ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2019Справа № 910/11735/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 98000,00 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 98 000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 03.09.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що на час скоєння ДТП за кермом транспортного засобу перебував водій, який не ввозив його для особистих потреб в Україну, а відтак неправомірно володів транспортним засобом та не може вважатися особою, відповідальність якої застрахована відповідачем. Відповідач також вважає необхідним пріоритетне застосування положень Митного кодексу України, який регулює правомірність володіння транспортним засобом, що переміщається через кордон. Також відповідачем викладено клопотання про витребування доказів у Державної фіскальної служби України, а саме відповіді на запит відповідача та інформацію щодо ввезення транспортного засобу марки BMW, державний номер НОМЕР_1 , на митну територію України саме ОСОБА_1
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не зазначено причин неможливості отримання таких доказів самостійно відповідно до положень частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що власник транспортного засобу має права передавати керування транспортним засобом іншій особі за наявності при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, чинним законодавством не встановлені спеціальні заборони щодо страхування транспортних засобів, ввезених на територію України на умовах тимчасового до одного року використання.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважив, що законність володіння транспортним засобом при наявності посвідчення водія презюмується, але не у випадку користування транспортним засобом із іноземною реєстрацією. Обмеження на використання такого транспортного засобу встановлені Митним кодексом України, у зв'язку з чим водій, який не ввозив відповідний транспортний засіб на територію України, не може вважатися особою, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, як правомірного володільця.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.10.2018 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 894/18-Т/О, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 .
03.04.2019 у місті Ізмаїл Одеської області по вул. Кишинівська - Семінарська - просп. Миру відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортним засобом марки BMW, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2019 у справі № 500/2737/19 визнання ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.04.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування згідно із умовами договору від 16.10.2018 № 894/18-Т/О.
Згідно зі Звітом від 18.04.2019 № 10926 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 529237,45 грн., вартість матеріального збитку - 319663,78 грн.
Згідно із страховим актом від 06.05.2019 № 006.00554819-1 та розрахунком до нього позивач визначив розмір страхового відшкодування на підставі вказаного вище звіту в сумі 402675 грн.
Вказана сума страхового відшкодування у розмірі 402675 грн. перерахована позивачем на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2019 № 28515223.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки BMW, державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № АМ/9602030.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.05.2019 № 300519-44479/к про виплату страхового відшкодування, однак відповідач у здійсненні липати відмовив листом від 14.06.2019 № 09-02-07/5767, зазначивши про відсутність доказів правомірності володіння ОСОБА_1 транспортним засобом BMW, державний номер НОМЕР_1 .
Аналогічні підстави викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що оскільки за кермом транспортного засобу BMW , державний номер НОМЕР_1 на час скоєння ДТП перебував водій, який не ввозив даний транспортний засіб на територію України для своїх особистих потреб, таке володіння транспортним засобом не буде правомірним відповідно до статті 380 Митного кодексу України, а відтак дана особа не може вважатися такою, чия відповідальність застрахована відповідачем.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Положеннями частини 3 статті 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується. Водночас, судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності реєстраційних документів чи посвідчення водія забезпеченого транспортного засобу BMW , державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП.
Одночасно, судом відхиляються посилання відповідача на положення Митного кодексу України, оскільки порушення обмеження на використання транспортного засобу з іноземною реєстрацією, тобто порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України, може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність наявними в матеріалах справи доказами підстав для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування за полісом № АМ/9602030, за яким застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки BMW, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з даними полісу № АМ/ 9602030 ліміт відповідальності відповідача за заподіяну шкоду майну становить 100000 грн., франшиза - 2000 грн.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Ураховуючи встановлені судом обставини, а також визначений позивачем розмір страхового відшкодування у сумі 98000 грн., суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська,7-д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,154; ідентифікаційний код 33908322) 98000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. страхового відшкодування, а також а також 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова