вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2019 р. Справа№ 911/742/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Яковлєва М.Л.
Чорногуза М.Г.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 (повний текст складено 23.05.2019)
у справі №911/742/19 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа"
про стягнення 23869,84 грн,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23869,84 грн за неналежне виконання умов договору постачання природного газу від 11.11.2016 № 1899/1617-КП-41, з яких: 12677,14 грн пеня, 2106,85 грн 3% річних, 9085,85 грн інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати за газ, отриманий в листопаді та грудні 2016 року за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 39522,92 грн та за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 55977,42 грн, також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Києво- Святошинська тепломережа" укладено договір постачання природного газу №1899/1617-КП-41, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору). На виконання умов договору у листопаді та грудні 2016 р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95500,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 та від 31.12.2016. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у розмірі 12677,14 грн загалом за період з 27.12.2016 по 25.07.2017, 3% річних у сумі 2106,85 грн за період з 27.12.2016 по 08.10.2017 та інфляційних втрат у сумі 9085,85 грн за період січень - вересень 2017 року.
У відзиві на позов відповідач, керуючись ст. 233 ГК України, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, про які заявляє позивач, на 90% та просив суд врахувати наступні обставини: відповідач є збитковим підприємством; за результатами роботи в 2018 р. збиток підприємства становить 12832 тис. грн; відповідач у зв'язку зі специфікою своєї діяльності не є кінцевим споживачем товару, наданого позивачем за договором 1899/1617-КП-41 від 11.11.2016; відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання, та саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів залежить вчасність виконання зобов'язань по договору перед позивачем; дебіторська заборгованість становить 8394,1 тис. грн; відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування; встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, і тому відповідач наголошує, що надходження не покривають витрати, а держава не вчасно відшкодовує різницю в тарифах; так, різниця в тарифах на послуги з теплопостачання за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 40380,3 тис. грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/742/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 6000,00 грн, 3% річних в розмірі 2106,84 грн, інфляційних витрат в розмірі 9085,85 грн та 1921,00 грн судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення відповідачем строку оплати вартості товару та наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені. Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення 3% річних у розмірі 2106,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 9085,85 грн. При цьому, судом у відповідності до ст. 233 ГК України було зменшено розмір пені до 6000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/742/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6677,14 грн. та 3 % річних в розмірі 0,01 грн., ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, та процесуального права, ст. ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог. Апелянт зазначає, що Господарський суд Київської області при вирішенні питання щодо зменшенні пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача. Також, беручи до уваги ті обставини, що відповідачем у справі не було надано належних та допустимих доказів того, що підприємство є збитковим та має важкий фінансовий стан, то у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру пені на 6677,14 грн. Крім цього, судом першої інстанції здійснено перерахунок 3% річних, проте рішення суду не містить жодних арифметичних дій, з яких можливо зрозуміти алгоритм перерахунку та дійти висновку щодо підстав зменшення розміру 3% річних.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/742/19. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
11.11.2016 між НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КП "Києво- Святошинська тепломережа", як споживачем, укладено договір постачання природного газу №1899/1617-КП-41, відповідно до умов якого:
постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);
природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) (пункт 1.2 договору);
постачальник передає споживачу з 01 листопада 2016 по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 31,552 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): в листопаді обсяг - 3,963, в грудні - 5,727, в січні - 7,970, в лютому - 8288, в березні 5604 (пункт 2.1 договору);
обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору (пункт 2.2 договору);
приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4 договору);
ціна на природний газ визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджуються з даним порядком визначення та зміни ціни (пункт 5.1 договору);
ціна за 1000 куб.м.газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6819,00 грн, крім того податок на додану вартість - 1363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8182,80 грн. (п.5.2 договору);
оплата за природний газ здійснюють споживачем виключно коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору);
у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору);
договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).
Додатковими угодами №1 від 22.11.2016, №2 від 21.12.2016 сторони погоджували зміну ціни на газ, а саме з 01.12.2016 - 8577,6 грн/1000 куб з ПДВ, з 01.01.2017 - 8374,8 грн/1000 куб з ПДВ;
23.01.2017 між НАК "Нафтогаз України" ТА КП "Києво-Святошинська тепломережа" укладено додаткову угоду №3 до договору про постачання природного газу №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016, сторони погодили внести наступні зміни:
доповнено розділ 1 "Предмет договору" після пункту 1.2 пунктом 1.3 в наступній редакції;
вважати пункт 1.3 розділу 1 "Предмет договору" відповідно пунктом 1.4 цього договору;
викладено пункти 2.3, 2.4 та 2.5 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу" в новій редакції;
змінено в п.3.3 розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" слова "Приймання-передача" словом "використання споживачем";
доповнено п.7.1 розділу 7 "права та обов'язки сторін" підпунктом 5;
викласти підпункти 3, 4 та 5 пункту 7.4 розділу 7 "Права та обов'язки сторін";
викласти перший абзац пункту 11.3 розділу 11 "Інші умови" в новій редакції;
додати до розділу 11 "Інші умови" пункту 11.9 в новій редакції. Решта умов до договору залишилось незмінними.
Додатковими угодами №4 від 24.01.2017, №5 від 24.02.2017 сторони узгоджували ціну на газ, а саме з 01.02.2017 - 10141,20 грн/1000 куб з ПДВ, з 01.03.2017 - 9439,20 грн/1000 куб з ПДВ.
На виконання умов договору у листопаді та грудні 2016 р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 95500,34 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:
акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 39522,92 грн;
акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 55977,42 грн;
Згідно умов договору №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).
Відтак, за природний газ, отримай у листопаді 2016 р. на суму 39522,92 грн, відповідач мав розрахуватися до 25.12.2016 включно. Враховуючи, що 25.12.2016 припадає на вихідний день, останнім днем виконання зобов'язання є 26.12.2016 (частина 5 ст. 254 ЦК України). За природний газ, отриманий у грудні 2016 р. на суму 55977,42 грн, відповідач мав розрахуватися до 25.01.2017 включно.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки по операціях за договором №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016 за період з 01.01.2016 по 30.04.2018 оплата за поставлений природний газ відповідачем фактично була здійснена 09.10.2017.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно до частини 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені).
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розрахунком пені та вважає, що з урахуванням факту порушення відповідачем зобов'язання за договором постачання природного газу від 11.11.2016 №1899/1617-КП-41 щодо оплати вартості товару у визначений договором строк, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 12677,14 грн за загальний період з 27.12.2016 по 25.07.2017 є обґрунтованим.
Стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України на 90%, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру пені відповідач посилався на неможливість здійснити оплату вартості товару у встановлений договором строк з незалежних від відповідача обставин, а саме: відповідач є збитковим підприємством; за результатами роботи в 2018 р. збиток підприємства становить 12832 тис. грн; відповідач у зв'язку зі специфікою своєї діяльності не є кінцевим споживачем товару, наданого позивачем за договором №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016; відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання, та саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів залежить вчасність виконання зобов'язань по договору перед позивачем; дебіторська заборгованість становить 8394,1 тис. грн; відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування; встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, і тому відповідач наголошує, що надходження не покривають витрати, а держава не вчасно відшкодовує різницю в тарифах; так, різниця в тарифах на послуги з теплопостачання за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 40380,3 тис. грн. При цьому відповідач вказував на те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №1899/1617-КП-41 від 11.11.2016; відповідач у повному обсязі сплатив вартість газу, який був поставлений згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 та від 31.12.2016; при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану; наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено наявність виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов'язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшено її розмір до 6000 грн.
Щодо стягнення з відповідача згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 2106,85 грн 3% річних (за актом за листопад 2016 р. 929,02 грн з 27.12.2016 по 08.10.2017, за актом за грудень 2016 р. 1177,83 грн з 26.01.2017 по 08.10.2017) та 9085,85 грн інфляційних втрат (за актом за листопад 2016 р. 4038,00 грн за січень-вересень 2017 р. та за актом за грудень 2016 р. 5047,85 грн за лютий-вересень 2017 р.), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3% річних у розмірі 2106,84 грн (за актом за листопад 2016 р. 929,01 грн за період з 27.12.2016 по 08.10.2017 та за актом за грудень 2016 р. 1177,83 грн за період з 26.01.2017 по 08.10.2017), а відтак вказана вимога судом першої інстанції правомірно була задоволена частково.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 9085,85 грн (за актом за листопад 2016 р. 4038,00 грн за січень - вересень 2017 р. та за актом за грудень 2016 р. 5047,85 грн за лютий-вересень 2017 р.), а відтак вказану вимогу судом першої інстанції правомірно було задоволено повністю.
З огляду на викладене, з урахуванням факту порушення відповідачем зобов'язання за договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2106,84 грн 3% річних, 9085,85 грн інфляційних втрат та 6000 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/742/19 залишити без змін.
Матеріали справи №911/742/19 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді М.Л. Яковлєв
М.Г. Чорногуз