Єдиний унікальний № 236/4216/18
№ 1-кп/243/693/2019
Іменем України
07 листопада 2019 року м. Слов'янськ
Судова колегія Слов?янського міськрайонного суду Донецької області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018050420000480 від 15.07.2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, до затримання працюючого неофіційно охоронцем в кафе “Робінзон” в с.Щурове, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)12.03.2004 р. вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч.1 ст.115, ч.2 ст.121, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 9 років, звільнений 12.10.2010 р. по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.1, 5, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,
З літа 2017 року по зиму 2018 року, точного часу та дати не встановлено, ОСОБА_9 , проходячи військову службу в рядах української добровольчої армії в м.Авдіївка Донецької області, не маючи передбаченого законом дозволу, привіз до місця мешкання, у будинок АДРЕСА_1 , вибуховий пристрій саморобного виготовлення по типу ручна граната осколкової дії, який складався з корпусу осколкової гранати ОГ-17 з елементами саморобної доробки та підривача УЗРГМ, 2 підривачі УЗРГМ-2, які є вибуховими пристроями, та саморобний вибуховий пристрій, який складався з оболонки - корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм пострілу ВОГ-17, заряду вибухової речовини - групи бризантних на основі тротилу, засобу підриву (засобу детонування) - уніфікованого запалу до ручних гранат типу УЗРГМ. Зазначені саморобні вибухові пристрої та підривачі УЗРГМ-2 ОСОБА_9 залишив на зберігання в спальній кімнаті цього будинку, під диваном.
14 липня 2018 року приблизно о 14-00 год. ОСОБА_9 , взявши за місцем свого мешкання - у будинку АДРЕСА_1 саморобний вибуховий пристрій, який складався з оболонки - корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм пострілу ВОГ-17, заряду вибухової речовини - групи бризантних на основі тротилу, засобу підриву (засобу детонування) - уніфікованого запалу до ручних гранат типу УЗРГМ, на велосипеді поїхав до бази відпочинку “Лотос” в с.Щурове м.Лиман Донецької області, де неофіційно працював охоронцем в кафе “Робінзон”, залишивши вказаний вище предмет в приміщенні будинку № 5.
15 липня 2018 року приблизно о 02-00 год. у кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, розташованому на території бази відпочинку “Лотос” в с.Щурове м.Лиман Донецької області, між перебуваючими у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_7 вдарив та штовхнув ОСОБА_9 , в той момент у ОСОБА_9 виник намір на позбавлення життя ОСОБА_7 . З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_9 пішов до будинку АДРЕСА_2 , в якому взяв раніше принесений та захований ним саморобний вибуховий пристрій по типу граната з осколковою вражаючою дією вибуху, який складався з оболонки - корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм пострілу ВОГ-17, заряду вибухової речовини - групи бризантних на основі тротилу та засобу підриву (засобу детонування) - уніфікованого запалу до ручних гранат типу УЗРГМ, після чого з зазначеним вибуховим пристроєм попрямував за ОСОБА_7 .
В той момент, коли ОСОБА_7 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_8 зупинились на ділянці місцевості, розташованій на території бази відпочинку “Троянда”, на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “Липа” та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “Лотос” в с.Щурове м.Лиман Донецької області, ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, маючи навички та досвід у поводженні зі зброєю, боєприпасами та вибуховими пристроями, з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що застосування наявного у нього саморобного вибухового пристрою є небезпечним для життя багатьох осіб, зірвав з нього запобіжне кільце та кинув в напрямку місця, де знаходилися ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , внаслідок чого відбувся вибух, чим виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак, внаслідок вибуху смерть потерпілих не настала, а металевими осколками зазначеного саморобного вибухового пристрою, що вибухнув, було спричинено ОСОБА_7 рвану рану спини, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_8 - рвану рану лівого ока; відкрите, проникаюче, сліпе, діаметральне, осколкове поранення голови; забій головного мозку середнього ступеню; внутрішньо-мозкову гематому правої тім'яної долі головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Таким чином, ОСОБА_9 свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не настала.
В період часу з 13-05 год. до 15-04 год. 15.07.2018 р. в ході обшуку житлового будинку АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_9 , в спальній кімнаті під диваном в картонній коробці було виявлено та вилучено корпус осколкової гранати ОГ-17, виготовлений промисловим (заводським) способом з елементами саморобної доробки у вигляді полімерної втулки, вставленої в корпус, та засобами підриву (засобами детонування) уніфікованими запалами ручної гранати, модернізованими, дистанційної дії типу УЗРГМ (1 одиниця), типу УЗРГМ-2 (2 одиниці), виготовлені промисловим (заводським) способом. У своїй сукупності корпус осколкової гранати ОГ-17 з елементами саморобної доробки та підривач УЗРГМ (1 одиниця) є вибуховим пристроєм саморобного виготовлення по типу ручна граната осколкової дії. Підривачі УЗРГМ-2 (2 одиниці) відносяться до категорії вибухових пристроїв. Корпус осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця), запали типу УЗРГМ (1 одиниця), УЗРГМ-2 (2 одиниці), споряджено вибуховими речовинами. Конструктивно передбачено спорядження корпусу осколкової гранати ОГ-17 вибуховою речовиною групи бризантних А-ІХ-1 (флегматизований гексоген), вагою 56 г. Конструктивно передбачено спорядження запалів типу УЗРГМ, УЗРГМ-2 вибуховими речовинами: групи ініціюючих (ТНРС, азид свинцю) та групи бризантних (тетрил). Даний саморобний вибуховий пристрій, виготовлений на основі корпусу осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця) з підривачем УЗРГМ (1 одиниця) та підривачі УЗРГМ-2 (2 одиниці) до вибуху придатні. Зазначені вибухові пристрої ОСОБА_9 зберігав за місцем свого постійного проживання по АДРЕСА_1 без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_9 лише в межах висунутого йому обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 22 листопада 2018 року.
В судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину в скоєнні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю, а за ч.2 ст.15, п.п.1, 5, 13 ч.2 ст.115 КК України, не визнав повністю та пояснив, що сторона обвинувачення вважає доведеним вчинення ним кримінальних правопорушень, посилаючись на протокол огляду місця події, протокол допиту ОСОБА_7 , який говорив, що він відпочивав зі своєю дружиною в кафе “Робінзон” і там у нього відбувся конфлікт з невідомими особами, потім він пішов та почув вибух, внаслідок якого йому та його дружині були заподіяні тілесні ушкодження. На відеозаписі ОСОБА_7 говорив вже інше, а саме вибуху він не чув, а конфлікт у нього відбувся з невідомою особою, а не особами. Говорив, що під час конфлікту був присутній обвинувачений близько 20 секунд, вони один одному тілесних ушкоджень не заподіювали. Протоколи допиту свідка ОСОБА_11 та його дружини, які говорять, що між ОСОБА_7 та невідомими особами відбувся конфлікт. Свідок ОСОБА_12 говорив про конфлікт за участю обвинуваченого з відпочиваючими близько 02-00 год. Однак, де відбувався цей конфлікт, внаслідок чого у обвинуваченого тілесні ушкодження на обличчі, а потерпілий ОСОБА_7 отримав удар в нижню щелепу (згідно висновку експертизи він мав тілесне ушкодження обличчя, заподіяне ударом кулаку). Згідно його показань, наданих під час слідчого експерименту, він кинув гранату через помсту, однак кому і за що він вирішив помститися, коли ОСОБА_7 заплатив йому за вхід до кафе та приревнував свою дружину до когось, і з кимось конфліктував. Зазначає, що він там ні з ким не був знайомий, як ОСОБА_7 , так і його супротивники були для нього однаково незнайомі. За парканом кафе він підійшов до друга ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та просив забрати його додому. Як він міг ходити в будиночок за гранатою і чекати на ОСОБА_7 20 хвилин, якщо ОСОБА_7 відразу вийшов з кафе. Вдень, коли він розпивав спиртні напої з ОСОБА_12 у нього в будиночку, він показував йому цю гранату, з цією гранатою він ходив в інше кафе вечеряти, згодом цю гранату він показував іншим, яка за версією обвинувачення була схована в будиночку. Під час проведення слідчого експерименту він описував версію слідчого, а не його дії. Йому показали місце вибуху і розповіли, що сталося, а він самостійно домислював, як це могло статися, а не як це було насправді. Тому відеозапис слідчого експерименту він вважає недійсним. Про це він говорив слідчому та прокурору, які приїздили до нього в ІТТ у м.Краматорськ. Зазначив, що він майже нічого не пам'ятає і приїхав з передової для того, щоб лікуватися від контузії, яку отримав 23 серпня 2017 року. Коли він був у відпустці, працевлаштувався, щоб отримати кошти на лікування, оскільки брав участь в бойових діях безоплатно. Потерпілі говорили, що він був злим та агресивним, однак, скільки разів були конфлікти, він весь час залагоджував їх мирним шляхом. Однак, коли його б'ють, він дає здачі. Він володіє рукопашним боєм, вміє працювати ножем, який висів у нього на паску, мав в кишені газовий балончик, тому, маючи намір когось вбити, він не став би використовувати гранату, оскільки знає наслідки її застосування. Це саморобна граната, яка використовується при наступі, вона має дрібні уламки, які пробивають м'які частини тіла, однак не можуть пробити кістку. Це патрон від АГС, щоб вбити когось потрібно 3-5 патронів відразу на близькій відстані, щоб зрешетити супротивника. Якщо б він мав намір когось вбити, він би не став підіймати шум, оскільки може це зробити одним ударом. Це відомо його товаришам по службі, яких він тренував, його дружині, які не вірять в цей наклеп.
Потерпілий на слідчому експерименті показував куди він вийшов, де зупинився. Свідок ОСОБА_11 сказав, що він пішов за ним, а через деякий час за ним пішла його дружина. Там, де зупинився потерпілий, як він показував, добре освітлена ділянка місцевості, тому якби обвинувачений йшов за ним, потерпілий би його побачив, коли зупинився. Потерпілий говорив, що він стояв, поки до нього не підійшла ОСОБА_13 , яка також не бачила обвинуваченого, а згодом до них підійшов свідок ОСОБА_11 . Згодом йому розповідали, що до потерпілих підходив невідомий, з яким у ОСОБА_7 був конфлікт, і знову почав чіплятися до ОСОБА_13 , через що у них знову відбувся конфлікт. Він вважає, що ОСОБА_13 добре знайомий цей невідомий хлопець, це вбачається з наданих нею відповідей, зафіксованих на відеозаписі. І лише після цього підійшов обвинувачений, і відбувся вже конфлікт між обвинуваченим та ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_7 завдав удару не тому хлопцю, який чіплявся до його дружини, а обвинуваченому, а обвинувачений ударив його у відповідь. Це підтверджується наявністю у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень на обличчі. Обвинувачений припускає, що міг ще завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , однак його забрав ОСОБА_12 , який також був присутнім. Якби він мав намір його вбити, він би зробив це іншим чином - зламав шию або розбив кадик. Він ніколи не застосовував свої навички, оскільки побоювався вбити або покалічити.
Зазначив, що висновок судово-медичного експерта, згідно якого у нього виявлено опік на долоні лівої руки, який з'явився від дії високої температури запалу гранати, є неправильним. Опік міг з'явитися, якби запал вибухнув у його руці, тоді б він залишився без руки або в кращому випадку без пальців. У нього була здерта шкіра на долоні, опіку не було. Він не довіряє жодному висновку експерта. Зауважив, що природно, що свідки впізнали його як охоронця, оскільки всі, хто заходив в кафе, проходили повз нього, і відповідно бачили його на вході. Окрім того, нікого більше не було з бородою, та ще й в формі, він один був. Потерпіла говорила, що під час конфлікту обвинувачений був на стороні хлопця, який до неї чіплявся, та висловлювався нецензурною лайкою. Однак, це неправда, оскільки він нікого не знав, тому не був ні на чиєму боці, та не висловлюється нецензурною лайкою, тим паче серед багатьох людей. Його зовнішній вигляд здався комусь злим та агресивним, однак, який може бути у нього вигляд, коли на війні вбивають молодих хлопців, а він вимушений перебувати в цьому балагані. ОСОБА_14 (друг чи знайомий ОСОБА_11 ) говорив, що йому відомо, що обвинувачений брав участь у бойових діях, тому він і кинув гранату. Як можна довіряти свідку ОСОБА_11 , якщо він чув записи його розмови телефоном, які на його прохання зробили працівники СБУ. ОСОБА_11 телефонував та викликав підмогу, оскільки вони всі тісно пов'язані з криміналом, на відміну від обвинуваченого, який хоча і був засуджений, однак ніякого відношення до криміналу не має. Ці записи є до теперішнього часу. Тому він не довіряє показам свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .
Під час слідчого експерименту він показував, як кидав гранату. Однак, з того місця кидати гранату дуже незручно, заважають зелені насадження. Якби він кидав гранату він би пройшов вперед і став би в стороні, близько лісосмуги, щоб нічого не заважало. Він переліз через паркан і пішов спати в чужий зачинений будиночок, хоча у нього був ключ від свого будиночку, оскільки його після вибуху міг бачити ОСОБА_15 . Чому він пішов спати, якщо він міг взяти свої речі та піти, а не чекати, коли його будуть будити працівники поліції. Будили його довго, що властиво йому у будь-якому стані.
Він категорично не погоджується з пред'явленим обвинуваченням за ч.2 ст.15, п.1, 5, 13 ч.2 ст.115 КК України, всі докази обвинувачення вважає надуманими та необґрунтованими. Він завжди визнавав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, якщо він їх вчиняв, оскільки знав, що винен. Потерпілі не говорили, що він їм погрожував, вони претензій до нього не мають. Він дуже шкодує, що носив з собою гранату, від якої постраждали люди, особливо жінка. Він винний в тому, що носив з собою гранату, у нього їх було дві, які зберігалися протягом року. Іноді він ходив з однією з гранат, вона знаходилась у нього в кишені. Однак, жодного разу під час бійки він не діставав гранату. Під час проходження служби він алкоголь не вживав взагалі, вважає це неприпустимим, вдома іноді вживав алкоголь. Однак, в будь-якому стані він розумів, що це зброя.
На питання прокурора обвинувачений пояснив, що 14.07.2018 р. коли він йшов в кафе працювати, по дорозі до кафе випив пиво, на базі відпочинку в будиночку у ОСОБА_12 він випив 100 грн. самогону, потім пішов повечеряти в кафе, розташоване на іншій базі відпочинку, а коли повернувся, до нього підійшли двоє хлопців з м.Краматорська, з якими він випив 150 гр. Він знаходився у стані сп'яніння, вранці нічого не пам'ятав, що відбувалося ввечері. Коли він їхав на роботу, взяв із собою гранату, яка є аналогічній тій гранаті, що вилучили у нього за місцем мешкання під час обшуку. Гранату взяв із собою, для того, щоб захиститися коли його будуть вбивати. Граната була у нього вдома і він постійно захищався без гранати, і ніж постійно був при ньому. Гранату показував хлопцям, які приходили та пригощали його. Чи були присутні ці хлопці під час конфлікту з ОСОБА_7 він не знає, не пам'ятає, він там ні з ким не був знайомий.
Він виключає можливість, що він міг кинути гранату, оскільки він був при здоровому глузді. В будь-якому стані він би цього не зробив, він знає, що таке зброя, що таке граната. Граната, яка аналогічна тій гранаті, що вилучили у нього вдома, була весь вечір з ним, хто міг кинути гранату окрім нього йому невідомо. Конфлікт з ОСОБА_16 він також не пам'ятає, про конфлікт йому відомо зі слів свідків. Ці свідки бачили його, коли він пішов в будиночок спати, цей свідок був постійно з ним - це ОСОБА_12 . Він відтягнув його від ОСОБА_16 , повів до себе в будиночок, закрив його ключем, і пішов далі. Він міг зібрати рюкзак і поїхати звідти, тому у ОСОБА_12 не було потреби ховати його таким чином. Він майже нічого не пам'ятає, всі надані ним покази він надав з чужих слів, з відеозаписів. Під час слідчого експерименту в присутності понятих, адвоката він не зазначив про наявність у нього зауважень, оскільки фактично його затримали вранці, а не о 14-00 год., як зазначено в протоколі, показання він надавав вранці, і коли приїхав адвокат він лише підписав їх. Він показував слідчому на слідчому експерименті та підписував те, що слідчий хотів від нього побачити, оскільки його не вперше затримують, і він знає як поводяться з затриманими працівники поліції. Під час аудіоконтролю в умовах ІТТ м.Краматорську він співкамернику розповідав те, що і зараз розповідає. Він не міг розповідати, що він кинув гранату, запис підроблений. В камері він розповідає, що у нього у м.Лиман та м.Авдіївка склади зі зброєю, танки сховані, він фантазує.
Його гранатою можна вбити людину, однак це дуже рідкий випадок. Він не виключає, що ця граната може спричинити смерть. Використовуючи цей бойовий снаряд, який він переробив за аналогією, як робили в чеченську війну, він виключає можливість вбивства двох осіб. Ця граната слабша, ніж РГД.
На питання прокурора, хто міг кинути гранату окрім нього, яку він привіз із собою, носив, знав специфіку її застосування, обвинувачений пояснив, що він має звичку у стані алкогольного сп'яніння дарувати свої речі.
Під час конфлікту з ОСОБА_7 у нього була граната, він не пам'ятає момент, коли граната ще була при ньому, а коли - вже ні. Він не знає куди поділась граната, в подіях під час вибуху гранати він участі не брав, гранату міг кинути хто завгодно. Конструкція цієї гранати така ж сама як і будь-якої іншої, для її вибуху слід висмикнути чеку та кинути.
На підтвердження події кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні стороною обвинувачення надані та судом досліджені наступні докази та процесуальні рішення.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 14.07.2018 р. вдень він з дружиною ОСОБА_17 та донькою приїхали на базу відпочинку “Черьомушки” у с.Щурове. Йому зателефонував його знайомий, вони домовилися зустрітися на базі відпочинку. Ввечері вони приїхали та відпочивали на території бази відпочинку, пізно ввечері пішли до бази відпочинку “НКМЗ”, а після - на дискотеку “Робінзон”. Спочатку зайшов він, за ним ОСОБА_18 , який зупинився та з кимось розмовляв, згодом жінки. Вони підійшли до вільного столу, він пішов до барної стійки та замовив “Мохіто” та залишився за барною стійкою. Він підходив до ОСОБА_19 , який був за барною стійкою, танцював з дівчатами. В якийсь момент він помітив, що до його дружини підійшов якийсь хлопець, вони стояли розмовляли. Він підійшов до цього хлопця, сказав йому, що це його дружина, вони розійшлися. Він повернувся до ОСОБА_19 , дівчата танцювали. Згодом цей хлопець знову підійшов до його дружини, він, в свою чергу, знову підійшов до цього хлопця, знову йому пояснив, що це його дружина. Але через деякий проміжок часу цей хлопець втретє підійшов до його дружини, у них виник конфлікт, чи він його відштовхнув, чи цей хлопець його відштовхнув, вони почали з'ясовувати стосунки. Підійшли ще якісь хлопці, охоронець ОСОБА_9 (він його запам'ятав, оскільки він був з бородою), загалом 5-6 чоловіків. Бійки не було, лише всі розмахували руками. Він точно не пам'ятає, але під час з'ясування стосунків він міг задіти або цього хлопця, або охоронця. Коли все скінчилося, він почав сваритися з дружиною, говорив, що йому це не подобається. Після сварки з дружиною, він пішов з кафе до бази відпочинку. Він пройшов через металеву хвіртку у бетонному огородженні, коли його наздогнав ОСОБА_19 , який, як він говорив згодом, не зрозумів, чому він вирішив піти. Він сказав ОСОБА_19 , що він йде в будиночок, а ОСОБА_19 має забрати жінок та також йти до будиночку. ОСОБА_19 вмовляв його повернутися. Під час їх розмови він побачив, що до них йде його дружина, він не хотів з нею спілкуватися, тому пішов далі в напрямку будиночку. Пройшовши десь 5 м., він зупинився, оскільки його наздогнала дружина. Вони стояли, спілкувалися, з'ясовували стосунки. Повз них пройшла ОСОБА_20 (дружина його друга) та присіла на пеньок, ОСОБА_19 він не бачив. Через деякий час він почув хлопок, не зрозумів що це. Він не пам'ятає, чи його ОСОБА_19 підняв, чи він сам підвівся, ОСОБА_19 говорив, що впав він та впала ОСОБА_17 . Коли він підвівся, він побачив, що його дружина лежить на землі, у ОСОБА_17 все обличчя було в крові. ОСОБА_20 , яка є медичним працівником, перевернула її на бік, а він сказав, щоб викликали швидку допомогу. Швидка допомога забрала ОСОБА_17 в лікарню м.Лиман, він поїхав разом з нею.
Перед тим, як він почув хлопок, окрім своїх знайомих та дружини, він нікого не бачив. Він бачив ОСОБА_20 , яка сиділа навпроти нього на відстані приблизно 7 м., він в той момент стояв спиною до металевої хвіртки. Коли він виходив з кафе, він не бачив, щоб за ним хтось виходив. Йому згодом говорив ОСОБА_19 , що за ним йшов ОСОБА_9 . Коли він їх наздогнав та запитав що сталося, вони нічого йому не відповіли, тому він пішов наздоганяти його. ОСОБА_9 він бачив двічі, вперше, коли вони тільки прийшли в кафе та розмістилися за вільним столом, підійшов ОСОБА_9 , який нервував, запитував хто буде платити за вхід на дискотеку, він дістав гроші та розплатився. Вдруге він його бачив під час конфлікту на дискотеці. Під час конфлікту в кафе ОСОБА_9 жодних погроз на його адресу не висловлював. Під час проведення слідчого експерименту він надавав показання добровільно, жодного тиску на нього не чинили. При призначенні покарання ОСОБА_9 у випадку встановлення його винуватості покладається на розсуд суду.
Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що пізно ввечері у липні 2018 р. в с.Щурове вона разом з чоловіком, донькою та ОСОБА_19 і його дружиною ОСОБА_20 знаходились на дискотеці “Робінзон”. Коли вони прийшли на дискотеку вона бачила ОСОБА_9 , за його виразом обличчя вона зрозуміла, що він був чимось обурений або засмучений. Під час перебування на дискотеці вони танцювали, на дискотеці вона зустріла свого знайомого з м.Краматорська, він підійшов до неї, вони розмовляли. Згодом підійшов її чоловік, став з'ясовувати, чому він підійшов. Бійки не було, вони за коміри один одного потягали та розійшлися. Вона не пам'ятає, чи підходив ОСОБА_9 до її чоловіка або до її знайомого. Вона пам'ятає, що охоронці були десь поряд, але щоб була якась бійка або сутичка з охоронцями, вона не бачила. Її чоловік рознервувався та пішов з кафе, напевно, у напрямку будиночку, вона пішла за ним. Вони вийшли з території кафе, дійшли до паркану, з ними пішли також друзі, донька залишилася в кафе. Вони стояли розмовляли, сперечалися, з'ясовували стосунки. Далі вона нічого не пам'ятає. З нею проводили слідчий експеримент під час досудового розслідування, показання вона надавала добровільно. При призначенні покарання ОСОБА_9 у випадку встановлення його винуватості покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що влітку 2018 р. ОСОБА_9 тимчасово працював в кафе “Робінзон” в с.Щурово охоронцем, а свідок працював кухарем. В ніч з 15 липня на 16 липня 2018 р. або з 14 липня на 15 липня 2018 р. о 00-45 год. у ОСОБА_9 відбувся конфлікт з чотирьма нетверезими чоловіками, про що він дізнався зі слів іншого охоронця. Зазначив, що це чотири чоловіки, з якими були дві жінки та доросла дитина. Зі слів цього охоронця ОСОБА_22 , повних анкетних даних якого він не знає, йому стало відомо, що вони вчотирьох вийшли та ОСОБА_9 також вийшов, вони пішли розбиратися. Свідок вийшов за паркан та побачив цих неадекватних осіб, вони були вже з тілесними ушкодженнями на обличчях. Він хотів їх зупинити, однак він не знайшов ОСОБА_9 , а побачив лише цих чотирьох осіб, подумав, що ОСОБА_9 побили, і він десь в кущах лежить, тому вирішив повернутися в кафе за ліхтарем, та в 3-4 м. від нього пролунав вибух. ОСОБА_9 він не бачив, внаслідок вибуху свідку було завдано осколкове поранення, претензій він не має. Тілесні ушкодження були завдані чоловіку, який був з дружиною. На цій ділянці місцевості, де пролунав вибух, знаходилися кущі та дерева, там було темно, потерпілі знаходилися позаду нього на відстані 10 м. в момент вибуху. Потерпіла заспокоювала потерпілого, оскільки він неадекватно поводився. Після вибуху він підходив до них, коли приїхала швидка допомога та забрала потерпілу. Товариські відносини з ОСОБА_9 він не підтримував, йому було відомо, що ОСОБА_9 проживав в м.Лиман. В будиночку на базі відпочинку у ОСОБА_9 він не був. Вранці ОСОБА_9 знайшли працівники поліції. Під час досудового розслідування за його участю проводили слідчий експеримент, в ході якого він показав та розповів про відомі йому обставини.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він з ОСОБА_7 , його донькою, ОСОБА_17 , та своєю дружиною прийшли до кафе “Робінзон” в с.Щурово приблизно о 23-24 год. ОСОБА_9 був охоронцем на вході в кафе. Зазначив, що у них не було конфлікту з ОСОБА_9 , він знаходився за барною стійкою, де зустрів знайомого та вживав алкоголь, згодом побачив, як ОСОБА_7 виходив з кафе та пішов ліворуч від хвіртки. Він конфлікту з ОСОБА_7 не бачив. Свідок пішов за ним, запропонував йому забрати своїх дружин, його дружина пройшла повз них та присіла на камені біля річки. Підійшла ОСОБА_17 , вони почали спілкуватися, свідок підійшов до них та пролунав вибух. Коли він йшов з кафе за ОСОБА_7 окрім потерпілих та своєї дружини він бачив ОСОБА_24 , та ОСОБА_25 , який також постраждав. Після виходу з кафе він не звернув уваги, чи було в руках у ОСОБА_9 щось. Після вибуху він побачив, що впала ОСОБА_17 , потім побачив, що впав ОСОБА_26 , почали підіймати ОСОБА_26 , побачив, що у ОСОБА_26 була кров на спині. Він не бачив, хто міг кинуту цю гранату, на місці було дуже темно, він просив людей, щоб викликали швидку допомогу. Під час досудового розслідування з ним проводився слідчий експеримент, в ході якого він добровільно показав та розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення у присутності понятих, під час проведення слідчого експерименту краще пам'ятав події. На питання обвинуваченого пояснив, що він не пам'ятає, щоб ОСОБА_9 просив відвести ОСОБА_7 додому. Свідок заперечив, що він телефонував до м.Краматорська та викликав друзів на допомогу, зазначаючи, що вони побили двох учасників АТО, сказав, що він викликав швидку допомогу. Ці події він пам'ятав краще на момент проведення слідчого експерименту. В той вечір вони разом з потерпілими відпочивали приблизно з 21-00 год., тілесних ушкоджень на обличчі у ОСОБА_7 він не бачив.
Свідок ОСОБА_27 під час судового розгляду пояснила, що 14 липня 2018 р., в перший день її відпустки, її чоловік зателефонував ОСОБА_26 , який запропонував приїхати їм на базу відпочинку, вони погодились та приїхали ввечері. Вони відпочивали, смажили м'ясо, вживали алкоголь. Згодом вирішили піти на прогулянку, пішли до бази відпочинку “НКМЗ”, а потім - на дискотеку “Робінзон”. На теперішній час вона візуально не пам'ятає охоронця, пам'ятає, що в камуфльованій формі, в банданах були два охоронця, один з яких вище на зріст, інший - нижче. На дискотеці вона не бачила конфліктних ситуацій, вона весь час танцювала з донькою їх знайомих, її чоловік був біля барної стійки. Згодом вона побачила, як її чоловік виходив з кафе та пішла за ним, дівчинка залишилась на танцполі. Коли вона вийшла з кафе, ОСОБА_17 залишалася в кафе. Вона побачила, коли її чоловік виходив в напрямку паркану. Коли вона наздогнала її чоловіка та ОСОБА_26 , які спілкувались між собою, то пройшла повз, сіла на уламок плити та побачила, як до чоловіків підходить ОСОБА_17 . Вони втрьох продовжували спілкуватися. Будь-яких сторонніх людей вона не бачила, ділянка місцевості не освітлена, ліхтарів немає, було темно. Вона почула хлопок біля води, який був схожий на розрив петарди. Вона побачила, як ОСОБА_26 та ОСОБА_17 лежали на землі, ОСОБА_17 лежала на спині, хрипіла, вона підбігла до ОСОБА_17 , поклала її голову собі на руку, підбіг ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , викликали швидку допомогу. Один з охоронців, який був вище зростом, весь час знаходився поруч з нею та її морально підтримував. Цей охоронець прибіг пізніше, напевно, почув хлопок. Вона брала участь в слідчому експерименті добровільно, тиску не неї не здійснювали. ОСОБА_19 та ОСОБА_26 вживали алкоголь, вони адекватно поводилися.
Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що у липні 2018 року він відпочивав та працював на базі відпочинку “Лотос” в с. Щурово Лиманського району. В ніч на 15.07.2018 р. він прийшов на дискотеку “Робінзон”, де вживав алкогольні напої, охоронцем там був ОСОБА_9 , якого він на той момент знав не більше двох днів. На дискотеці стався конфлікт та бійка між відвідувачами, яку він та ОСОБА_9 припинили. Нелін в той день та за час їх знайомства алкоголь не вживав. Під час конфлікту один з відвідувачів вдарив ОСОБА_29 в обличчя, а той у відповідь вдарив того чоловіка. Після цього він відвів ОСОБА_29 до свого будинку, а сам повернувся до дискотеки. Там він наполегливо запропонував ініціатору конфлікту та його дівчині залишити базу відпочинку і майже вивів їх за територію бази відпочинку. Сам він вирішив повернутися та раптово почув звук вибуху і вирішив, що хтось святкує день народження і вибухнула петарда. Він побачив на землі ту дівчину, з чоловіком якої був конфлікт напередодні, вона “хрипіла”, на голові була кров. Він та інша дівчина стали надавати первинну медичну допомогу та викликати швидку допомогу. Потім він побачив чоловіка тієї дівчини, який повз по землі та мав сліди крові на спині, він став просити пробачення у тієї жінки, яка була без свідомості. Він дочекався швидкої допомоги та повернувся на дискотеку, де продовжив вживати алкоголь, а через деякий час до кафе увійшли працівники поліції, разом з якими він пішов до свого будинку, віддав їм ключі. Працівник поліції відчинив двері будинку та побачив там ОСОБА_29 . З моменту коли він залишив ОСОБА_29 у будинку до часу вибуху пройшло біля 30 хвилин, за цей час він ОСОБА_29 не бачив і з ним не спілкувався. Нелін йому гранату не показував, гранати у ОСОБА_29 він не бачив.
З протоколу огляду місця події від 15.07.2018 р. та фототаблиці до нього вбачається, що слідчим у присутності понятих оглянута ділянка місцевості, яка розташована на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “Липа”, та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, на території бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”. На зазначеній ділянці місцевості на відстані 7 м. від входу праворуч виявлено місце вибуху, на відстані 19,5 м. від місця вибуху виявлено та вилучено спусковий важіль з написом “УЗРГМ 583 48-73”, виготовлений з металу сірого кольору, та кільце на відстані 1,54 м. від зазначеного спускового важелю, на відстані 14 м. від епіцентру вибуху (воронка 12х8 см.), навколо якого виявлені осколкові ураження дерев, що знаходяться на відстані 35 см. від епіцентру вибуху, на піщаному ґрунті виявлено сліди бурого кольору та гумові капці. Окрім того, в ході огляду місця події виявлено та вилучено металеві фрагменти (осколки) з місця вибуху, пробу ґрунту з епіцентру вибуху та контрольну пробу ґрунту неподалік від епіцентру вибуху, змив з поверхні спускового важелю із запалу гранати типу УЗРГМ, змиви речовини бурого кольору (а.к.п.100-108, т.1). Під час огляду місця події залучався кінолог зі службовим собакою, службовий собака взяв слід від скоби гранати, пройшовши через лісосмугу 500-700 м., закінчив свою роботу біля будиночків бази відпочинку “Троянда”, результати роботи не виявлені, про що складено акт (а.к.п.102, т.1).
Згідно протоколу обшуку від 15.07.2018 р., проведеного у відповідності до положень ст.233 КПК України, в приміщенні житлового будинку, господарських та побутових будівель і споруд домоволодіння АДРЕСА_1 , за участю спеціалістів, було встановлено, що за цією адресою мешкає ОСОБА_9 без реєстрації. В ході обшуку спальної кімнати житлового будинку під диваном було виявлено картонну коробку, в якій знаходились: два запали типу УЗРГМ-2, на поверхні яких маються однакові маркувальні позначення “39-80-УЗРГМ-2-583”; корпус гранати типу ВОГ-17 без підривача та порохового заряду, у верхній торцевій частині вставлена полімерна деталь, в центрі якої виявлено запал, який обернуто в декілька обертів клейкою стрічкою білого кольору, на спусковому важелі якого є позначення “48-77 УЗРГМ-349-2” (а.к.п.109-114, т.1).
В судовому засіданні досліджено відеозапис проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (а.к.п.115, т.1), з якого вбачаються обставини проведення обшуку, викладені у протоколі.
Ухвалою слідчого судді від 16.07.2018 р. на підставі ч.3 ст.233 КПК України надано дозвіл слідчому на проведення обшуку в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.к.п.118-120, т.1).
Згідно протоколу затримання особи від 15.07.2018 р. о 14-00 год. ОСОБА_9 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.1,5 ч.2 ст.115 КК України, про затримання о 14-05 год. повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, під час обшуку затриманої особи нічого не виявлено та не вилучено (а.к.п.121-123, т.1).
Як вбачається з протоколу огляду предмету від 15.07.2018 р. та фототаблиці до нього, слідчим у приміщенні травмпункту було оглянуто та вилучено фрагмент металу неправильної форми розмірами 6 мм. х 5 мм. х 9 мм., краї металу нерівні із загостреннями, який було вилучено з лівого стегна ОСОБА_21 (а.к.п.133-134, т.1).
Відповідно до постанови прокурора від 15.07.2018 р. о 16-05 год. у ОСОБА_9 відібрані змиви з обох рук з застосуванням двох марлевих тампонів, насичених дистильованою водою, що вбачається з протоколу отримання зразків для експертизи від 15.07.2018 р. (а.к.п.129-130, т.1).
Відповідно до постанови прокурора від 15.07.2018 р. о 16-20 год. у ОСОБА_9 відібрано зразок крові з вени правої руки за допомогою одноразового медичного шприца, що вбачається з протоколу отримання зразків для експертизи від 15.07.2018 р. (а.к.п.131-132, т.1).
Відповідно до постанови прокурора від 15.07.2018 р. 02 серпня 2018 року у ОСОБА_8 відібрано зразок крові з вени правої руки за допомогою одноразового медичного шприца, що вбачається з протоколу отримання зразків для експертизи від 02.08.2018 р. (а.к.п.159, т.1).
З протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 від 15.07.2018 р., вбачається, що підозрюваний ОСОБА_9 у присутності захисника ОСОБА_10 , перебуваючи біля входу до кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” на території бази відпочинку “Лотос” в с.Щурове м.Лиман Донецької області, показав та розповів, що він не офіційно працює охоронцем в нічний час та слідкує за правопорядком. Так, 15.07.2018 р. близько 02-00 год. він працював у кафе, в цей час на танцювальному майданчику кафе між невідомими йому чоловіками виник конфлікт. ОСОБА_9 підійшов до цих чоловіків та спробував їх заспокоїти, однак один з них штовхнув чи вдарив ОСОБА_9 , після чого він вирішив налякати чоловіка, який його образив, використавши саморобну гранату, перероблену ним з бойової гранати ВОГ-17 декілька місяців тому в м.Авдіївка Донецької області, де він проходив службу в добровольчому батальйоні, та яка на той момент була захована ним у його будинку АДРЕСА_2 на території цієї бази відпочинку. Всього у нього було дві такі гранати, одна з яких залишилась у нього за місцем мешкання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_9 показав розташування будинку АДРЕСА_2 на території бази відпочинку, де він взяв гранату та повернувся з нею до кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, де чекав, коли його кривдник вийде з кафе. Коли минуло 20 хвилин цей чоловік вийшов з кафе та пішов у напрямку бази відпочинку “Троянда”, ОСОБА_9 пішов за ним. В той час, коли чоловік зупинився приблизно за 20 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” та почав з кимось говорити, ОСОБА_9 зірвав з гранати запобіжне кільце та кинув гранату у бік людей, після чого відбувся вибух. На питання слідчого ОСОБА_9 відповів, що він усвідомлював, що використана ним граната є небезпечною для більш ніж однієї особи, оскільки радіус розльоту осколків складає близько 7 м., про що він знав, та уявляв, що можуть постраждати інші особи. Після цих подій ОСОБА_9 пішов відпочивати у свій будинок (а.к.п.136-138, т.1).
Під час проведення зазначеного слідчого експерименту здійснювався відеозапис (а.к.п.144, т.1), який був досліджений у судовому засіданні. Під час дослідження зазначеного відеозапису встановлено, що зафіксовані на відеозаписі обставини відповідають викладеним у протоколі проведення слідчого експерименту обставинам.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 33 від 16.07.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді, на тілі ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження - рана долонної поверхні лівої кісті, яка могла утворитися від дії високої температури запалу вибухового пристрою, в строк та за обставин, вказаних постраждалим, та відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.к.п.153, т.1).
Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 41 від 31.07.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 17.07.2018 р., при зверненні за медичною допомогою 15.07.2018 р. ОСОБА_7 на його тілі малися тілесні ушкодження: забій та підшкірна гематома м'яких тканин нижньої щелепи справа; рвана рана спини. Забій та підшкірна гематома м'яких тканин нижньої щелепи справа могли утворитися від дії тупих предметів, чим могли бути кулаки рук людини, в термін і при обставинах, вказаних в ухвалі, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Рвана рана спини могла утворитися від дії осколку при вибуху саморобного предмету, за конструктивними ознаками та властивостями схожий на гранату ВОГ-17, в термін і при обставинах, вказаних в ухвалі і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.к.п.157, т.1).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 42 від 16.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 13.08.2018 р., при зверненні за медичною допомогою 15.07.2018 р. ОСОБА_8 на її тілі малися тілесні ушкодження: рвана рана лівого ока; відкрите проникаюче сліпе діаметральне осколкове поранення голови; забій головного мозку середнього ступеню; внутрішньомозкова гематома правої тім'яної долі головного мозку, які могли утворитися від дії осколку, при вибуху вибухового пристрою, в строк та за обставин, вказаних в ухвалі, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Напрямок ранового каналу спереду назад та зліва направо. Найбільш вірогідно, що під час поранення потерпіла знаходилась у вертикальному положенні. Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла не могла вчиняти будь-які самостійні дії. В історії хвороби на її ім'я не має даних про наявність чи відсутність алкоголю в крові на час надходження її до лікарні. Тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілої ОСОБА_8 могли утворитися при обставинах, на які вказує підозрюваний ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту (а.к.п.162-163, т.1).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 740/Н від 16.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 23.07.2018 р., при серологічному дослідженні крові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висушеній на марлевому тампоні, виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, які вказують на приналежність його крові до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерогологічною системою АВ0 (а.к.п.179-180, т.1).
Згідно з висновком судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-133 від 17.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 20.07.2018 р., надані на експертизу предмети є: корпусом осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця), виготовленим промисловим (заводським) способом з елементами саморобної доробки у вигляді полімерної втулки, вставленої в корпус, та засобами підриву (засобами детонування) уніфікованими запалами ручної гранати, модернізованими, дистанційної дії типу УЗРГМ (1 одиниця), УЗРГМ-2 (2 одиниці), виготовленими промисловим (заводським) способом. У своїй сукупності корпус осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця) з елементами саморобної доробки та підривач УЗРГМ (1 одиниця) є вибуховим пристроєм саморобного виготовлення по типу ручна граната осколкової дії. Підривачі УЗРГМ-2 (2 одиниці) відносяться до категорії вибухових пристроїв. Надані на дослідження корпус осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця), запали типу УЗРГМ (1 одиниця), УЗРГМ (2 одиниці), споряджено вибуховими речовинами. Конструктивно передбачено спорядження корпусу осколкової гранати ОГ-17 вибуховою речовиною групи бризантних А-ІХ-1 (флегматизований гексоген), вагою 56 г. конструктивно передбачено спорядження запалів типу УЗРГМ, УЗРГМ-2 вибуховими речовинами: групи ініціюючих (ТНРС, азид свинцю) та групи бризантних (тетрил). Даний саморобний вибуховий пристрій, виготовлений на основі корпуса осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця) з підривачем УЗРГМ (1 одиниця), та підривач УЗРГМ-2 (2 одиниці) до вибуху придатні (а.к.п.3-12, т.2). Корпус гранати ОГ-17 (1 одиниця), запал типу УЗРГМ (1 одиниця), запал типу УЗРГМ-2 (2 одиниці) знищені при проведенні експертного дослідження, про що складено відповідний акт (а.к.п.14, т.2).
Як вбачається з висновку судово-імунологічної експертизи № 739/Н від 21.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 23.07.2018 р., на фрагменті марлі зі змивом з металевого спускового важеля із запалу гранати типу “УЗРГМ” наявність поту не встановлена у зв'язку з чим наступні поставлені для вирішення питання відповіді не підлягають (а.к.п.184-185, т.1).
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 764/Н від 27.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 08.08.2018 р., при серологічному дослідженні крові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , висушеній на марлевому тампоні, виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, які вказують на приналежність її крові до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерогологічною системою АВ0 (а.к.п.189-199, т.1).
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 763/Н від 28.08.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 08.08.2018 р., в слідах на двох марлевих тампонах, наданих на дослідження, встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні крові в слідах на марлевих тампонах виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, які не виключають можливості походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в тому числі від потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки виявлені групові характеристики є групо специфічними для її крові (а.к.п.194-196, т.1).
Постановою керівника Слов'янської місцевої прокуратури строк досудового розслідування продовжений до 15.10.2018 року (а.к.п.197-200, т.1).
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.10.2018 р. потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка працювала охоронцем в ніч з 14.07.2018 р. на 15.07.2018 р. в кафе “Робінзон” с.Щурове м.Лиман, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та поводив себе агресивно, та з яким у нього відбувся конфлікт (а.к.п.206-208, т.1).
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.10.2018 р. потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_9 як особу - охоронця в кафе “Робінзон” с.Щурове м.Лиман, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та поводив себе агресивно та влаштував конфлікт з її співмешканцем ОСОБА_7 (а.к.п.209-211, т.1).
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 04.10.2018 р., потерпілий на місці розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме пояснив, що в ніч з 14 на 15 липня 2018 р. він з дружиною ОСОБА_30 , їх донькою ОСОБА_31 та друзями ОСОБА_32 та його дружиною прийшли в кафе “Робінзон” у період часу з 23-00 год. до 00-00 год. На вході в кафе стояли люди, вони зайшли в кафе та присіли за стіл, який знаходився біля танцполу. Вони перебували у стані алкогольного сп'яніння, однак почували себе нормально. Через деякий час до його дружини ОСОБА_17 підійшов невідомий хлопець, якому він сказав, що вона його дружина. Однак, цей невідомий хлопець знову підійшов до його дружини, потерпілий вдруге йому сказав, що це його дружина, через деякий час він повернувся та між ними стався конфлікт, потерпілий відштовхнув його, в грубій формі пояснюючи, щоб відчепився від ОСОБА_17 , між ними стався конфлікт. До них підійшов охоронець, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Охоронець був вдягнутий в камуфляжну форму, на голові була камуфльована бандана, обличчя неголене. Цього охоронця він раніше ніде не бачив, в кафе зустрів вперше. Коли вони тільки зайшли в кафе, цей охоронець підійшов до нього та кричав, чи збирається він платити за вхід, потерпілий заплатив, і охоронець пішов. Під час конфлікту цей охоронець підійшов до них, був обурений, лаявся. Вони сварилися, після чого потерпілий рознервувався та вийшов з дискотеки, пішов в будиночок. Він не пам'ятає чи спричиняли вони під час конфлікту один одному тілесні ушкодження, однак, зазначає, що конфлікт тривав близько 20 сек., тому якби вони спричиняли один одному тілесні ушкодження, конфлікт тривав би довше. Йому тілесні ушкодження не спричиняли, він обурився та пішов в напрямку свого будиночку один, його компанія залишилась в кафе. Потерпілий вказав у напрямку бетонного огородження між базами відпочинку “Лотос” та “Липа” в с.Щурове м.Лиман, всі учасники слідчого експерименту прослідували за ним. Пройшовши через металеву хвіртку в огородження, потерпілий зупинився на відстані біля 1 м. від хвіртки, та вказав, що на цьому місці його наздогнав його друг ОСОБА_19 та запитав, чому він пішов. Потерпілий відповів, що йому все набридло та перебувати на дискотеці він не хоче, сказав ОСОБА_19 , щоб він повернувся до кафе та забрав його сім'ю, свою дружину та запропонував зустрітися в будиночку. Після цієї розмови він побачив, що до них іде його дружина ОСОБА_17 , тому він сказав ОСОБА_19 , щоб він забрав свою дружину, а сам пішов далі. Потерпілий вказав на ділянку місцевості, розташовану на відстані приблизно 10 м. від металевої хвіртки огородження, та повідомив, що саме на цьому місці його наздогнала його дружина ОСОБА_17 , вони стояли та розмовляли. Трохи згодом до них підійшла ОСОБА_33 , яка відійшла подалі та, як вона розповіла пізніше, присіла на пеньок, ОСОБА_19 теж трохи відійшов. На цій ділянці місцевості він знаходився разом з дружиною. Останнє, що він пам'ятає, це як ОСОБА_17 йому говорила, чому він нервував та пішов, згодом він почув хлопок з боку бетонного огородження між базами відпочинку “Лотос” та “Липа”. Він не чув вибуху, йому здалося, що це був хлопок. Згодом він не пам'ятає, що відбувалося, він вже побачив, що ОСОБА_17 лежить на землі, точно де саме показати не може, було темно, ліхтарів там не було, до неї підбігли ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . ОСОБА_17 лежала головою в напрямку бази відпочинку “Черьомушки”, на спині. Згодом ОСОБА_20 трохи підняла її голову та повернула на правий бік. Спочатку вони подумали, що їй стало погано і вона упала. Що відбувся вибух ніхто не подумав. ОСОБА_20 говорила, що почула звук, нібито вибухнула петарда. Згодом уже, коли почали підбігати люди та світити ліхтарями, вони зрозуміли, що необхідно викликати швидку допомогу, оскільки у ОСОБА_17 все обличчя було в крові. Вона лежала та хрипіла. Він ніякого болю не відчував, згодом ОСОБА_19 та ОСОБА_20 говорили, що після вибуху він також впав, а коли підвівся, тримався за спину, але цього він не пам'ятає. В лікарні йому сказав лікар, що осколок потрапив йому в спину та його витягли. Коли він йшов з кафе “Робінзон” в цьому напрямку, йшов по стежці, тому люди ходили і в цьому, і в зворотному напрямку. О котрій годині він пішов з кафе він точно не пам'ятає, однак в кафе він був не менше двох годин, тобто було не менше ніж 02-00 год. 15.07.2018 р. Коли вони розмовляли з дружиною на цьому місці, сторонніх осіб він не бачив. ОСОБА_9 в момент цієї розмови з дружиною він не бачив, і коли йшов на це місце ОСОБА_9 також не бачив. Наступного дня, коли його викликали в поліцію та розпитували з ким у нього були конфлікти в той вечір, він назвав хлопця, який підходив до дружини, та цього охоронця, оскільки він двічі намагався конфліктувати з ним та йому це запам'яталося (а.к.п.212-216, т.1).
В судовому засіданні був досліджений відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 (а.к.п.217, т.1), на якому зафіксовані обставини проведення слідчого експерименту, викладені у протоколі слідчої дії. На відеозаписі також зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_7 показав, що в той момент, коли він почув хлопок, потерпіла ОСОБА_8 знаходилась зліва від нього, а справа від нього була розташована металева хвіртка у бетонному огородженні, саме з цього напрямку він і почув звук хлопка. Потерпіла ОСОБА_8 впала на землю на спину, її голова знаходилась в протилежному напрямку від місця, звідки він почув хлопок.
З протоколу огляду відеозапису слідчого експерименту від 04.10.2018 р. за участю потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що слідчим за участю потерпілого оглянуто відеозапис слідчого експерименту, після перегляду якого потерпілий пояснив, що заяв та доповнень він не має, обставини зафіксовані правильно (а.к.п.218, т.1).
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 від 04.10.2018 р., потерпіла на місці показала та розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначивши, що 15.07.2018 р. після півночі вона спільно з чоловіком ОСОБА_34 , донькою ОСОБА_35 та друзями ОСОБА_19 та ОСОБА_20 прийшли в кафе “Робінзон”. Біля входу в кафе стояли два чоловіки та розмовляли між собою, один з них впізнав ОСОБА_19 та сказав охоронцю, щоб той пропустив їх безкоштовно. Охоронець був вдягнутий в камуфльований одяг, інший охоронець, напевно також був в камуфльованому одязі. Коли вони були в кафе, біля столу, до них підійшов охоронець, який був старшим, віком близько 50 років. Цей чоловік в грубій нецензурній формі звернувся до її чоловіка з вимогою заплатити за вхід. Її чоловік дав йому гроші, після чого він пішов. Цей охоронець був агресивним, скоріше за все, перебував у стані алкогольного сп'яніння. Згодом у її чоловіка був конфлікт з хлопцями, які відпочивали за сусіднім столом на ґрунті ревнощів. Бійки не було, вони лише штовхали один одного. Ці чоловіки їй невідомі, відомо, що вони мешканці м.Краматорськ. Після цього конфлікту чоловік став знервований та вийшов з кафе, прямуючи в напрямку бази відпочинку. Вона з ОСОБА_19 пішли за ним, а ОСОБА_20 з її донькою залишилися в кафе. Чоловік пішов в напрямку металевої хвіртки в бетонній огорожі між базами відпочинку “Лотос” та “Липа”, вони пройшли через зазначену хвіртку та наздогнали чоловіка на відстані близько 6 м. від паркану. Вони з ОСОБА_26 почали з'ясовувати стосунки, а ОСОБА_20 пройшла повз них та десь присіла на пеньку. Вона не пам'ятає, чи бачила вона кого-небудь, хто проходив повз, оскільки там постійно ходять люди. Вони з чоловіком розмовляли, потім вона нічого не пам'ятає. Вона не чула ані хлопку, ані вибуху, останнє, що пам'ятає - це розмову з чоловіком. Вони з чоловіком розмовляли вночі 15.07.2018 р. після 02-00 год. Конфлікт окрім як з охоронцем, у її чоловіка був також з хлопцем, якого чоловік просив більше до неї не підходити, ім'я цього чоловіка вона не знає, знає його тільки візуально, бачила в м.Краматорськ. ОСОБА_9 вона не бачила, коли йшла за чоловіком. Коли вони були в кафе охоронець поводив себе агресивно, агресія виявлялася в тоні спілкування, він був злим (а.к.п.219-222, т.1).
В судовому засіданні був досліджений відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 (а.к.п.223, т.1), на якому зафіксовані обставини проведення слідчого експерименту, викладені у протоколі слідчої дії.
З протоколу огляду відеозапису слідчого експерименту від 04.10.2018 р. за участю потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що слідчим за участю потерпілої оглянуто відеозапис слідчого експерименту, після перегляду якого потерпіла пояснила, що заяв та доповнень вона не має, обставини зафіксовані правильно (а.к.п.224, т.1).
Згідно копії ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2018 р. № 8077т надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в приміщенні ІТТ № 6, розташованого за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, 25. Термін дії дозволу визначено на 58 діб (а.к.п.66-67, т.3).
Як вбачається з протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю особи від 05.10.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2018 р. № 8077т, в результаті проведення зазначеної НС(Р)Д у період з 17.07.2018 р. по 12.09.2018 р. отримано інформацію:
17.07.2018 р. (файл 01_17072018_182036, період часу з 12-57 по 18-23 хв.) зафіксовано діалог ОСОБА_9 з співкамерником, під час якого ОСОБА_9 розповів, що він поїхав влаштовуватися на роботу в диско-бар, домовився працювати охоронцем, за ніч (з 21-00 год. до 05-00 год.) йому платили 250 грн., годували двічі та надали будиночок. Він на роботі алкоголь не вживає, однак цього разу зустрів учасника АТО, який відпочивав, вони разом вживали алкоголь та о 20-30 год. він вже був у стані сильного алкогольного сп'яніння. О 02-00 год. відбувся конфлікт, чоловік почав його нецензурно ображати. Господар кафе казав йому, щоб він нікого не бив, так розбирався, він сам також боїться когось бити, але зробив ще гірше. Він почекав поки цей чоловік вийде та кинув бойову гранату. Він нічого не пам'ятає, це йому працівники поліції розповіли. 17.07.2018 р. (файл 01_17072018_195615, період часу з 48-13 по 49-23) зафіксовано діалог ОСОБА_9 з співкамерником, під час якого ОСОБА_9 сказав, що посилатися на стан афекту не має сенсу, оскільки він не вперше опиняється в такій ситуації, він сам повідомив працівникам поліції, що був у стані алкогольного сп'яніння. Матеріали, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_9 ознак інкримінованого кримінального правопорушення зафіксовано на оптичному диску № 99 т (а.к.п.26-28, т.2).
