вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/16553/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційні скарги
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019
у справі №910/16553/18 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 51358,82 грн,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в якому просить суд стягнути з відповідача 10037,96 грн 3% річних, 41320,86 інфляційних втрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду у справі №910/16500/15.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 6718,46 грн. - 3% річних, 27656,27 грн. - інфляційних витрат та 1179,32 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду, допущенням відповідачем прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №7/2937-Р-147М/13, стягненню підлягає 6718,46 грн. - 3% річних, 27656,27 грн. - інфляційних витрат за розрахунком суду. При цьому суд зазначив, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов'язання - основного боргу; вказаною нормою не надається право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних знову ж таки на інфляційні втрати та 3 % річних, зокрема, на вже стягнуті рішенням суду, оскільки правова природа інфляційної складової боргу та 3 % річних є похідною від основного зобов'язання. Крім того, суд визнав необгрунтованим нарахування позивачем матеріальних втрат на суму судового збору, покладеного рішенням суду у справі №910/16500/15 на відповідача, оскільки судовий збір не виник з порушеного зобов'язання та не був складовою частиною основної заборгованості за договором, а є лише збором за подання відповідного позову до суду згідно із Законом України "Про судовий збір".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 в частині вимог, нарахованих після 07.11.2017, здійснити розподіл судових витрат.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012, положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». При цьому відповідач зазначає, що моментом фактичного виконання рішення є списання (надходження) коштів з рахунку ПАТ "Укрнафта" на рахунок виконавчої служби - 07.11.2017 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому позивач зазначає, що судом при здійсненні перерахунку інфляційних втрат та суми 3% річних не враховано, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, на яке поширюється дія статті 625 ЦК України, відповідно, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період обґрунтовано здійснено з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції та 3% річних попереднього періоду, а тому позиція про те, що інфляційні втрати та 3% річних необхідно нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". Зупинено провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №905/600/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №910/16553/18. Постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25.10.2019 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання, в якому відповідач просить відкласти призначення справи до розгляду щонайменше на два тижні, надавши сторонам можливість врегулювати спір самостійно.
Розглянувши вказане клопотання, судом апеляційної інстанції відмовлено у його задоволенні, оскільки сторони до звернення відповідача з даним клопотанням мали достатньо часу для самостійного врегулювання спору; крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до ч.10 ст. 270 ГПК України.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.
19.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України", як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", як замовником, укладено договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування №7/2937-Р-147М/13, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати для замовника роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування вуглеводнів на Турутинсько-Рогинцівській зоні структур, відповідно до умов цього договору. Обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цього договору та складається Виконавцем щорічно (п. п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, вартість робіт за цим договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни у додатках до цього договору на проведення робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.
Протоколом узгодження договірної ціни на 2013 від 19.12.2013 (Додаток № 2 до договору на проведення робіт по моніторингу) між позивачем та відповідачем було встановлено вартість робіт у розмірі 83070,36 грн.
У п.п.4.1, 4.2 договору, сторонами визначено, що по завершенню кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику підписаний ним акт здавання-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках та звіт у письмовій формі. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звіту та акту здавання-приймання виконаних робіт, якщо вони відповідають умовам договору, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання виконаних робіт.
14.01.2014 позивачем та відповідачем було підписано акт №Н-00000030 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору.
В зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт останній звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/16500/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" заборгованість у розмірі 83070,36 грн., інфляційних втрат в розмірі 36842,53 коп., 3 % річних в розмірі 1420,16 грн, пеню в розмірі 17729,26 грн та 2781,25 грн судового збору.
Вказаним рішенням встановлено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 83070,36 грн.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 83070,36 грн. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено грошове зобов'язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду у справі №910/16500/15, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, просив суд стягнути з відповідача 10037,96 грн 3% річних (нарахованих за період з 10.12.2015 по 20.08.2018 від суми 124114,30 грн, з якої 83070,36 грн заборгованості за договором, 1420,16 грн 3% річних, 36842,53 грн інфляційних втрат, 2781,25 грн витрат по сплаті судового збору), 41320,86 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 10.12.2015 по 20.08.2018 від суми 124114,30 грн, з якої 83070,36 грн заборгованості за договором, 1420,16 грн 3% річних, 36842,53 грн інфляційних втрат, 2781,25 грн витрат по сплаті судового збору).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/16500/15 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП№52840652.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки, 21.08.2018 Шевченківським РВДС м. Київ перераховано позивачу 141843,56 грн суму боргу згідно виконавчого провадження ВП №52840652.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на прострочене відповідачем грошове зобов'язання по сплаті суми, стягнутої за рішенням суду у справі №910/16500/15, є такими, що заявлені правомірно.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10037,96 грн 3% річних та 41320,86 інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що моментом фактичного виконання рішення є списання (надходження) коштів з рахунку ПАТ "Укрнафта" на рахунок виконавчої служби, що на думку відповідача, відбулось 07.11.2017, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.30.1. ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Тобто, моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Як встановлено вище, грошові кошти, присуджені до стягнення судовим рішенням у справі №910/16500/15 у розмірі 141843,56 грн надійшли на рахунок позивача 21.08.2018. Відтак, датою виконання судового рішення у справі №910/16500/15 є саме 21.08.2018, а тому кінцевою датою нарахування інфляційних втрат та 3% річних є 20.08.2018.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 - скасуванню в частині відмови позовних вимог про стягнення 3319,50 грн 3% річних, 13664,59 грн інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не підлягає задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення 3319,50 грн 3% річних, 13664,59 грн інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №910/16553/18 залишити без змін.
Резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 31169745) 10037,96 грн - 3 % річних, 41320,86 грн інфляційних втрат, 1762 грн - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.»
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 31169745) 2643 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Матеріали справи №910/16553/18 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир