ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
11.11.2019Справа № 910/15585/19
Суддя Бондаренко Г.П., розглянувши
Позовну заяву Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
До Запорізької обласної державної адміністрації
Про визнання незаконною бездіяльності з погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії
Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання незаконною бездіяльності з погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.
Звертаючись до суд з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем було порушено приписи Земельного кодексу України, щодо заборони витребовувати додаткові матеріали та документи, не включені до складу технічної документації із землеустрою, що призвело до бездіяльності у вирішенні питання надання висновків про погодження або відмови у погодженні документації із землеустрою.
У зв'язку з цим позивач просить:
- Визнати бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115; державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» незаконною;
- Зобов'язати Запорізьку обласну державну адміністрацію розглянути клопотання про погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288га за кадастровим номером 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в порядку встановленому ст.186 Земельного кодексу України;
Також позивач просить стягнути з Запорізької обласної державної адміністрації на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» судовий збір у сумі 3 842,00 грн.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи вибір юрисдикції, зазначає, що запит Запорізької обласної державної адміністрації до Енергодарської міської ради про необхідність отримання додаткової інформації стосовно об'єктів нерухомого майна, що розташовані на вказаній земельній ділянці не відповідає частині 18 статті 186 Земельного кодексу України, щодо заборони органам виконавчої влади при погодженні та затвердженні документації із землеустрою вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій".
Позивач посилається на пункт 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 (з подальшими змінами та доповненнями), згідно з яким у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори (в тому числі) про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади чи органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання у користування, припинення прав на земельні ділянки, вилучення цих земельних ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи законодавства.
Позивач також посилається на положення статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Проте, Суд не погоджується з позивачем, що спір за вирішенням якого він звернувся до Суду, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Оскарження бездіяльності відповідача (Запорізької обласної державної адміністрації), спричиненої невиконанням запиту Енергодарською міською радою щодо надання додаткової інформації стосовно об'єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зводиться до визнання незаконним дії щодо направлення запиту про надання додаткової інформації для розгляду питання про погодження або відмову у погодженні Технічної документації із землеустрою, що в свою чергу спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що охоплюється юрисдикцією адміністративних судів.
Суд зазначає, що розгляд питання щодо погодження або відмову у погодженні Технічної документації із землеустрою є процедурним питанням, а не питанням права. Вимога про надання додаткових матеріалів є порушенням процедури погодження та затвердження документації із землеустрою.
Такий спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (в даному випадку Запорізької обласної державної адміністрації), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою (подібна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 640/9870/16-а від 29.08.2018).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства
Частиною 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені Державним підприємством «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», підлягають вирішенню в адміністративному суді за урахуванням норм ст. 27 КАС України , а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити Державному підприємству «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у відкритті провадження у справі.
2. Роз'яснити заявнику, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
3. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.
4. Згідно частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню, в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Додатки:
- Позовна заява Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» №28-23/23624 від 29.10.2019 з додатками.
Суддя Ганна Павлівна Бондаренко