, у справі № 910/15888/17, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, вирішується питання порядку зарахування коштів від реалізації заставного майна у рахунок тіла кредиту або у рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
Зважаючи на викладені обставини, факт існування двох спорів про право у справах № 910/15888/17 та № 910/1802/19, які розглядались Господарським судом м. Києва, на думку представників боржника, виключає можливість порушення провадження у справі про його банкрутство.
На запитання суду до представників боржника стосовно того, чи у справі, в якій розглядається спір про право, є рішення суду, яке набрало законної сили, останні відповіли, що у справі № 910/1802/19 є рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Квазар», але вказане рішення суду не набрало законної сили, оскільки на сьогоднішній день триває його апеляційний перегляд, судове засідання щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення призначено на 19.11.2019. Однак, за твердженнями представників боржника, Верховним судом було зазначено, що у цьому випадку не є обов'язковим існування рішення, яке набрало законної сили, достатньо лише факту існування спору про право, який впливає на кредиторські вимоги боржника.
Судом було зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, у зв'язку з чим, суд просив представника заявника пояснити, які вимоги, заявлені кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, на його думку свідчать про наявність спору про право. Представником заявника було надано пояснення суду, у відповідності до якого він вважає, що у заяві про порушення справи про банкрутство грошові вимоги заявлено у розмірі 33 342 114, 94 грн, які є безспірними, оскільки є рішення суду щодо їх стягнення, яке набрало законної сили, судом видано наказ на його примусове виконання, а органом виконання судових рішень відкрито виконавче провадження щодо його виконання.
Надалі суд надав можливість представникам боржника надати пояснення стосовно того, чи містить заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка є предметом розгляду у даному судовому засіданні, спір про право. На вказане запитання представник боржника відповів, що спір про право є, а сума у розмірі 33 342 114,94 грн не визнається боржником як безспірна та спростовується ним у порядку позовного провадження в іншій справі. Представник боржника (перший заступник голови правління) зазначила, шо всі вимоги, які заявлені у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, ґрунтуються на тих вимогах, які заявлені у справах № 910/15888/17 та № 910/1802/19, оскільки підставами зазначених позовів є саме кредитний договір, на підставі якого заявлені вимоги у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас представниця боржника зазначила, що у справі № 910/1802/19, в якій ухвалено рішення Господарським судом м. Києва, та яке не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, було вирішено питання щодо припинення зобов'язання ПАТ «Квазар» за тим самим кредитним договором, а у справі № 91015888/17, яка також розглядалась Господарським судом м. Києва, вирішувалось питання не тільки щодо погашення заборгованості або порядку погашення заборгованості, а й правомірності нарахування процентів.
У подальшому представником боржника також було зазначено, що у постанові Верховного суду, а саме у п. 7.8 зазначено: «при цьому суди не врахували, що заява про банкрутство обґрунтована невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 05/В/10/47/КЛ», «Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що сторонами врегульовано питання про зміну черговості погашення заборгованості за кредитним договором № 05/В/10/47/КЛ». Крім того, у п. 7.9 зазначеної постанови вказано: «Окрім того, суди обмежились посиланням на те, що у справі № 910/1802/19 вирішується питання застосування ст. 49 Закону України «Про іпотеку», не врахувавши, що у названій справі розглядається позовна вимога про визнання припиненим зобов'язання боржника за кредитним договором № 05/В/10/47/КЛ». На думку представника боржника, вказані твердження, викладені у Постанові Верховного суду, говорять про те, що у всіх вказаних справах вирішується питання про те, у якому розмірі погашено заборгованість боржника перед кредитором, порядок в якому погашалась ця заборгованість, а відтак і вимоги, які на сьогоднішній день є безспірними і є непогашеними перед банком.
У відповідь на цю думку представника боржника, представник заявника у чергове звернув увагу суду на те, що безспірні вимоги банку ґрунтуються на рішенні суду, яке набрало законної сили та наказу, який був виданий на його примусове виконання, представник боржника ж заявляє про порядок погашення грошових вимог кредитора. У разі ж задоволення позовних вимог боржника у справі № 910/1802/19, на думку представника кредитора, буде встановлено певний юридичний факт, після чого боржник може звернутись до суду із вимогою щодо визнання припиненим повністю чи частково зобов'язання за цим наказом і відповідно суд дослідить, куди мають бути зараховані грошові кошти при погашенні заборгованості по кредиту. Наразі ж жодних заяв щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення у справі справи № 910/15888/17, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, про стягнення заборгованості боржника перед кредитором, чи визнання його таким, що не підлягає виконанню, не існує, а тому не існує спору про право при розгляді заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
На запитання представника боржника щодо підстав визначення суми безспірних грошових вимог заявника у розмірі 33 342 114,94 грн, представник заявника зазначив, що вказану суму було визначено шляхом зменшення суми заборгованості у розмірі 6 340 000 євро, встановленої за рішенням суду у справі № 910/15888/17, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, на суму часткового погашення заборгованості.
На запитання суду до представника заявника, які саме вимоги заявляються у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, останній відповів, що з урахуванням того, що на сьогоднішній день державним виконавцем, який проводить виконавчі дії щодо примусового стягнення з боржника суми заборгованості, не погашеною залишається сума у розмірі 74 844 304,94 грн, проте з урахуванням існування заставного майна боржника, яким забезпечено виконання його грошових зобов'язань перед кредитором у розмірі 41 502 200, 00 грн, заборгованість у розмірі 33 342 114, 94 грн відображається у заяві як безспірні грошові вимоги до боржника.
На уточнююче запитання суду до представника заявника, чи просить заявник стягнути цю суму з боржника, представник заявника відповів, що Акціонерне товариство «Сбербанк» просить суд відкрити провадження у справі про банкрутство, та визнати грошові вимоги у розмірі 33 342 114,94 грн безспірними.
Після цього представник боржника надав додаткові пояснення суду та вказав, що у разі визнання грошових вимог заявника до боржника у розмірі 33 342 114,94 грн безспірними, у боржника можуть виникнути додаткові зобов'язання перед кредитором, а отже і ще один спір про право. Представник боржника заперечив проти визнання судом безспірних вимог у розмірі 33 342 114,94 грн, проте рішень, які на сьогоднішній день вступили у законну силу на підтвердження вказаних заперечень, боржником суду надано не було.
Надалі представник заявника зауважив, що в матеріалах справи міститься довідка державного виконавця, в якій відображено, яка сума заборгованості боржника перед кредитором підлягає стягненню на сьогоднішній день. Однак, представник боржника заперечив таке твердження представника заявника та надав для огляду суду копію листа департаменту Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства Юстиції України від 29.11.2018 № 35484-33-18/20-1, який на думку суду, є доказом того, що виконавче провадження зупинено, та не містить доказів безспірності суми грошових вимог, як стверджує заявник.
Отже, заслухавши в судовому засіданні позиції представників заявника та боржника, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, суд
Приватне акціонерне товариство «Квазар» було зареєстровано як юридичну особу у 1994 році.
Станом на час проведення підготовчого засідання місцезнаходженням юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказано: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька,3; ідентифікаційний код: 14314038.
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - засновником (учасником) Приватного акціонерного товариства «Квазар» вказано - «акціонери згідно реєстру, розмір внеску до статутного фонду - 5 033 910,00 грн; власник істотної участі - Берінгов Сергій Борисович; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - KS SECURECORP - Любченко Вадим Михайлович.
Як вбачається з поданої заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар» у останнього існує непогашена заборгованість перед заявником - Акціонерним товариством «Сбербанк» у розмірі 33 342 114,94 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Розглянувши подані заявником документи, судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва задоволено позовні вимоги та вирішено стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Квазар» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість у розмірі 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 240 000 грн витрат по оплаті судового збору.
14.05.2018 на виконання зазначеного рішення Господарським судом м. Києва було видано наказ № 910/15888/17 про його примусове виконання.
15.06.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства Юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56618119 по примусовому виконанню рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2018 р. у справі № 910/15888/17.
28.08.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду винесено постанову № 910/15888/17, якою рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 (у частині стягнення 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін.
27.12.2018 головним державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій у частині стягнення з боржника 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
Судом встановлено, що на теперішній час підлягає виконанню наказ Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 № 910/15888/17 у частині стягнення 6 340 000,00 євро боргу та 240 000, 00 грн витрат по оплаті судового збору.
22.02.2018 заявником було здійснено договірне списання коштів з рахунку боржника, унаслідок чого його заборгованість за основним боргом за Кредитним договором була зменшена на 360,00 євро.
При цьому, заявником зазначено, що за рахунок прийнятих у власність трьох об'єктів нерухомого майна боржника, заявником (банком) було здійснено погашення заборгованості за основним боргом за кредитним договором, унаслідок чого заборгованість боржника було зменшено на 3 976 603, 00 євро.
Отже, з урахуванням погашення заборгованості шляхом договірного списання та реєстрації Банком права власності на нерухоме майно, яке виступало предметом іпотеки, станом на 23.01.2019 безспірна заборгованість ПАТ «КВАЗАР» (згідно рішення суду) становить 2 363 037,00 євро, що в еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ (100 євро = 3167.2934 грн.) становить 74 844 314,94 гривень.
При виконанні рішення суду державним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна боржника від 19.09.2018 ВП № 56618119, якими описано та арештовано обладнання боржника у кількості 10-ти одиниць, що перебуває в заставі Кредитора. На момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство проведено оцінку вказаного обладнання на суму 41 502 200 грн та після доведення оцінки до відома сторін виконавчого провадження передано на примусову реалізацію до ДП «СЕТАМ».
Отже, сума заборгованості боржника перед кредитором, яка становила 74 844 314,94 грн, зменшилась на суму заставного майна 41 502 200,00 грн, а сума безспірних вимог кредитора, яка не є забезпеченою заставою майна боржника складає 33 342 114,94 грн.
За рахунок прийнятого у власність нерухомого майна, враховуючи суму податку на додану вартість, банком було здійснено погашення заборгованості за основним боргом за Кредитним договором, внаслідок чого заборгованість боржника за виконавчим листом від 14.05.2018 № 910/15888/17 у сумі 6 340 000,00 євро зменшено на 3 976 603, 00 євро, на підтвердження чого заявником надано належним чином завірену довідку від 14.02.2019 № 2919/5/23-1 про облік майна, що перейшло у власність банку, як заставодержателя, та погашення заборгованості.
Звернення стягнення банком на три об'єкти нерухомого майна боржника відповідно до наданих заявником документів здійснювалося наступним чином.
Підставою виникнення права власності заявника на предмет іпотеки - нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, є свідоцтво № 1080, яке видане 14.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. на підставі акту державного виконавця ВП № 55344700 від 19.06.2018 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України Кузьменком О.С.
Продаж лоту Іпотеки (нежитлової будівлі (літ "Л"), загальною площею 16578,70 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. № 1-3, набуто банком за вартістю третіх електронних торгів - 53 534 467,70 грн без ПДВ (64 241 361,24 грн з ПДВ) згідно з Протоколом № 330591 проведення електронних торгів, сформованого 07.05.2018.
Вищевказані свідоцтво приватного нотаріуса та акт державного виконавця Боржником не оскаржувались та є чинними.
21.02.2019 Постановою Об'єднаної Палати у складі Верховного суду касаційну скаргу АТ «Сбербанк» задоволено та скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, чим підтверджено законність вчиненого виконавчого напису про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000 та належить ПАТ «Квазар» в рахунок виконання ПАТ «Квазар» основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 05- В/10/47/КЛ від 29.04.2010 у сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000,00 грн, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737 308,41 євро зі строком стягнення з 02.04.2016 до 11.10.2016.
Отже, у результаті звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л) загальною площею 16578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, за початковою ціною третіх електронних торгів - 64 241 361,24 грн з ПДВ, суму заборгованості боржника перед банком було зменшено на 2 027 336,12 євро по курсу 31,687573 станом на 14.12.2018.
Продаж лоту Іпотеки (будівлі виробничого корпусу № 2 (літ. Т), загальною площею 17 896,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, набуто банком за початковою ціною третіх електронних торгів - 35 257 149,90 грн без ПДВ (42 308 579,88 грн з ПДВ) згідно з Протоколом № 351752 проведення електронних торгів, сформованого 15.08.2018.
Підставою виникнення права власності заявника є акт державного виконавця ВП 55500060 від 09.10.2018 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Отже, у результаті звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Т) загальною площею 17 896,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, за початковою ціною третіх електронних торгів - 42 308 579,88 грн з ПДВ, суму заборгованості боржника перед банком було зменшено на 1 308 860,03 євро по курсу 32,324755 станом на 22.10.2018 (дата оприбуткування).
