вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа№ 911/947/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
на рішення Господарського суду Київської області, ухвалене 31.07.2019, повний текст якого складений 09.08.2019,
у справі № 911/947/19 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»
до 1. Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 166 401,32 грн.
Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 178-179), заявлено про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за електричну енергію в сумі 132 641,83 грн., пені в сумі 23 497,44 грн., 3 % річних в сумі 2 570,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 691,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору про постачання електричної енергії № 22076700 від 17.08.2017, за період з вересня 2017 року до грудня 2018 року позивачем передано, а відповідачем 1 прийнято електричну енергію на загальну суму 132 641,83 грн., плату за яку позивачем отримано не було.
При цьому позивач зазначив про те, що, з огляду на те, що власниками приміщення, до якого позивачем постачалась електроенергія, є відповідачі 1, 2 та 3, то відповідальність за порушення умов договору про постачання електричної енергії № 22076700 від 17.08.2017 відповідачі 1, 2 та 3 повинні нести солідарно.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2019, повний текст якого складений 09.08.2019, у справі № 911/947/19 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено 44 213,94 грн. основного боргу, 7 832,48 грн. пені, 856,89 грн. 3% річних, 2 314,27 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в іншій частині позову відмовлено.
При розгляді спору по суті суд першої інстанції визнав доведеними факт постачання у спірний період позивачем відповідачу 1 електроенергії на заявлену до стягнення суму та неоплату вказаної суми; при перерахунку заявлених вимог встановив, що сума пені становить 23 497,58 грн., сума 3 % річних - 2 570,66 грн., а сума втрат від інфляції - 6 942,80 грн.
Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача третину заявлених майнових вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір позивачем укладено з відповідачем 1, в той час як відповідач 2 та відповідач 3 є співвласниками приміщення, до якого позивач постачав електричну енергію, проте підставою виникнення обов'язку оплатити надану електроенергію є укладення договору про постачання електричної енергії, а відтак, враховуючи, що договорів, укладених між позивачем та відповідачами 2 та 3, суду надано не було, у відповідачів 2 та 3 не виникло зобов'язань перед позивачем щодо оплати електроенергії, тобто відсутні підстави для їх відповідальності.
Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оспорюване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотримання норм процесуального права.
В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для стягнення спірної суми заборгованості з відповідача 2 та відповідача 3 та враховуючи те, що позивачем заявлено про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно, не був позбавлений права стягнути всю заявлену до стягнення суму саме з відповідача 1.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 справа № 911/947/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів було встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, з огляду на що, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано право виправити недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору в сумі 3 744,03 грн.
17.09.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 2009715256 від 30.08.2019 про сплату судового збору в сумі 3 744,04 грн.
Ухвалою від 17.09.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.10.2019;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Станом на 11.11.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді справи № 911/948/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 відкрито 17.09.2019, з урахуванням вихідних та святкових днів розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 03.10.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 18.11.2019 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
17.08.2017 позивач як постачальник та відповідач 1 як споживач уклали договір про постачання електричної енергії №220076700 (далі Договір) (а.с. 15-19), в якому погодили, що позивач продає електричну енергію відповідачу 1 для забезпечення потреб електроустановок відповідача 1 з дозволеною потужністю 90 кВт, а відповідач 1 оплачує позивачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та зазначається в Додатку № 1 «Загальна однолінійна схема електропостачання».
Під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричної енергії, Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та Правилами охорони електричних мереж.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач 1, серед іншого, зобов'язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії».
Відповідно до п. 2.3.4 Договору відповідач 1 має обов'язок здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача 1 згідно з умовами Додатку № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», а позивач, відповідно, право отримати за це плату (п. 3.1.1 Договору).
В додатку № 4 до Договору (а.с. 22) сторонами погоджено, що:
- розрахунковий період встановлено відповідачу 1 з 17 числа попереднього місяця до 17 числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними. Якщо дата закінчення розрахункового періоду припадає на 30 або 31 число, у місяцях, які мають меншу кількість днів, вона переноситься на останній день місяця (п. 1.1);
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити відповідач 1, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобу обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (п. 1.2);
- порядок оплати за активну електроенергію виконується у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду; авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду в розмірі 100 % повинен бути сплачений до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунком виходячи з обсягів фактично спожитої електроенергії у розмірі 100% повинен бути сплачений протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду (п. 2.2);
- порядок отримання рахунків: відповідальна особа відповідач 1 за адресою: м. Бориспіль, вул. Ватутіна 71 (п. 3).
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору за період з вересня 2017 року до грудня 2018 року, позивачем передано, а відповідачем 1 прийнято електричну енергію на загальну суму 132 641,83 грн., з яких 116 029,61 грн. - плата за активну електроенергію, 16 612,22 грн. - за перетікання реактивної електроенергії, що підтверджується відповідним рахунками - фактурами за спожиту електричну енергію за вказаний період (а.с. 119-150), проте відповідач 1 електричну енергію, надану позивачем, не оплатив.
Суд першої інстанції визнав доведеним як факт поставки позивачем відповідачу 1 за спірний період електричної енергії на заявлену до стягнення суму, так і те, що в рахунок оплати вказаної електричної енергії позивачу грошових коштів перераховано не було.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 12.06.2019 у цій справі відкладено підготовче засідання в зв'язку зі зверненням відповідача 1 до суду з клопотанням про відкладення для надання часу для мирного врегулювання спору.
Доказів заперечень відповідача 1 проти обставин, наведених позивачем в обґрунтування заявлених майнових вимог у цій справі, матеріали справи не містять.
Крім того позивачем було заявлено до стягнення пеню в сумі 23 497,44 грн., 3 % річних в сумі 2 570,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 691,29 грн.
При розгляді спору по суті, перевіривши розрахунки позивача, суд першої інстанції встановив, що сума пені становить 23 497,58 грн., сума 3 % річних - 2 570,66 грн., а сума втрат від інфляції - 6 942,80 грн.
Водночас судом позовні вимоги задоволені частково.
Так, звертаючись до суду з цим позовом позивач просив стягнути заявлені до стягнення суми з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 солідарно, посилаючись на те, що вказані особи є співвласниками приміщення, до якого позивачем постачалась електроенергія, а відтак, відповідальність за порушення умов Договору відповідачі 1, 2 та 3 повинні нести солідарно.
Проте суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Договір позивачем укладено з відповідачем 1, в той час як відповідач 2 та відповідач 3 є співвласниками приміщення, до якого позивач постачав електричну енергію, проте підставою виникнення обов'язку оплатити надану електроенергію є укладення договору про постачання електричної енергії, а відтак, враховуючи, що договорів, укладених між позивачем та відповідачами 2 та 3, суду надано не було, у відповідачів 2 та 3 не виникло зобов'язань перед позивачем щодо оплати електроенергії, тобто відсутні підстави для їх відповідальності.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції позивачем фактично оскаржується лише в частині часткового задоволення позовних вимог, з тих підстав, що суд першої інстанції, встановивши відсутність підстав для стягнення спірної суми заборгованості з відповідача 2 та відповідача 3, та враховуючи те, що позивачем заявлено про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно, не був позбавлений права стягнути всю заявлену до стягнення суму саме з відповідача 1.
За таких обставин, та враховуючи доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині встановлення судом першої інстанції обставин щодо поставки за Договором у спірний період електроенергії на суму 132 641,83 грн., а також обґрунтованості нарахування за прострочення обов'язку по її оплаті пені в сумі 23 497,58 грн., 3 % річних в сумі 2 570,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 942,80 грн., згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині встановлення судом першої інстанції вказаних вище обставин.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.
Згідно з п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, зазначених в Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», відповідач 1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Відповідач 1 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються в розрахунковому документі окремими рядками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини, які викладені вище, за поставлену за Договором в період з період з вересня 2017 року до грудня 2018 року електричну енергію, враховуючи її неоплату, позивач має право на стягнення вартості такої електричної енергії в сумі 132 641,83 грн., а також пені в сумі 23 497,58 грн., 3 % річних в сумі 2 570,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 942,80 грн.
Щодо особи, яка має сплатити позивачу вказані суми колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 є співвласниками приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , постачання електроенергії до якого є предметом Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 47412116 від 11.11.2015.
При укладення договору щодо постачання електроенергії до спірного приміщення відповідач 2 та відповідач 3 надали відповідні згоди на укладення такого договору саме з відповідачем 1 (а.с. 23-24).
За приписами ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:
- електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу;
- споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Отже, споживачем електричної енергії та особою, яка має оплачувати вказану енергію постачальнику є особа, яка уклала з постачальником відповідний договір на постачання електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто у спірному випадку саме відповідач 1 як особа, яка є споживачем електричної енергії, яка за умовами укладеного з позивачем Договору прийняла на себе обов'язок оплачувати весь обсяг поставленої до спірного приміщення електроенергії, має сплатити позивачу вартість електричної енергії, а також нараховані пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заявлених до стягнення сум з відповідача 2 та відповідача 3.
Водночас колегія суддів вважає помилковим, з огляду на обставини, які викладені вище, висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача 1 має бути стягнута лише третина заявленої до стягнення суми майнових вимог, оскільки саме відповідач 1 як споживач електричної енергії, який за умовами Договору прийняв на себе обов'язок її оплатити, має відповідні зобов'язання з оплати перед позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 132 641,83 грн., пені в сумі 23 497,58 грн., 3 % річних в сумі 2 570,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 942,80 грн. підлягають задоволенню за рахунок відповідача 1, у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 та відповідача 3 відмовляється. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення з відповідач 1 на користь позивача підлягає основний борг в сумі 132 641,83 грн., пеня в сумі 23 497,58 грн., 3 % річних в сумі 2 570,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 942,80 грн., у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 та відповідача 3 відмовляється.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольняється повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, а саме судові витрати позивача за звернення з позовом та судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідач 1 та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 змінити.
3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/947/19 в такій редакції:
« Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) основний борг в сумі 132 641 (сто тридцять дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 83 коп., пеню в сумі 23 497 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 58 коп., 3 % річних в сумі 2 570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 6 942 (шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 79 коп.»
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ємшанової Марини Олексіївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 19 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/947/19.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець