Справа № 297/667/18
08 листопада 2019 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово судове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018140400000060 від 08.11.2017 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово, мешканця АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, в порядку ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що в невстановлений слідством день, час та рік, знаходячись в невстановленому місці, незаконно, без передбаченого дозволу, придбав невстановлену кількість канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, який без відповідного дозволу, переніс до місця свого проживання, в АДРЕСА_2 , сховавши у обраних ним схованках, на подвір'ї та в середині свого будинку, з метою подальшого збуту, де незаконно зберігав його, до 16 листопада 2017 року.
16 листопада 2017 року в період часу з 07.42 год. по 13.39 год., в м. Берегово по вул. І.Франка, 84 (84А), за місцем проживання ОСОБА_6 , працівниками військової прокуратури Західного регіону України м. Львів, під час проведення обшуку, на подвір'ї вищевказаного будинку та в жилих кімнатах, було виявлено та вилучено:
-подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, загальною вагою - 161,97 гр., яка містить психоактивний компонент тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1303 від 17.11.2017 року;
-подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, загальною вагою - 26,48 гр., яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1395 від 16.12.2017 року;
-подрібнену речовину рослинного походження темно-зеленого кольору, загальною вагою - 0,96 гр., яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1391 від 03.01.2018 року;
-подрібнену речовину рослинного походження зеленого-коричневого кольору, загальною вагою - 2,03 гр., яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1389 від 02.01.2018 року;
-подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, загальною вагою - 897, 20 гр. та 932,72 гр., яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1386 від 30.12.2017 року;
-в речовині темно-коричневого кольору із специфічним запахом, нашарування якої виявлено на внутрішній поверхні деформованої полімерної пляшки об'ємом 1,5 л. з написом на етикетці «Лужанська…», виявлено екстракт канабісу, вагою - 0,0204 гр., який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1388 від 29.12.2017 року;
-в нашаруваннях пастоподібної речовини коричневого кольору із специфічним запахом, які знаходяться на внутрішніх поверхнях двох полімерних пляшок (в області горловини) з обрізаною нижньою частиною та фрагменті полімерного матеріалу, виявлено екстракт канабісу, вагою - 0,10 гр., який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1394 від 05.01.2018 року;
-на поверхнях металевого пристрою для подрібнення виявлено речовину рослинного походження зеленого кольору, загальною вагою - 0,20 гр., яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, котрий відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1390 від 04.01.2018 року;
-на поверхнях дерев'яної люльки виявлено нашарування пастоподібної речовини коричневого кольору, виявлено екстракт канабісу, вагою - 0,0146 гр., який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що підтверджується висновком експерта №3/1390 від 04.01.2018 року.
Згідно цих висновків експертів, вилучена у ОСОБА_6 речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом та екстрактом канабісу, в перерахунку на висушену речовину, загальна вага яких становить - 2021, 695 гр.
Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками -незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах та особливо небезпечних наркотичних засобів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та пояснив, що канабіс, в придбанні та зберіганні якого він обвинувачується він не придбавав та не зберігав. Додав, що будинок по вул. Івана Франка в м. Берегово, в якому правоохоронці виявили наркотичну речовину, він здавав для проживання туристам, а тому має припущення, що канабіс, а також полімерні пляшки та дерев'яну люльку, які були виявлені та вилучені правоохоронцями, в будинку та на подвір'ї такого, залишили саме туристи. Крім того, додав, що в той час до подвір'я будинку був вільний доступ, а тому проникнути на подвір'я такого міг хто завгодно. Також ствердив, що обшук за місцем його проживання проводився також на горищі його будинку, гаражі та ділянці саду.
Просив ухвалити виправдувальний вирок.
З'ясовувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Як доказ вини обвинуваченого в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 вони з чоловіком ОСОБА_6 здавали туристам для проживання. Після того, як виїхали туристи вона прибирала в будинку та на подвір'ї. Все сміття зібрала в пакети і викинула в сміттєвий бак. Пакети зі сміттям вона перемотала скотчем і зробила надпис на них «Отходы», щоб було зрозуміло, що це сміття.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 проживає поряд з ним у сусідньому будинку. Влітку 2017 року будинок ОСОБА_6 здавав в оренду туристам. В той час коли проживали туристи на території домоволодіння ОСОБА_6 , останнього не бачив. Подвір'я будинку ОСОБА_6 прибирали дві особи ромської народності. Ствердив, що до подвір'я будинку ОСОБА_6 в 2017 році був вільний доступ, та як на той час у нього проводилися будівельні роботи з будівництва паркану.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що проживає навпроти будинку ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 проживає разом з дружиною багато років. Часто в будинку ОСОБА_6 зупинялися туристи, так як останній здавав їм в оренду своє житло. В той час, коли в будинку проживали туристи, ОСОБА_6 зі своєю дружиною проживали окремо від них. До подвір'я домоволодіння ОСОБА_6 був вільний доступ з боку п'ятиповерхового будинку, оскільки там не було огорожі, крім того проводилися ремонтні роботи. Про те, що ОСОБА_6 вирощує чи вживає які-небудь наркотичні засоби не чув.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_6 , однак проживає в Угорщині, приїжджає в м. Берегово тільки на декілька днів. Про те, що ОСОБА_6 здавав свій будинок туристам їй не відомо, так як більше часу вона проживає в Угорщині.
Також, стороною обвинувачення, як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_6 було надано для дослідження протокол обшуку, проведеного 16 листопада 2017 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 , та відеозапис такого (надалі відеозапис обшуку (А)), які були досліджений в ході судового розгляду кримінального провадження.
Однак, в цьому протоколі, в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, не зазначено прізвище, ім'я, та по батькові особи, яка проводила цю процесуальну дію.
Частиною 10 ст. 236 КПК України, встановлено, що обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов'язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
Однак, в протоколі обшуку від 16 листопада 2017 року не зазначену повну характеристику технічного засобу на який здійснювалася фіксація обшуку та носія інформації.
Разом з тим, згідно протоколу обшуку від 16 листопада 2017 року, відеозапис обшуку (А), у зв'язку із розрядженням батареї (зарядки) припинився перед завершенням слідчої дії.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України, запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід'ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Також в судовому засіданні встановлено, що відеозапис обшуку (А) за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2 , триває 21 секунду і на такому відтворено тільки частину кабінету (тестовий запис), в той час, коли обшук проведений 16 листопада 2017 року, за місцем проживання ОСОБА_6 тривав, згідно протоколу обшуку від 16 листопада 2019 року, з 07:42 год. по 13:39 год., тобто 05 год. 57 хв.Разом з тим, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у цьому відеозаписі взагалі.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, відповідно до ст. 85 КПК України, визнати відеозапис обшуку (А) за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2 , тривалістю 21 секунду, неналежним доказом.
Крім того, судом було задоволено клопотання прокурора про дослідження в судовому засіданні дублікату відеозапису обшуку зафіксованого на флеш-носії за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2 (надалі відеозапис обшуку (Б)).
В ході дослідження вищевказаного відеозапису обшуку (Б) встановлено наступне.
В протоколі обшуку від 16 листопада 2019 року та відеозаписі такого, про проведення обшуку на горищі будинку, гаражі та ділянці саду за місцем проживання ОСОБА_6 не зафіксовано. Хоча, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 ствердив, що обшук за місцем його проживання проводився також на горищі його будинку, гаражі та ділянці саду.
Також, згідно відеозапису обшуку (Б), такий тривав 47 хв. 07 сек., 31 хв. 14 сек., 47 хв. 07 сек., 26 хв. 51 сек., 0 хв. 31 сек., а всього 3 год. 32 хв. 50 секунд, в той час, як згідно протоколу обшуку від 16 листопада 2017 року, обшук тривав з 07:42 год. по 13:39 год., тобто 05 год. 57 хв., що є ствердженням того, що відеозапис обшуку проведено не повно.
Крім того, як зазначено в протоколі обшуку від 16 листопада 2017 року, понятим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при проведенні обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_6 були роз'яснені їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 11, 13, 15, 223 КПК України, однак згідно вищевказаного відеозапису (Б), цим понятим під час проведення обшуку їх права та обов'язки роз'яснені не були.
Отже, зазначене в протоколі обшуку від 16 листопада 2017 року в частині роз'яснення прав понятим суперечить відеозапису обшуку проведеного за місцем проживання ОСОБА_6 ..
Разом з тим, суд враховує, що поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є мешканцями м. Львів та прибули на обшук разом із співробітниками військової прокуратури та СБУ м. Львів, які проводили обшук.
Так, відповідно до п.п. 2, 3 ч. 7 ст. 223 КПК України, - обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих. Понятими не можуть бути особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
А тому, не виключає сумнів те, що поняті, які прибули разом із співробітниками військової прокуратури та СБУ м. Львів, які проводили обшук, могли бути заінтересованими в результатах обшуку, а тому і в результатах кримінального провадження.
При цьому працівники СБУ, які приймали участь в проведенні обшуку, також не зазначені в протоколі цього обшуку.
Крім того, згідно відеозапису обшуку (Б), обшук за місцем проживання ОСОБА_6 почався із житлового приміщення будинку АДРЕСА_2 , при цьому, частина працівників, які були задіяні в проведені обшуку продовжували перебувати на подвір'ї вказаного будинку, а тому суд приймає до уваги твердження ОСОБА_6 про те, що знайдені в сміттєвих баках на подвір'ї наркотичні засоби, сховав не він.
Також, згідно протоколу обшуку від 16 листопада 2017 року та відеозапису обшуку (Б), особі в якої проводили обшук ОСОБА_6 не були роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі і право щодо відмови свідчити проти себе та право особи на захист.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Крім того, не роз'яснення особі права щодо відмови свідчити проти себе під час проведення слідчої дії є підставою для визнання доказу недопустимим. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові №586/1121/16-к від 03 липня 2018 року.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 236 КПК України, особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Однак, особі, в якої проводився обшук ОСОБА_6 не було роз'яснено право користуватися правовою допомогою адвоката, що є порушенням права особи на захист.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема порушення права особи на захист.
А тому, суд вважає, що обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (84А)був проведений з порушенням вимог ст. 236 КПК України, а протокол даного обшуку складений з порушенням вимог ст. 104 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 , проведений з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а тому, на підставі ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, протокол обшуку від 16 листопада 2017 року слід визнати недопустимим доказом.
Крім того, суд також враховує, що дублікат (копія) відеозапису обшуку (Б), зафіксованого на флеш-носії, за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2 , був наданий прокурором в судовому засіданні (Т. 1 а.с. 179-180). Однак, в порушення ст. 290 КПК України, такий не був відкритий стороні захисту. Сам же прокурор в судовому засіданні ствердив, що у зв'язку із пошкодженням самого флеш носія, на якому був запис обшуку
від 16 листопада 2017 року, йому, після дослідження судом відеозапису обшуку (А), слідчим військової прокуратури, було передано дублікат такого.
Частиною 12 статті 290 КПК України, встановлено, що якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
А тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що оскільки сторона обвинувачення під час відкриття матеріалів не надала доступ стороні захисту для ознайомлення з відеозаписом обшуку (Б) за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2 , який знаходився на дублікаті флеш носія, що був наданий прокурором в ході судового розгляду кримінального провадження і не був відкритий стороні захисту, що визнав в судовому засіданні і сам прокурор, який був наданий прокурором для дослідження під час судового розгляду кримінального провадження, суд вважає визнати такий недопустимим доказом.
Так, відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Не відкриття матеріалів стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими доказами, що узгоджується з правовим висновком ВСУ №5-364кс-16 від 16 липня 2017 року.
Отже, оскільки протокол обшуку від 16.11.2017 року та відеозапис такого (Б) є недопустимими доказами у справі, суд не може оцінювати їх при прийнятті рішення та приймати їх як докази вини обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Крім того, згідно висновку експерта №3/1303 від 17 листопада 2017 року, надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться у суміші з насінням коричнево-зеленого кольору, містить психоактивний компонент тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Насіння коноплі до наркотичних засобів та психотропних речовин не відноситься. Маса канабісу (без насіння) в перерахунку на висушену речовину становить 161, 97 грам ( Т. 1 а.с. 53-56).
Висновок експерта НДЕКЦ № 3/1303 від 17.11.2017 року (Т. 1 а.с. 53-56), наданий стороною обвинувачення, як доказ вини ОСОБА_6 , суд до уваги також не приймає, у зв'язку з його неналежністю, виходячи з наступного.
Так, для проведення експертизи був наданий пакет обмотаний плівкою з виявленою речовиною, схожою на канабіс, який був ніби виявлений та вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 16 листопада 2017 року. При цьому, оскільки протокол обшуку, проведеного 16 листопада 2017 року та відеозапис до протоколу обшуку (Б) визнані судом недопустимими доказами, то вказаний висновок експерта є неналежним доказом, оскільки він не підтверджує існування чи відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження.