Продаж лоту Іпотеки (нежилі приміщення (літ "А"), загальною площею 2672,8 кв. м, які знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. № 1-3 набуто Банком за початковою ціною третіх електронних торгів - 17 250 828,70 грн без ПДВ (20 700 994,44 грн з ПДВ) згідно з Протоколом № 346320, проведення електронних торгів сформованого 20.07.2018.
Підставою виникнення права власності заявника є акт державного виконавця ВП 55344694/8 від 31.08.2018 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Отже, у результаті звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. А) загальною площею 2672,8 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. № 1-3, за початковою ціною третіх електронних торгів - 20 700 994,44 грн з ПДВ, суму заборгованості боржника перед Банком було зменшено на 640 406,85 євро по курсу 32,324755 станом на 22.10.2018 (дата оприбуткування).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.
Крім того, абз. 16 п. 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерством юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 встановлено, у разі якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися.
Відповідно до п. 1 розділу 1 Порядку реалізації арештованого майна стартовою ціною лота є початкова ціна продажу лота, яка дорівнює вартості майна, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), визначеній відповідно до законодавства.
Боржник у своїх поясненнях проти заяви заперечує та вважає, що при звернені банком стягнення на три об'єкти нерухомого майна боржника має бути застосована початкова ціна перших прилюдних торгів, яка складає загальну суму 181 787 050, 80 грн, а саме:
1) нежилу будівлю (літ. А), загальною площею 2 672, 8 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48947080000, початковою вартістю 29 572 849, 20 грн з урахуванням ПДВ;
2) будівлі виробничого корпусу № 2 (літ. Т), загальною площею 17 896,6 кв. м, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48803680000, початковою вартістю 60 440 828, 40 грн з урахуванням ПДВ;
3) нежилу будівлю (в літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв. м, яка знаходиться за адрерою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, початковою вартістю 91 773 373, 20 грн з урахуванням пдв.
За твердженням боржника, загальна сума стягнення на три об'єкти нерухомого майна боржника 181 787 050, 80 грн у валюті кредиту - євро, на день такого стягнення складає 5 680 861,42 євро (22.10.2018 - 2 784 666,97 євро по курсу 1 євро = 32,324755 грн; 14.12.2018 - 2 896 194,45 євро по курсу 1 євро = 31,687573 грн).
Заставне майно боржника за оцінкою Банку складає 41 502 200, 00 грн, що станом на дату подання заяви за офіційним курсом НБУ (1 євро = 31, 672934 грн) становить 1 310 336, 45 євро.
У своїх запереченнях на зазначені вище грошові вимоги Банку представниками боржника зазначено, що за наявності заборгованості боржника перед банком на суму 6 340 000, 00 євро, банк звернув стягнення на майно боржника на суму 5 680 861, 42 євро, а отже залишок заборгованості складає 659 138,58 євро, в той же час вартість заставного майна боржника складає 1 310 336, 45 євро, а отже вимоги банку забезпечені заставним майном боржника повністю, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Заслухавши думки представників заявника та боржника, дослідивши подані ними докази на підтвердження своїх правових позицій, суд дійшов висновку про те, що представник Банку та представники боржника по різному тлумачать положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» щодо питання, за якою ціною здійснюється стягнення на предмет іпотеки за результатами третіх прилюдних торгів: за початковою ціною перших прилюдних торгів чи початковою ціною третіх прилюдних торгів, які не відбулися.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 49 Закону України «Про іпотеку» для кожних прилюдних торгів встановлена своя початкова ціна: початкова ціна продажу предмета іпотеки перших прилюдних торгів; початкова ціна продажу предмета іпотеки других прилюдних торгів; початкова ціна продажу предмета іпотеки третіх прилюдних торгів.
У статті 49 вказаного Закону законодавець передбачив, що у разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель вправі придбати предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. Оскільки таке набуття відбувається за результатами третіх прилюдних торгів, які мали свою початкову ціну, то і набуття здійснюється за початковою ціною третіх прилюдних торгів.
Також, слід зазначити, що з 04.02.2019 введено в дію нову редакцію ст. 49 Закону України «Про іпотеку», в якій також зазначено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог, мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70-ть відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.
У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
Отже, суд дійшов висновку, що Банком набуто у власність вищезазначені об'єкти нерухомості за початковою ціною торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, а саме: за стартовою (початковою) ціною третіх прилюдних торгів, відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується актами державного виконавця, протоколами проведення прилюдних торгів та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
У поданому відзиві боржник зазначає про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
У справі № 910/15888/17, яка розглядалась Господарським судом міста Києва, за твердженням боржника, вирішується питання черговості погашення заборгованості за основним боргом або процентів, пені.
Це твердження спростовується поданими Банком доказами, відповідно до яких, відбувалося погашення основного боргу. Так, зокрема, відповідно до листа ПАТ «Квазар» від 23.10.2017 № 250/А боржник просив направляти суми грошових коштів за укладеним договором про відкриття кредитної лінії № 05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 на погашення тіла кредиту. Розглянувши питання, порушене у листі Боржника, Банком прийнято рішення про зміну черговості погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме: вирішено першочергово здійснювати погашення заборгованості за тілом кредиту.
У справі Господарського суду міста Києва № 910/289/18 оскаржувався виконавчий напис № 5704, вчинений 30.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.
21.02.2019 Постановою Об'єднаної Палати у складі Верховного суду касаційну скаргу АТ «Сбербанк» задоволено та скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у цій справі, чим підтверджено законність вчиненого виконавчого напису про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000.
У справі № 910/1802/19, яка розглядалась Господарським судом міста Києва, вирішувалось питання застосування ст. 49 Закону України «Про іпотеку», тлумачення якої надано судом вище.
Судом також відхиляються твердження представників боржника про те, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка є предметом розгляду у цьому судовому засіданні, містить спір про право, та не визнається як безспірна сума грошових вимог заявника у розмірі 33 342 114,94 грн, зважаючи на наявність спору про право, який є предметом розгляду у позовному провадженні в іншій справі. Задовольняючи заяву про відкриття провадження у справі, суд виходить з того, що вимоги, які у ній заявлено боржником, не є вимогами майнового характеру, оскільки ґрунтуються на рішенні Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 у справі № 910/15888/17 у частині стягнення 6 340 000,00 євро боргу, яке залишено у силі постановою Верховного суду, та за яким відкрито виконавче провадження щодо його примусового виконання. Вказані вимоги підтверджено представником заявника у судовому засіданні, який наголосив, що Акціонерне товариство «Сбербанк» у своїй заяві просить суд відкрити провадження у справі про банкрутство, та визнати грошові вимоги у розмірі 33 342 114,94 грн безспірними.
Оцінюючи доводи представників боржника про те, що вимоги кредитора ґрунтуються на тих самих вимогах, які заявлені у справах № 910/15888/17 та № 910/1802/19, що розглядались Господарським судом м. Києва, оскільки підставами зазначених позовів є саме кредитний договір, на підставі якого заявлені вимоги у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд виходить з такого. Рішення у справі № 910/1802/19, яка розглядалась Господарським судом м. Києва, не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому питання щодо припинення зобов'язання ПАТ «Квазар» перед Акціонерним товариством «Сбербанк» за кредитним договором № 05/В/10/47/КЛ від 29.04.10, не є для суду заздалегідь визначеним, оскільки наразі суду та будь-кому іншому невідомо результат розгляду апеляційної скарги на вказане рішення та прийняте судом апеляційної інстанції рішення після її розгляду. Отже наразі відсутній юридичний факт припинення зобов'язань боржника перед кредитором, натомість існує грошове зобов'язання у розмірі 33 342 114,94 грн, яке заявлено кредитором на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 у справі № 910/15888/17 у частині стягнення 6 340 000,00 євро боргу, яке залишено у силі постановою Верховного суду.
Що ж до тверджень представників боржника про вирішення спору щодо порядку погашення заборгованості та правомірність нарахування процентів за кредитним договором, який розглядався Господарським судом м. Києва у справі № 91015888/17, то вказане рішення суду станом на час розгляду матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство також не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому також відхиляється судом, оскільки наразі суду та будь-кому іншому невідомо результат розгляду апеляційної скарги на вказане рішення та прийняте судом апеляційної інстанції рішення після її розгляду. Натомість суд дійшов висновку про те, що за результатами розгляду листа ПАТ «Квазар» банк на підставі умов кредитного договору пішов на зустріч боржнику та змінив в односторонньому порядку умови погашення заборгованості за ним шляхом зарахування отриманих коштів у рахунок погашення основної суми боргу, що свідчить про відсутність спору щодо зміни порядку погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки вказані дії кредитора повністю відображають інтереси боржника.
Також вирішуючи питання про задоволення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд виходить з того, що вимоги п. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство у випадку, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, стосуються виключно заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та змісту її вимог, та не стосуються розгляду інших спорів за участю заявника та боржника, які розглядаються у позовному провадженні в інших справах.
Судом встановлено, що зміст заяви Акціонерного товариства «Сбербанк» про порушення провадження у справі про банкрутство, не містить вимог майнового характеру, а містить лише вимогу про порушення провадження у справі про банкрутство щодо боржника - ПАТ «Квазар», незгода ж боржника щодо цих вимог не вважається судом вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
При цьому, судом також зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Наразі, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати.
ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.
Судом було зазначено вище, що прийняття заяви Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код: 25959784) про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 14314038) та визначення кандидатури арбітражного керуючого у справі здійснено у відповідності до чинної на той час редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 , № 31, ст. 440 із наступними змінами).
На виконання вимог вищевказаного Закону, автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство було визначено кандидатуру арбітражного керуючого Кізленка В.А. для призначення розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Квазар".
Крім цього, до суду надійшли заяви арбітражних керуючих Сиволобова М.М., Тущенка С.В., Карасюка О.В. про участь у справі про банкрутство.
Із поданої арбітражним керуючим Кізленком В.А. заяви про згоду на участь у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар», судом було встановлено, що вказаний арбітражний керуючий має свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів подання інформації, передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до державного органу з питань банкрутства, а також порушень термінів, визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого не допускав, судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, управління боржником раніше не здійснював, має значний досвід роботи; п'ятий рівень кваліфікації, його відповідальність застраховано відповідно до договору добровільного страхування відповідальності арбітражного керуючого (додано квитанцію про сплату страхового платежу), страхова сума на один страховий випадок визначена в розмірі 1 116 900,00 грн.
Враховуючи відсутність станом на час розгляду заяви функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та зважаючи на відсутність обставин, які б зумовили неможливість призначення вказаного арбітражного керуючого розпорядником майна боржника у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар», встановлених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, судом відхиляються кандидатури арбітражних керуючих Сиволобова М.М., Тущенка С.В., Карасюка О.В., тому за наслідками розгляду заяви арбітражного керуючого, суд вирішив призначити розпорядником майна боржника Приватного акціонерного товариства «Квазар» арбітражного керуючого Кізленка В.А. (свідоцтво арбітражного керуючого № 408 від 27.02.2013) з процесуальними наслідками, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12-ть місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
У зв'язку з викладеним вище, суд встановлює розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Кізленку В.А. розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.
При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 [«Cantoni v. Frace», заява № 17862/91, §31-32), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, §65)].
Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Отже, здійснивши перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, проаналізувавши подані заявником та боржником докази, заслухавши в судовому засідання пояснення та заперечення представників заявника та боржника, врахувавши висновки, викладені у Постанові Верховного суду від 03.09.2019, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар», а тому задовольняє заяву та постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст.ст. 12, 74, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відкрити провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038).
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46; ідентифікаційний код: 25959784 ) до Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038) у розмірі 33 342 114,94 грн.
3. Увести мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038).
4. Увести процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038).
5. Призначити розпорядником майна Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038) арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво № 408 від 27.02.2013).
6. Встановити оплату послуг арбітражному керуючому Кізленку Вадиму Андрійовичу у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.
7. Заборонити боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
8. Встановити розпоряднику майна боржника строк до 26.12.2019 для подачі до Господарського суду м. Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстру вимог кредиторів відповідно до норм наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 № 788, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.
9. Визначити дату проведення попереднього судового засідання у справі на 08.01.2020 об 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, зал судових засідань № 15.
10. Встановити розпоряднику майна боржника строк до 26.12.2019 для проведення інвентаризації майна боржника.
11. Офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; ідентифікаційний код: 14314038) у встановленому законодавством порядку.
12. Зобов'язати розпорядника майна боржника виконати вимоги п. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, докази чого надати суду.
13. Копію ухвали надіслати заявнику, боржнику, засновникам (учасникам) боржника, розпоряднику майна боржника, органу доходів і зборів, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набрала законної сили 06.11.2019, може бути оскаржена у відповідності до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.11.2019
Суддя Л.В. Омельченко