З таких же підстав суд визнає неналежними доказами висновок експерта НДЕКЦ № 10/1073 від 30.01.2018 року (Т. 2 а.с. 15-25), висновок експерта НДЕКЦ №6/658 від 24 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 43-54), висновок експерта НДЕКЦ №3/1386 від 30 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 63-71), висновок експерта НДЕКЦ №3/1395 від 16 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 78-81), висновок експерта НДЕКЦ №3/1388 від 29 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 115-122), висновок експерта НДЕКЦ №3/1389 від 02 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 162-165), висновок експерта НДЕКЦ №3/1391 від 03 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 172-175), висновок експерта НДЕКЦ №3/1394 від 05 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 219-224), висновок експерта НДЕКЦ №10/1076 від 31 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 239-245), висновок експерта НДЕКЦ №3/1390 від 04 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 264-268).
Разом з тим, висновок експерта НДЕКЦ №4/2239 від 29 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 29-39), висновок експерта НДЕКЦ №10/1074 від 22 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 98-101), висновок експерта НДЕКЦ №4/2240 від 29 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 105-111), висновок експерта НДЕКЦ №4/2241 від 02 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 135-144), висновок експерта НДЕКЦ №10/1075 від 31 січня 2018 року (Т. 2 а.с 148-158),висновок експерта НДЕКЦ №4/2243 від 02 січня 2017 року (Т. 2 а.с. 179-185), висновок експерта НДЕКЦ №10/1078 від 22 лютого 2018 року (Т. 2 а.с. 199-203), висновок експерта НДЕКЦ №4/2245 від 05 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 207-215), висновок експерта НДЕКЦ №4/2242 від 02 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 253-260),висновок експерта НДЕКЦ №10/1077 від 30 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 283-296), висновок експерта НДЕКЦ №4/2244 від 04 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 300-307), висновок експерта НДЕКЦ №3/1393 від 12 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 311-318), висновок експерта НДЕКЦ №3/1392 від 12 січня 2018 року (Т. 2 а.с. 325-327), висновок експерта НДЕКЦ №3/1387 від 22 грудня 2017 року (Т. 2 а.с. 334-336), суд, відповідно до ст. 85 КПК України, визнає неналежними доказами, оскільки такі не є ствердженням наявності або відсутності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Речові докази по справі, за згодою сторін кримінального провадження, в судовому засідання не досліджувалися.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не підтвердили факт придбання чи зберігання з метою збуту ОСОБА_6 наркотичних засобів.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі об"єктивно з"ясованих обставин, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності та допустимості, прийшов до висновку про недоведеність того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 , а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, обвинувачений підлягає виправданню за цим обвинуваченням.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Так, згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Бербера, Мессеге и Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Відповідно до п. п. 12-14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі та як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд тільки у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено з матеріалів справи, вартість проведених експертиз по даному кримінальному провадженні складає 64 421, 09 гривень.
У зв'язку з ухваленням виправдувального вироку, процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 64 421, 09 грн. суд вважає віднести за рахунок державного бюджету.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у виді домашнього арешту припинив свою дію 16 травня 2018 року. Клопотань про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, - виправдати, у зв'язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 64 421 (шістдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна) гривня 09 копійок - віднести за рахунок коштів державного бюджету України.
Речові докази, які зберігаються у спеціально виділеному приміщенні Національної поліції:
- подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться у суміші з насінням коричнево-зеленого кольору містить психоактивний компонент тетрагідроканнабінол і є канабісом, масою 161, 97 грам, яка поміщена в сейф пакет експертної служби МВС №4077356, після набрання вироком законної сили, - знищити;
- подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 26, 48 грам, яка поміщена в сейф пакет експертної служби МВС №4077383, після набрання вироком законної сили, - знищити;
- подрібнену речовину темно-зеленого кольору, яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 0, 96 грам, що поміщена в сейф пакет експертної служби МВС №2928904, після набрання вироком законної сили, - знищити;
- подрібнену речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору яка є канабісом, масою у висушеному стані 2, 03 грам, яка поміщена в сейф пакет експертної служби МВС №2928897, після набрання вироком законної сили, - знищити;
- подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору яка містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 897, 20 грам та 932, 72 грам, які поміщені в сейф пакети експертної служби МВС №3315247 та 3315246, після набрання вироком законної сили, - знищити.
Вирок оголошений і може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_12