В судовому засіданні досліджено оптичний диск № 99 т (а.к.п.29, т.2), зафіксовані на ньому файли в повному обсязі відповідають викладеним у протоколі НС(Р)Д обставинам, однак друга розмова зафіксована у файлі 01_17072018_184650, період часу з 48-13 по 49-23.
Згідно з висновком судової хімічної експертизи № 6-415 від 10.10.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 23.07.2018 р., на наданих на експертизу численних фрагментах металу сірого кольору невизначеної форми з нашаруванням речовини чорного кольору, металевій скобі з металу сіро-жовтого кольору, з маркуванням на ній з однієї сторони “143-73 УЗРГМ 583.” та металевому кільці сірого кольору з нашаруванням речовини чорного кольору встановлено наявність вибухової речовини тринітротолуолу (тротилу). На наданих на експертизу зразку суміші сухого ґрунту сіро-коричневого кольору в вигляді грудочок із речовиною рослинного походження та зразку сухого ґрунту сіро-коричневого кольору в вигляді грудочок промислових вибухових речовин (ТЕНу, тротилу, тетрилу, октогену, нітрогліцеріну, гексогену) не виявлено (у межах чутливості використаних методів дослідження). На наданих на експертизу двох фрагментах марлі білого кольору з нашаруваннями речовини коричневого кольору промислових вибухових речовин (ТЕНу, тротилу, тетрилу, октогену, нітрогліцеріну, гексогену) не виявлено (у межах чутливості використаних методів дослідження (а.к.п.169-175, т.1).
Ухвалою слідчого судді від 10.10.2018 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців (а.к.п.225-227, т.1).
Постановою першого заступника керівника Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_6 від 13.10.2018 р. кримінальні провадження № 12018050420000480 від 15.07.2018 р. за ч.2 ст.15, п.п.1,5 ч.2 ст.115 КК України та № 12018050420000481 від 15.07.2018 р. за ч.1 ст.263 КК України об'єднані в одне провадження (а.к.п.15, т.2).
Згідно з протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 від 05.11.2018 р. та фототаблиці до нього свідок ОСОБА_21 на місці показав та розповів про обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, а саме зазначив, що влітку 2018 р. він працював кухарем у кафе “Робінзон”, в ніч з 14.07.2018 р. на 15.07.2018 р. знаходився на робочому місці. Біля 00-00 год. він підійшов до входу в кафе, де на той момент знаходилися декілька незнайомих йому чоловіків та охоронець ОСОБА_36 , який був вдягнутий в камуфльований одяг та камуфльовану бандану. Чи знаходився ОСОБА_29 у стані сп'яніння йому невідомо. В той момент до входу в кафе підійшли два чоловіки, дві жінки та дівчина, один з цих чоловіків - це його знайомий на ім'я ОСОБА_19 , також він був знайомий з однією із жінок - ОСОБА_17 , яка працювала продавцем у пивному магазині в м.Краматорськ неподалік від його місця мешкання. Цю компанію він безкоштовно провів у кафе, після чого пішов на своє робоче місце. Він особисто жодних конфліктів між відвідувачами не бачив. Приблизно о 02-45 год. він підійшов до входу в кафе і побачив, що ОСОБА_37 відсутній на своєму робочому місці (зазвичай він стояв на вході в кафе), там був касир ОСОБА_22 , у якого він спитав де подівся ОСОБА_29 , на що ОСОБА_22 відповів, що у ОСОБА_38 відбувся конфлікт з якимось чоловіком та вони разом пішли в напрямку бази відпочинку “Сосна” в с.Щурове, куди він також пішов. Пройшовши через металеву хвіртку в бетонному огородженні між базами відпочинку “Лотос” та “Липа”, перед собою на відстані 10 м. побачив чотирьох чоловіків, серед яких був його знайомий ОСОБА_19 та жінка ОСОБА_17 . Неліна з ними не було. Він звав ОСОБА_29 , однак той не відгукнувся, і він підійшов до цієї компанії. Чоловіки перебували у збудженому стані та у стані сп'яніння. У одного чоловіка, як він дізнався пізніше - чоловіка ОСОБА_17 , на обличчі була гематома. Він запідозрив, що ці чоловіки побили ОСОБА_9 і він може без свідомості лежати десь в чагарниках. Оскільки освітлення там не було, він вирішив повернутися в кафе за ліхтарем. Коли він рухався в напрямку хвіртки в бетонному огородженні то помітив, що на відстані приблизно 10 м. за ним йшла ОСОБА_17 та її чоловік.
Перебуваючи на відстані 1-2 м. від хвіртки зі сторони чагарників почув звук, подібний на звук, що виникає від відриву чеки з гранати, а через декілька секунд ліворуч від нього відбувся вибух, вказавши на місце, де він перебував, а де відбувся вибух. В очах у нього помутніло і він присів на землю, відчувши печіння в лівій нозі вище коліна. Піднявши шорти він побачив кров, піднявшись з землі та озираючись по сторонах, пішов в кафе “Робінзон”. В кухні кафе обробив рану, хтось із відвідувачів кафе кричав, що відбувся вибух гранати. В той момент в приміщення кухні зайшов ОСОБА_36 , на чолі зліва у нього була кров, та свідок зрозумів, що це ОСОБА_37 кинув гранату, оскільки він мав навички поводження з боєприпасами та у нього був конфлікт з особами, що знаходилися неподалік від місця вибуху. Нічого спитати він у ОСОБА_39 не встиг, оскільки він одразу вийшов з кухні. Приблизно через півгодини він дізнався, що постраждала ще ОСОБА_17 і її чоловік. Повернувшись до місця вибуху, на відстані біля 10 м. на землі побачив ОСОБА_17 без свідомості, на обличчі у неї була кров, вона хрипіла. Поруч стояв чоловік ОСОБА_17 , на спині у нього була кров (а.к.п.49-53, т.2).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2018 р. за участю свідка ОСОБА_23 та довідки до нього вбачається, що свідок ОСОБА_23 чоловіка, який в ніч з 14.07.2018 р. на 15.07.2018 р. працював охоронцем в кафе “Робінзон” в с.Щурове м.Лиман і який слідував з кафе за його знайомим ОСОБА_34 пам'ятає погано та описати його не може, з пред'явлених осіб нікого не впізнає (на фото № 1 зображений ОСОБА_9 (а.к.п.54-56, т.2).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2018 р. за участю свідка ОСОБА_27 та довідки до нього вбачається, що свідок ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який в ніч з 14.07.2018 р. на 15.07.2018 р. працював охоронцем в кафе “Робінзон” в с.Щурове м.Лиман за рисами обличчя та формою носу (а.к.п.57-59, т.2).
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_23 від 08.11.2018 р. та фототаблиці до нього свідок ОСОБА_23 на місці показав та розповів про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зазначивши, що 14.07.2018 р. близько 20-00 год. він з дружиною ОСОБА_27 приїхали на базу відпочинку “Черьомушки” в с.Щурове, де відпочивали їх знайомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також донька останньої неповнолітня ОСОБА_40 . Біля 23-00 год. всією компанією вони попрямували на дискотеку “Ф-1” на території бази відпочинку “НКМЗ”, після закриття якої вирішили продовжити свій відпочинок у кафе “Робінзон” в с.Щурове. Свідок вказав у напрямку входу на територію кафе “Робінзон”, вхід представлений металевою хвірткою. Коли вони підійшли, на вході він побачив знайомого на ім'я ОСОБА_25 , який працював у цьому кафе, та двох охоронців, у одного з яких на голові була камуфльована бандана, а у іншого - синього кольору. Він зі своєю компанією зайшли на територію кафе, чи платили вони за вхід, свідок не пам'ятає. Він одразу попрямував до барної стійки, де розпивав спиртні напої (різноманітні коктейлі), а інші з його компанії залишилися на танцполі. Декілька разів до нього підходив ОСОБА_16 та складав йому компанію, розпиваючи спиртне. Особисто у нього конфліктів ні з ким не виникало, поруч також конфліктів між відпочиваючими не було. В якийсь момент він побачив як ОСОБА_7 йшов у напрямку виходу з кафе, а слідом за ним йшов охоронець в камуфльованій бандані. Він також вийшов з кафе та поблизу входу наздогнав охоронця, спитавши, що трапилося. В той момент до них підійшов ОСОБА_25 , який працював в кафе, та звернувся до охоронця з проханням заспокоїтися, оскільки вони його знайомі, та наказав повернутися на робоче місце. Свідок пішов за ОСОБА_7 в напрямку бази відпочинку “Липа”. За металевою хвірткою в бетонному огородженні між базами відпочинку “Лотос” та “Липа”, на відстані біля 1 м. він наздогнав ОСОБА_26 , який сказав, що йде до їхнього будинку, а свідок запропонував повернутися в кафе та забрати жінок. В той момент він побачив, що до них підходить ОСОБА_8 , вказавши на місце, де вони в той момент знаходилися. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спілкувалися між собою, поступово відходячи в бік. В якийсь момент повз нього пройшла його дружина, та сіла на каміння на березі ріки Сіверський Донець, свідок вказав де саме. Перебуваючи на відстані біля 1 м. від ОСОБА_8 та ОСОБА_7 він відчув, як йому на голову посипався пісок, а біля дерев зі сторони бетонного паркану побачив дим. Повернувшись до своїх знайомих він побачив, що ОСОБА_8 лежала на спині на землі, а ОСОБА_7 схопився рукою за спину. ОСОБА_8 була без свідомості, хрипіла, а на обличчі у неї була кров. Свідок вказав на місце, де знаходилися потерпілі, на відстані близько 25 м. від огородження, більше він нікого не бачив. Точний час та обставини події пам'ятає погано, оскільки знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння (а.к.п.60-65, т.2).
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_27 від 08.11.2018 р. та фототаблиці до нього, свідок ОСОБА_27 на місці показала та розповіла про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вказавши, що 14.07.2018 р. вона разом з чоловіком ОСОБА_23 приїхали на базу відпочинку “Черьомушки” в с.Щурове м.Лиман, де вже знаходилися їх знайомі ОСОБА_8 з донькою ОСОБА_41 та співмешканцем ОСОБА_7 . Поблизу будинку вони відпочивали, вживали алкоголь та смажили м'ясо. Близько 23-00 год. вони всі попрямували на дискотеку “Ф-1” на території бази відпочинку “НКМЗ” в с.Щурове, близько 00-00 год. дискотека зачинилась, вони вирішили продовжити відпочивати в кафе “Робінзон”, що розташоване на території бази відпочинку “Лотос”. Коли вони підійшли до кафе, на вході знаходилися два охоронця та знайомий її чоловіка на ім'я ОСОБА_25 , який працював у даному кафе. ОСОБА_25 їх безкоштовно завів в кафе, її чоловік одразу ж попрямував до барної стійки. Вона з ОСОБА_17 , ОСОБА_31 та ОСОБА_26 пішли до вільного стола, що знаходився біля танцполу. ОСОБА_7 декілька разів підходив до барної стійки до її чоловіка, де, напевно, вони вживали алкоголь. Майже весь час вона з ОСОБА_41 танцювала на танцполі, а ОСОБА_17 та ОСОБА_26 знаходилися поблизу столу. Ніяких конфліктів між відпочиваючими вона не помічала. В якийсь момент вона помітила як в напрямку виходу з кафе пішов її чоловік ОСОБА_23 та пішла за ним, це було приблизно о 02-00 год. 15.07.2018 р. Вийшовши з кафе, вона побачила, як її чоловік йшов у напрямку металевої хвіртки в бетонному паркані між базами відпочинку “Лотос” та “Сосна”, куди саме свідок вказала. Вона попрямувала за чоловіком. Пройшовши через металеву хвіртку, на відстані біля 1 м. вона побачила свого чоловіка, який спілкувався з ОСОБА_7 . Чи були ще якісь особи поруч з ними вона не пам'ятає. Пройшовши повз них, вона сіла на каміння на березі річки Сіверський Донець, вказавши, де саме. Через декілька хвилин почула голос ОСОБА_42 , яка знаходилась поруч з ОСОБА_7 та ОСОБА_23 . Приблизно через хвилину почула хлопок, схожий на вибух петарди, що донісся від бетонного паркану та берега річки. ОСОБА_8 одразу ж впала на землю, свідок підбігла та побачила, що ОСОБА_8 лежить на спині на землі, на обличчі в неї була кров, вона була без свідомості та хрипіла. У ОСОБА_7 на спині футболка почала просочуватися кров'ю. На той момент поруч з ними нікого не бачила, освітлення на цій ділянці місцевості не було. Оскільки вона має медичну освіту, одразу ж почала надавати ОСОБА_8 першу допомогу. До них підбігли люди, які теж намагалися їй допомогти. В момент вибуху потерпілі знаходилися на відстані біля 2,5 м. від бетонного паркану, свідок вказала на місце. Особу, яка вчинила вибух, вона не бачила (а.к.п.66-70, т.2).
Як вбачається з висновку судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-184 від 16.11.2018 р., проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 30.10.2018 р., 15.07.2018 р. на території бази відпочинку “Троянда”, на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “Лотос”, розташованих в с.Щурове м.Лиман Донецької області, на відкритій ділянці місцевості, на ґрунті стався вибух саморобного вибухового пристрою по типу граната, з осколковою вражаючою дією вибуху. Саморобний вибуховий пристрій, який вибухнув, складався з оболонки корпусу гранати ОГ-17 від 30 мм. пострілу ВОГ-17, заряду вибухової речовини - групи бризантних на основі тротилу, засобу підриву (засобу детонування) - уніфікованого запалу до ручних гранат типу УЗРГМ. При штатному вибуху гранати ОГ-17 пострілу ВОГ-17 площа ураження складає 70 кв.м. Надані на дослідження металеві фрагменти є частинами саморобного вибухового пристрою по типу граната, вибух якого стався 15.07.2018 р. на території бази відпочинку “Троянда”, на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “Липа” та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “Лотос”, розташованих в с.Щурове м.Лиман Донецької області, а саме: уламками (осколками) корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм. пострілу ВОГ-17 після її вибуху, на яких наявні сліди дії вибухового впливу; важелем, шплінтом (чекою) з кільцем накольного механізму уніфікованого запалу до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (а.к.п.37-47, т.2).
Висновком судової психолого-психіатричної експертизи № 826 від 22.08.2018 р. встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками. В період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_9 знаходився у стані простого алкогольного сп'яніння, змінені форми, експлозивний варіант (що не є патологічним станом). За своїм психічним станом ОСОБА_9 міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_9 не знаходився у тимчасово хворобливому стані (патологічний афект, патологічне сп'яніння, реакція “короткого замикання”, сутінковий розлад особистості та ін.), який би позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Стан тяжкого алкогольного сп'яніння, в якому перебував ОСОБА_9 , виключає можливість його перебування в стані фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), або в стані вираженої емоційної напруги - стресу, фрустрації, який би суттєвим чином вплинув на його поведінку. Станом на теперішній час ОСОБА_9 повністю усвідомлює свої дії та керує ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 не потребує, за своїм психічним станом ОСОБА_9 може брати участь у судовому засіданні (а.к.п.74-82, т.2).
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2004 р. ОСОБА_9 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі, ч.2 ст.121 КК України - до 7 років позбавлення волі, ч.3 ст.185 КК України - до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначене остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі (а.к.п.146-150, т.2).
Оцінивши надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, судова колегія викладає свої висновки.
Аналізуючи протоколи пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками з потерпілими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_27 , судова колегія зазначає, що суд не приймає ці протоколи як належні та допустимі докази, оскільки суду не надано достовірних відомостей на підтвердження виконання вимог закону при проведенні вказаних слідчих дій. Так, пред'явлення для впізнання як слідча дія полягає в пред'явленні свідку, потерпілому, підозрюваному певного об'єкта для того, щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об'єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам'яті і про який давали показання (ст.ст. 228-231 КПК України). Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. В той же час під час пред'явлення для впізнання потерпілим та свідку ОСОБА_27 фотознімків чоловіка, який працював охоронцем в кафе, лише ОСОБА_9 має бороду та пошкодження на обличчі, сховане під медичним пластирем. Судова колегія вважає, що зазначені відмінності у зовнішності (наявність бороди та пошкодження обличчя) суттєво впливають на сприйняття, тому слідчим не дотримано імперативного припису КПК України щодо обов'язкової відсутності різких відмінностей у зовнішності осіб, фотокартки яких пред'являлися для впізнання. Окрім того, судова колегія приймає до уваги, що серед фотознімків осіб, пред'явлених для впізнання, ОСОБА_9 є найстаршим за віком та має різницю у віці з іншою особою у 20 років, що вбачається з довідок до протоколів.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_23 від 08.11.2018 р. (а.к.п.54-56, т.2) не має доказового значення для кримінального провадження, оскільки свідок ОСОБА_23 нікого з пред'явлених осіб, зображених на фотознімках, не впізнав.
Висновок судово-імунологічної експертизи № 739/Н від 21.08.2018 р. судом не приймається до уваги, оскільки не містить жодної доказової інформації, адже внаслідок дослідження змивів зі спускового важелю наявність слідів не виявлено.
Інші докази, надані стороною обвинувачення, судова колегія визнає належними, достовірними, допустимими та достатніми для встановлення наявності в діях ОСОБА_9 складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Судова колегія приймає як належний, допустимий, достовірний доказ протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9 15.07.2018 р. та відеозапис цієї слідчої дії, не приймаючи доводи обвинуваченого в тій частині, що зазначені показання були ним надані під впливом психологічного тиску працівників поліції з огляду на наступне.
Ухвалою суду від 17.07.2019 р. було доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м.Краматорськ, провести перевірку заяви ОСОБА_9 про застосування до нього психологічного впливу з боку працівників Лиманського відділення Слов'янського ВП (а.к.п.14-15, т.3). Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м.Краматорську, від 23.08.2019 р. кримінальне провадження № 62019050000001070 від 02.08.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діях працівників Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (а.к.п.43-48, т.3). Таким чином, зазначені доводи обвинуваченого ОСОБА_9 перевірені у встановленому законом порядку та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Окрім того, показання підозрюваного ОСОБА_9 , надані ним під час слідчого експерименту 15.07.2018 р., є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими здобутими доказами у кримінальному провадженні, а саме з протоколом огляду місця події від 15.07.2018 р., з висновками вибухотехнічних експертиз та хімічної експертизи, з протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , висновками судово-медичних експертиз.
Аналізуючи наданий суду протокол за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю особи від 05.10.2018 р. та додаток до нього - оптичний диск № 99т (а.к.п.26-29, т.2), судова колегія зазначає наступне.
Положенням ч.1 ст.258 КПК України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Відповідно до положення ст.261 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов?язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Однак, оригінал ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення зазначеної НС(Р)Д в матеріалах кримінального провадження відсутній, в той час як суду надано клопотання слідчого про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_9 в ізоляторі тимчасового тримання № 6, доручення оперативному підрозділу на проведення зазначеної НС(Р)Д, що містить посилання на ухвалу Апеляційного суду Донецької області №8077т від 17.07.2018 р., як підставу для проведення НС(Р)Д, та протокол за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_9 від 05.10.2018 р., який також містить посилання на зазначену ухвалу Апеляційного суду Донецької області. Окрім того, прокурором в судовому засіданні долучено до матеріалів кримінального провадження копію ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області № 8077т від 17.07.2018 року. Надання копії ухвали прокурор обґрунтував тим, що під час попереднього судового розгляду ним було долучено до матеріалів кримінального провадження оригінал цієї ухвали, однак з невідомих причин зазначений документ в матеріалах кримінального провадження відсутній, а його копія залишилася в наглядовому провадженні.
Судова колегія зазначає, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НС(Р)Д не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В ухвалі слідчого судді про проведення НС(Р)Д немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується. Ухвала слідчого судді про проведення НС(Р)Д повинна досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НС(Р)Д, суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НС(Р)Д, як доказів. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 331/1898/16-к. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими, що вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 640/6847/15-к від 16.10.2019 р.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області № 8077т від 17.07.2018 р., постановленої за клопотанням слідчого ОСОБА_43 , якою надано дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_9 в приміщенні ІТТ № 6 за адресою: м.Краматорськ, вул.Академічна, 25, строком на 58 діб, копія якої міститься в матеріалах кримінального провадження (а.к.п.66-67, т.3), оперативним підрозділом Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП з 17.07.2018 по 12.09.2018 проведено зазначену НС(Р)Д на підставі доручення слідчого ОСОБА_43 (а.к.п.25, т.2), за результатами якої 05.10.2018 складений відповідний протокол з додатком (оптичний диск №99т (а.к.п.26-29, т.2). Таким чином, за вищезазначених обставин судова колегія приймає копію ухвали слідчого судді Апеляційного суду Донецької області № 8077т від 17.07.2018 р. для оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д, оскільки її зміст дозволяє з достатньою повнотою з?ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_9 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
Таким чином, судова колегія приймає як належні та допустимі докази відомості, отримані в результаті аудіоконтролю ОСОБА_9 17.07.2018 р. та зафіксовані у протоколі за результатами НС(Р)Д від 05.10.2018 р. та файлах 01_17072018_184650 (період часу з 48-13 по 49-23), 01_17072018_182036 (період часу з 12-57 по 18-23), які містяться на оптичному диску № 99 т.
По епізоду з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.263 КК України суд зазначає наступне.
Під час обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 , де без реєстрації проживав ОСОБА_9 , було виявлено та вилучено корпус осколкової гранати ОГ-17, виготовлений промисловим способом з елементами саморобної доробки у виді полімерної втулки, встановленої в корпус, та три засоби підриву (засоби детонування) уніфіковані запали ручної гранати, модернізовані, дистанційної дії типу УЗРГМ (1 одиниця) та УЗРГМ-2 (дві одиниці), виготовлені промисловим способом. Зазначена слідча дія була проведена у відповідності до положень ч.3 ст.233 КПК України, з наступним постановленням слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення такого обшуку. Висновком судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-133 від 17.08.2018 р. встановлено, що вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 у своїй сукупності корпус осколкової гранати ОГ-17 (1 одиниця) з елементами саморобної доробки та підривач УЗРГМ (1 одиниця) є вибуховим пристроєм саморобного виготовлення по типу ручна граната осколкової дії, підривачі УЗРГМ-2 (2 одиниці) відносяться до категорії вибухових пристроїв. Зазначені вибухові пристрої до вибуху придатні (а.к.п.3-12, т.2). Висновком судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-184 від 16.11.2018 р. встановлено, що 15.07.2018 р. на території бази відпочинку “Троянда”, на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “Лотос”, розташованих в с.Щурове м.Лиман Донецької області, на відкритій ділянці місцевості, на ґрунті стався вибух саморобного вибухового пристрою по типу граната, з осколковою вражаючою дією вибуху (а.к.п.37-47, т.2).
З протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_9 15.07.2018 р., вбачається, що ОСОБА_9 пояснив, що два саморобних вибухових пристрої та два підривачі УЗРГМ-2 він привіз за місцем мешкання у будинок АДРЕСА_1 , де поклав під диван. Напередодні 15.07.2018 р. він взяв за місцем мешкання один саморобний вибуховий пристрій та привіз його у будиночок АДРЕСА_2 , розташований на території бази відпочинку “Лотос”, де він неофіційно працював охоронцем. Коли вночі 15.07.2018 р. між ним та невідомим чоловіком (як він дізнався пізніше - ОСОБА_7 ) стався конфлікт, він пішов до будиночку АДРЕСА_2 , розташованого на базі відпочинку “Лотос”, де взяв зазначений саморобний вибуховий пристрій, та повернувся до кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, де біля входу чекав, коли цей чоловік ( ОСОБА_7 ) вийде з кафе. Коли цей чоловік вийшов, ОСОБА_9 пішов за ним, та пройшовши через металеву хвіртку у бетонному огородженні, почув голоси, та зірвавши кільце з саморобного вибухового пристрою, кинув в напрямку, де чув голоси. В судовому засіданні під час допиту обвинувачений визнав, що зберігав два саморобних вибухових пристрої за місцем мешкання, одну гранату взяв з собою на базу відпочинку, де працював охоронцем в кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, носив її з собою.
Аналізуючи зазначені обставини у сукупністю з показаннями ОСОБА_9 , наданими ним у судовому засіданні, судова колегія зазначає, що показання ОСОБА_9 , надані ним в судовому засіданні, в цій частині узгоджуються з зібраними і наданими стороною обвинувачення доказами, а саме протоколом обшуку та висновком судової вибухотехнічної експертизи.
Таким чином вищенаведені докази є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв'язку, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого ОСОБА_9 повністю доведено, а вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння правильно кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України як носіння, зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
По епізоду з правовою кваліфікацією ч.2 ст.15, п.п. 1, 5, 13 ч.2 ст.115 КК України суд зазначає наступне.
Аналізуючи протокол огляду місця події від 15.07.2018 р. (а.к.п.100-108, т.1) у сукупності з висновком судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-184 від 16.11.2018 р. (а.к.п.37-47, т.2) судова колегія приходить до переконання, що 15.07.2018 р. на території бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”, на відстані 500 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” та на відстані 20 м. від паркану бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, розташованих в с.Щурове м.Лиман Донецької області, на відкритій ділянці місцевості стався вибух саморобного вибухового пристрою по типу граната, з осколковою вражаючою дією вибуху. Під час огляду місця події були виявлені та вилучені металеві фрагменти, які є частинами саморобного вибухового пристрою по типу граната, а саме уламками (осколками) корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм пострілу ВОГ-17 після її вибуху, на якій наявні сліди дії вибухового впливу, та важелем, шплінтом (чекою) з кільцем накольного механізму уніфікованого запалу до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ. Факт вибуху гранати також підтверджується висновком судової хімічної експертизи № 6-415 від 10.10.2018 р. (а.к.п.169-175, т.1), яким встановлено, що на численних фрагментах металу сірого кольору невизначеної форми з нашаруванням речовини чорного кольору, металевій скобі та металевому кільці, які виявлені під час огляду місця події 15.07.2018 р., виявлено присутність вибухової речовини тринітротолуолу (тротилу).
Аналізуючи протокол огляду місця події від 15.07.2018 р. у сукупності з протоколом отримання зразків крові ОСОБА_9 для експертизи від 15.07.2018 р. (а.к.п.132, т.1), протоколом отримання зразків крові ОСОБА_8 для експертизи від 02.08.2018 р. (а.к.п.159, т.1), висновками судової імунологічної експертизи № 740/Н та № 764/Н (а.к.п.179-180, 189-190, т.1), висновком судової імунологічної експертизи № 763/Н (а.к.п.194-196, т.1), судова колегія вважає встановленим, що на відстані 14 м. від епіцентру вибуху (воронки) виявлено сліди крові людини, яка за груповою приналежністю належить до групи 0 з ізомаглютинінами анти-А і анти-В.
Оцінюючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що таку групову приналежність крові мають як ОСОБА_9 , так і потерпіла ОСОБА_8 , судова колегія зазначає наступне. Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 близько до місця вибуху не підходив, що підтверджується показаннями допитаних свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , які показали, що вони ОСОБА_9 на тому місці не бачили, а також протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , і показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 . Висновком судово-медичної експертизи № 33 від 17.07.2018 р. (а.к.п.153, т.1) встановлено наявність на тілі ОСОБА_9 рани долонної поверхні лівої кісті, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, тобто зазначене тілесне ушкодження не супроводжується обширною зовнішньою кровотечею, в той час як з показань вищевказаних свідків вбачається, що у потерпілої ОСОБА_8 після вибуху була велика зовнішня кровотеча, вони бачили, що все обличчя потерпілої було в крові, що підтверджується також протоколами слідчих експериментів за участю цих свідків та протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 . Висновком судово-медичної експертизи № 42 встановлено, що після отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_8 не могла вчиняти будь-які самостійні дії, тобто залишилася на тому ж місці, де і була до вибуху. Наведені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що під час огляду місця події були виявлені сліди крові, належній потерпілій ОСОБА_8 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 41 (а.к.п.157, т.1) при зверненні за медичною допомогою 15.07.2018 р. ОСОБА_7 на його тілі була рвана рана спини, яка могла утворитися від дії осколку при вибуху саморобного предмету, за конструктивними ознаками та властивостями схожого на гранату ВОГ-17, та відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Висновком судово-медичної експертизи № 42 (а.к.п.162-163, т.1) встановлено, що при зверненні за медичною допомогою 15.07.2018 р. на тілі ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: рвана рана лівого ока, відкрите проникаюче сліпе діаметральне осколкове поранення голови; забій головного мозку середнього ступеню; внутрішньомозкова гематома правої тім'яної долі головного мозку, які могли утворитися від дії осколку під час вибуху вибухового пристрою, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Цим же висновком встановлено, що напрямок ранового каналу спереду назад та зліва направо, а найбільш вірогідно, що під час поранення потерпіла знаходилась у вертикальному положенні.
Вищенаведені висновки судово-медичної експертизи узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 (а.к.п.212-217, т.1) та протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 (а.к.п.136-138, 144, т.1) та показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_21 , оскільки ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту зазначав, що коли він пройшов через металеву хвіртку, та подолав відстань у кілька метрів, він почув голоси, та в те місце, звідки доносились голоси, кинув гранату, а потерпілий ОСОБА_7 зазначав, що перед тим, як відбувся вибух, він знаходився за декілька метрів від зазначеної металевої хвіртки, яка була розташована праворуч від нього, а потерпіла ОСОБА_8 знаходилась ліворуч від нього, вони стояли та розмовляли між собою. Потерпілий зазначав, що після вибуху ОСОБА_8 впала на землю на спину, головою в бік, який протилежний металевій хвіртці у бетонному огородженні. Свідок ОСОБА_21 пояснював, що потерпілі в момент вибуху знаходилися на відстані близько 10 м. від нього. Аналізуючи зазначені обставини у сукупності з відомостями, викладеними в протоколі огляду місця події від 15.07.2018 р., згідно з яким епіцентр вибуху розташований на відстані 7 м. від металевої хвіртки у бетонному огородженні (вхід на територію бази відпочинку “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”), а плями крові та гумові капці виявлені на відстані 14 м. від епіцентру вибуху, судова колегія приходить до переконання, що в момент вибуху гранати потерпілий ОСОБА_7 розташовувався вертикально, спиною до епіцентру вибуху, ближче до місця вибуху та металевої хвіртки, ніж потерпіла ОСОБА_8 , яка знаходилась ліворуч від потерпілого ОСОБА_7 , обличчям до епіцентру вибуху.
Аналізуючи протоколи проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_27 та ОСОБА_23 у сукупності з наданими ними у судовому засіданні показаннями та протоколами слідчого експерименту за участю потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх показаннями, наданими в судовому засіданні, судова колегія зазначає, що вони узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, і не містять суперечностей, зокрема, щодо місця розташування зазначених осіб під час вибуху. Так, свідок ОСОБА_21 на момент вибуху знаходився на відстані близько 1-2 м. від металевої хвіртки та йшов у напрямку цієї хвіртки, в той час як епіцентр вибуху знаходився на відстані 7 м. від металевої хвіртки, що вбачається з протоколу огляду місця події, тобто свідок ОСОБА_21 розташовувався спиною до епіцентру вибуху, вибух пролунав від нього позаду ліворуч, про що він зазначав в судовому засіданні. Зазначені показання свідка також підтверджуються протоколом огляду фрагменту металу неправильної форми, з нерівними загостреними краями, який було вилучено з лівого стегна ОСОБА_21 у приміщенні травмпункту (а.к.п.133-134, т.1).
Судова колегія критично оцінює показання свідка ОСОБА_28 , який пояснював, що ОСОБА_9 в той день алкоголь не вживав, оскільки зазначені обставини спростовуються показаннями обвинуваченого, який пояснював, що він вживав алкоголь, зокрема, і спільно зі свідком ОСОБА_28 . Окрім того, суд не приймає показання свідка ОСОБА_28 в тій частині, що він після конфлікту в кафе відвів ОСОБА_9 в свій будиночок і там закрив, та повернувся на дискотеку, де наполегливо пропонував ініціатору конфлікту та його дівчині залишити кафе, оскільки зазначені показання спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які як під час проведення слідчих експериментів, так і під час їх допиту в суді розповідали інші обставини, внаслідок яких вони по черзі залишили приміщення кафе. Так, потерпілий ОСОБА_7 зазначав, що він сварився з дружиною в кафе, після чого рознервувався та пішов з кафе, згодом за ним пішов свідок ОСОБА_23 , згодом за ним потерпіла ОСОБА_8 і після свідок ОСОБА_27 , ці показання потерпілого узгоджуються з показаннями потерпілої та цих свідків. Окрім того, лише свідок ОСОБА_27 під час допиту в суді пояснювала, що після вибуху вона бачила іншого чоловіка (охоронця), який весь час її морально підтримував, однак зазначала, що він прибіг пізніше (після вибуху), та припустила, що він почув хлопок. Ані потерпілі, ані свідок ОСОБА_23 , ані свідок ОСОБА_21 , який пішов на пошуки ОСОБА_9 та незадовго до вибуху бачив потерпілих неподалік від місця вибуху, свідка ОСОБА_28 там не бачили. Судом враховується, що хоча зазначена ділянка місцевості і була неосвітленою, на ній розташовані багато зелених насаджень, однак у свідка ОСОБА_28 , який нібито там перебував, не було підстав ховатися в кущах, він би знаходився на стежці, де б його бачили або потерпіла ОСОБА_8 , або свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , які по черзі йшли за ОСОБА_7 . Оцінюючи зазначені обставини у їх сукупності та надані свідком показання щодо того, що він бачив потерпілого після вибуху, разом з іншою дівчиною вони надали первинну медичну допомогу потерпілій, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_27 , судова колегія приходить до переконання, що свідок ОСОБА_28 прийшов на місце вибуху вже після вибуху та не знаходився неподалік незадовго до вибуху.
Суд вважає необхідним зазначити, що свідок ОСОБА_28 суду пояснював, що він майже вивів потерпілих за територію, побачив, що вони йдуть та вирішив повернутися, як раптово почув звук вибуху. В той час як з показань як потерпілих, так і свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 вбачається, що потерпілі до вибуху стояли на місці, деякий час розмовляли, сварилися. Такі показання потерпілих та свідків підтверджуються також вищезазначеними висновками судово-медичних експертиз щодо тілесних ушкоджень потерпілих, на підставі яких судом встановлено, що в момент вибуху потерпілий знаходився у вертикальному положенні спиною до епіцентру вибуху та металевої хвіртки, в той час як потерпіла знаходилась обличчям до епіцентру вибуху та потерпілого і металевої хвіртки, і після заподіяння їй тілесних ушкоджень будь-яких самостійних дій вчиняти не могла. Таким чином, потерпілі в момент вибуху розташовувалися обличчям один до одного, і відповідно не могли рухатися вперед, знаходячись в такому положенні. На підставі цих встановлених судом обставин, судова колегія приходить до переконання, що показання свідка ОСОБА_28 в цій частині суперечать показанням свідків і потерпілих та зібраним у кримінальному провадженні доказам, тому судом не приймаються.
Показання свідка ОСОБА_28 в тій частині, що після конфлікту в кафе і приблизно за півгодини до вибуху він зачинив ОСОБА_9 в своєму будиночку на базі відпочинку, і лише вранці будиночок, в якому знаходився ОСОБА_9 , відчинили працівники поліції ключами, які надав ОСОБА_28 , судом розцінюються критично, оскільки свідок ОСОБА_23 суду пояснював, що коли він йшов за ОСОБА_7 , він бачив ОСОБА_9 , в той час як в цей проміжок часу ОСОБА_9 міг би знаходитися в зачиненому будиночку згідно показань свідка ОСОБА_28 і фізично не міг перебувати неподалік від металевої хвіртки в бетонному огородженні, оскільки свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що він зачинив ОСОБА_9 в будиночку приблизно за півгодини за вибуху. Таким чином показання свідка ОСОБА_23 суперечать показанням свідка ОСОБА_28 в цій частині. Суд зауважує, що будь-яких підстав для обмови свідком ОСОБА_23 обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні не встановлено, жодних неприязних відносин та конфліктів між ними не було, в той час як свідок ОСОБА_28 перебував з ОСОБА_9 в товариських відносинах, вони спільно розпивали алкогольні напої, тому судова колегія вважає, що свідок ОСОБА_28 надав суду такі показання задля того, щоб сприяти ухиленню ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності.
Висновком судово-медичної експертизи № 33 від 16.07.2018 р. (а.к.п.153, т.1) встановлено, що на тілі ОСОБА_9 малося тілесне ушкодження - рана долонної поверхні лівої кісті, яка могла утворитися від дії високої температури запалу вибухового пристрою, в строк та за обставин, вказаних постраждалим, і відноситься до легких тілесних ушкоджень. З дослідної частини висновку вбачається, що під час освідування ОСОБА_9 пояснив, що 15.07.2018 р. близько 03-00 год. він кинув гранату, осколком або запалом пошкоджено ліву руку, експертом встановлено, що на долонній поверхні лівої кісті між м'язовими потовщеннями біля лучезапясного суглобу наявна рана овальної форми, розташована поздовжньо з дном червоного кольору, нижче рівня шкіри, розміром 0,9 х 0,6 см., глибиною до 0,1 см. Експерт прийшов до висновку, що зазначене тілесне ушкодження могло утворитися від дії високої температури запалу вибухового пристрою, в строк та за обставин, вказаних постраждалим, і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Зазначений висновок експертизи у сукупності з іншими вищезазначеними здобутими доказами, зокрема, протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , в ході якого було виявлено та вилучено аналогічну саморобну гранату, та показаннями свідка ОСОБА_23 , який пояснював, що коли він пішов за ОСОБА_7 , він бачив ОСОБА_9 , підтверджує вчинення зазначеного кримінального правопорушення саме ОСОБА_9 , а не будь-якою іншою особою.
Окрім того, вищезазначений висновок судово-медичної експертизи узгоджується з протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 та відеозаписом цієї слідчої дії, в ході якого ОСОБА_9 підтвердив свою причетність до вчинення злочину, показав на місці та розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, та з відомостями, отриманими в результаті аудіоконтролю ОСОБА_9 17.07.2018 р. та зафіксованими у протоколі за результатами НС(Р)Д від 05.10.2018 р. та файлах 01_17072018_184650 (період часу з 48-13 по 49-23), 01_17072018_182036 (період часу з 12-57 по 18-23), що розміщені на оптичному диску № 99 т, з яких вбачається, що ОСОБА_9 розповів співкамернику про вчинене ним кримінальне правопорушення. Судова колегія зауважує, що ОСОБА_9 розповідав про обставини вчиненого кримінального правопорушення детально, послідовно, його пояснення є логічно зв'язними.
Окремо слід зазначити, що під час проведення судово-психіатричної експертизи 22.08.2018 р. ОСОБА_9 лікарям пояснював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, детально розповів як про події 14.07.2018 р., які передували конфлікту біля кафе “Робінзон” в с.Щурове, так і про події після вибуху саморобного вибухового пристрою, зазначивши при цьому, що спочатку він не міг згадати події, а в подальшому згадав всі обставини, що відображено у п.20 висновку судово-психіатричної експертизи № 826 (а.к.п.74-82, т.2).
З урахуванням наведеного, судова колегія критично розцінює показання ОСОБА_9 , надані ним під час допиту в судовому засіданні та зазначає наступне. Обвинувачений пояснив, що 14.07.2018 р. він вживав алкоголь у достатній кількості, перебував у стані алкогольного сп'яніння. Перебуваючи за місцем мешкання в м.Лиман, він вдома взяв саморобний вибуховий пристрій (гранату) та поїхав в с.Щурове, на базу відпочинку, де в кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” працював охоронцем, по дорозі вживав алкоголь. Приїхавши на місце він вживав алкоголь зі свідком ОСОБА_28 , згодом вживав алкоголь з двома невідомими чоловіками. Зазначені показання обвинуваченого судом розцінюються як достовірні, оскільки вони відповідають обставинам, встановленим під час судового розгляду.
Обвинувачений зазначив, що він особисто майже нічого не пам'ятає, обставини подій йому відомі зі слів свідка ОСОБА_28 , який весь час перебував поряд з ним. Обвинувачений пояснював, що мотиву вчинення кримінального правопорушення у нього не було, але в той же час зазначав, що потерпілий спричинив йому тілесні ушкодження -вдарив його в обличчя, а він заподіяв удар ОСОБА_7 у відповідь. Окрім того, ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначив, що він міг би ще завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , однак його відтягнув ОСОБА_28 , а свідок ОСОБА_28 під час допиту підтвердив, що він був очевидцем цього конфлікту, що один із відвідувачів вдарив ОСОБА_9 , а ОСОБА_9 ударив його у відповідь.Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_28 в частині конфлікту з ОСОБА_7 та спричинення тілесних ушкоджень суд приймає як достовірні, вони узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи № 41 від 31.07.2018 р., згідно якого у ОСОБА_7 15.07.2018 р. виявлено забій та підшкірну гематома м'яких тканин нижньої щелепи справа, які могли утворитися від дії тупих предметів, чим могли бути кулаки рук людини, та показаннями свідка ОСОБА_21 , який зазначав, що коли він пішов на пошуки ОСОБА_9 побачив чоловіків, з якими у ОСОБА_9 відбувся конфлікт, ці чоловіки мали тілесні ушкодження на обличчях, протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 , який зазначав, що серед чоловіків за парканом побачив потерпілого, у якого була гематома на обличчі. Таким чином, доводи ОСОБА_9 в частині відсутності у нього мотиву спростовуються встановленими під час судового розгляду обставинами, а саме судом встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбувся конфлікт.
Аналізуючи доводи ОСОБА_9 в тій частині, що за версією сторони обвинувачення після конфлікту він пішов в будиночок, там взяв гранату і повернувся до входу в кафе, де близько 20 хвилин чекав на потерпілого, в той час як потерпілий відразу після конфлікту вийшов з кафе та пішов в напрямку бази відпочинку, судом не приймаються, оскільки потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснював, що після конфлікту з ОСОБА_9 він в кафе сварився з дружиною, і лише після сварки пішов з кафе до бази відпочинку. Таким чином, після конфлікту обвинуваченого з потерпілим останній протягом певного періоду часу перебував в кафе “Робінзон”, і лише згодом пішов з кафе.
Суд не приймає доводи обвинуваченого в тій частині, що гранату він носив з собою і не знає куди вона поділася і хто міг її кинути та вважає їх способом ухилення від кримінальної відповідальності. Так, обвинувачений на підтвердження своїх доводів пояснював, що вдень 14.07.2018 р., коли він разом з ОСОБА_28 вживали спиртні напої, він показував гранату йому, окрім того, він показував гранату іншим особам, з якими вживав алкоголь того дня, тобто граната була у нього з собою. Свідок ОСОБА_28 в суді пояснював, що гранати у ОСОБА_9 він не бачив. Однак, ОСОБА_9 працював охоронцем з 21-00 год., тому доводи обвинуваченого, що він вдень показував гранату ОСОБА_28 та іншим особам, з якими він спільно вживав алкоголь, не спростовують того, що він поклав її згодом в будиночку та о 21-00 год. прийшов на роботу без гранати. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 зазначав, що гранату він поклав у будиночок, і після конфлікту з ОСОБА_7 пішов до будиночку і взяв там гранату.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 в тій частині, що спочатку з кафе вийшов ОСОБА_7 , за ним свідки Моісєєви та його дружина, однак ніхто з них його не бачив, тому його там не було, судом не приймаються з огляду на наступне. Так, судом встановлено, що при виході з кафе, за металевою хвірткою в бетонному огородженні на ділянці місцевості знаходиться багато зелених насаджень (дерев та чагарників), між якими прокладено стежку, що вбачається з протоколу огляду місця події, відеозаписів слідчих експериментів за участю потерпілих, показань свідка ОСОБА_21 . Окрім того, з показань свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 наданих у судовому засіданні, з протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_21 вбачається, що зазначена ділянка місцевості була неосвітлена, ліхтарів там не було. І лише обвинувачений ОСОБА_9 говорив, що потерпілі знаходились на освітленій ділянці місцевості, однак такі показання обвинуваченого судом не приймаються, оскільки вони спростовуються показаннями вищезазначених свідків та потерпілого. Свідок ОСОБА_21 пояснював, що перед тим, як відбувся вибух гранати, він вирішив повернутися в кафе за ліхтарем, оскільки думав, що ОСОБА_9 побили, та він лежить десь в кущах. Суд зауважує, що в такій обстановці, в нічний час, без наявності ліхтарів та з великою кількістю зелених насаджень потерпілі та свідки не бачили ОСОБА_9 , який ховався в кущах, прагнучи залишитися непоміченим. В той же час свідок ОСОБА_23 суду пояснював, що коли він йшов за ОСОБА_7 , який вийшов з кафе, він бачив ОСОБА_9 та свого знайомого кухаря ОСОБА_25 - свідка ОСОБА_21 .
Доводи ОСОБА_9 в тій частині, що з того місця, в кущах, незручно кидати гранату, тому якби гранату кидав він, він би обрав інше місце, є нелогічними, оскільки під час слідчих експериментів свідок ОСОБА_27 зазначала, що по цій стежці постійно ходили люди, тому ОСОБА_9 , прагнучи залишитися непоміченим, мав маскуватися у зелених насадженнях.
Розмірковуючи над доводами обвинуваченого в тій частині, що він мав досвід участі в бойових діях, володіє рукопашним боєм, носив з собою на паску ніж, навички застосування якого він також має, тому у випадку наявності у нього умислу на вбивство потерпілого у нього не було потреби використовувати гранату, суд зазначає наступне. Так, з протоколу затримання ОСОБА_9 вбачається, що під час його особистого обшуку жодних речей виявлено та вилучено не було. В судовому засіданні ОСОБА_9 зазначав, що працівники поліції будили його вранці 15.07.2018 р., і після того як розбудили, відразу затримали. Однак, ножа на момент затримання ОСОБА_9 при ньому не було (зокрема, на паску, як зазначав обвинувачений). Не спростовуючи доводи обвинуваченого щодо наявності у нього певних навичок, суд зазначає, що 15.07.2018 р. о 02-00 год. ОСОБА_9 був у стані алкогольного сп'яніння, який суттєво вплинув на можливість ОСОБА_9 застосовувати свої навички. Таким чином доводи обвинуваченого і в цій частині суд визнає необґрунтованими.
Суд не приймає доводи обвинуваченого в тій частині, що висновок експерта № 33 щодо наявності у нього на долоні опіку є недостовірним, оскільки експертизу проведено компетентним спеціалістом, який має спеціальну освіту та багаторічний стаж роботи. Під час дослідження експертом встановлено, що на долонній поверхні лівої кісті між м'язовими потовщеннями біля лучезапясного суглобу наявна рана овальної форми, розташована поздовжньо з дном червоного кольору, нижче рівня шкіри, розміром 0,9 х 0,6 см., глибиною до 0,1 см., та могла утворитися від дії високої температури. Клопотань про проведення повторної експертизи від обвинуваченого не надходило, тому суд не має підстав не довіряти цьому висновку експерта.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по кримінальному провадженню, оцінивши представлені сторонами провадження докази в їх сукупності, а також враховуючи характер і спосіб злочинних дій ОСОБА_9 , обрання ним як знаряддя злочину саморобного вибухового пристрою, з огляду на наявність у ОСОБА_9 навичок та досвіду поводження з вибуховими пристроями, його обізнаність з наслідками, що могли настати, а також усвідомлення ним тієї обставини, що від його дій могло бути завдано шкоди життю та здоров'ю невизначеному колу осіб, поведінку ОСОБА_9 після вчинення ним кримінального правопорушення, який з місця події зник, не надавши потерпілим медичної чи іншої необхідної допомоги, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 діяв з умислом, направленим саме на умисне вбивство двох чи більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”, за пунктом 13 частини 2 статті 115 КК кваліфікуються дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу. Відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була винна особа раніше засуджена за перший злочин, вчинила вона закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину. Вбивство не може кваліфікуватися за п.13 ч.2 ст.115 КК, коли судимість за раніше вчинене вбивство знята чи погашена в установленому законом порядку, коли на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за перший злочин, а у випадку, передбаченому ч.4 ст.49 КК,- коли особа була звільнена судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Оскільки ОСОБА_9 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2004 р. до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років (а.к.п.146-150, т.2), звільнений з місць позбавлення волі 12.10.2010 р. по відбуттю строку покарання (а.к.п.124-126, т.2), строк його судимості спливав би 12.10.2018 року у відповідності до ч.9 ст.89 КК України, однак 15.07.2018 р. ним вчинено кримінальні правопорушення, тобто судимість ОСОБА_9 за вищезазначеним вироком не є погашеною. З урахуванням наведеного колегія суддів також вбачає в діянні ОСОБА_9 наявність кваліфікуючої ознаки, передбаченої п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вказані вище докази є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв'язку, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого ОСОБА_9 повністю доведено, а вчинене обвинуваченим суспільне небезпечне діяння правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 13 ч.2 ст.115 КК України, тобто закінчений замах на вбивство двох і більше осіб, вчинений способом, небезпечним для життя багатьох осіб, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа “Довженко проти України”) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у відповідності до ст. 65 КК України суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинені злочини віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки; відомості про особу обвинуваченого (раніше судимий, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, нагороджений медаллю “За оборону Авдіївки”).
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.263 КК України, відповідно до ст. 66 КК України судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що виразилося у повідомленні ОСОБА_9 про зберігання ним за місцем мешкання саморобних вибухових пристроїв, що і стало підставою для проведення обшуку, в результаті якого вони були виявлені.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.15, п.п. 1, 5, 13 ст.115 КК України відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.263 КК України, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 ч.2 ст.15, п.п. 1, 5, 13 ст.115 КК України, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи викладене, з урахуванням принципу заборони повороту до гіршого, який діє у кримінальному процесі і закріплений, зокрема, у ч.2 ст.416 КПК України, згідно з якою при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, судова колегія приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_9 буде досягнуто при призначенні йому покарання:
- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч.2 ст.15, п.п. 1, 5, 13 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років (з урахуванням положення ч.3 ст.68 КК України).
Призначаючи покарання ОСОБА_9 за сукупністю злочинів, судова колегія, у відповідності до положень ч.1 ст.70 КК України, визначає остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань - 9 років 3 місяці позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15.07.2018 року.
До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати на проведення судової хімічної експертизи № 6-415 від 10.10.2018 р., судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-133 від 17.08.2018 р., судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-184 від 16.11.2018 р. відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_9 на користь держави.
Відповідно до положень статті 100 КПК України речові докази по справі - фрагмент металу - осколок від вибухового предмету, який медичними працівниками було вилучено з тіла ОСОБА_21 та поміщено до скляної капсули з подальшим її поміщенням до паперового конверту, спусковий важіль “УЗРГМ - 583, 48-73”, кільце з шплінтом сірого кольору та металеві осколки неправильної форми, поміщені до сейф-пакету № 2586492, зразок грунту з епіцентру вибуху, поміщений в сейф-пакет № 2586497, контрольний зразок грунту, поміщений в сейф-пакет № 2586496, два змиви на марлеві тампони з плямами крові з місця події, упаковані в паперовий конверт, змив зі спускового важеля запалу “УЗРГМ”, упакований в паперовий конверт, зразок крові потерпілої ОСОБА_8 , упакований в паперовий конверт, зразок крові обвинуваченого ОСОБА_9 , упакований в паперовий конверт, осколки та залишки предметів дослідження, вилучених під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 після проведення вибухотехнічної експертизи, упаковані в спец.пакет № 3862810, зразок речовини, якою було споряджено корпус гранати ОГ-17, упакований в спец.пакет № 3862811, уламки корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм. пострілу ВОГ-17, важіль, шплінт з кільцем накольного механізму, уніфікованого запалу гранат дистанційної дії типу “УЗРГМ”, упаковані в експертний пакет № 4103886, - знищити; лазерний оптичний диск з матеріалами аудіоконтролю, який зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.к.п.29, т.2) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, судова колегія, -
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев?ять) років.
У відповідності до положень ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - позбавлення волі строком на 9 (дев?ять) років 3 (три) місяці.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з 07 листопада 2019 року.
Зарахувати ОСОБА_9 на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 15.07.2018 р. по 07.11.2019 р. з розрахунку 1 день попереднього ув?язнення дорівнює 1 дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Бахмутській УВП № 6 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати за проведення судової хімічної експертизи № 6-415 від 10.10.2018 р. у сумі 1144,00 грн., судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-133 від 17.08.2018 р. у сумі 1144,00 грн., судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-184 від 16.11.2018 р. у сумі 1430,00 грн. на користь держави.
Речові докази: фрагмент металу - осколок від вибухового предмету, який медичними працівниками було вилучено з тіла ОСОБА_21 та поміщено до скляної капсули з подальшим її поміщенням до паперового конверту, який зберігається в камері схову речових доказів Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 81/18 - знищити; спусковий важіль “УЗРГМ - 583, 48-73”, кільце з шплінтом сірого кольору та металеві осколки неправильної форми, поміщені до сейф-пакету № 2586492, зразок грунту з епіцентру вибуху, поміщений в сейф-пакет № 2586497, контрольний зразок грунту, поміщений в сейф-пакет № 2586496, які зберігаються в камері схову речових доказів Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 83/18 - знищити; два змиви на марлеві тампони з плямами крові з місця події, упаковані в паперовий конверт, змив зі спускового важеля запалу “УЗРГМ”, упакований в паперовий конверт, зразок крові потерпілої ОСОБА_8 , упакований в паперовий конверт, зразок крові обвинуваченого ОСОБА_9 , упакований в паперовий конверт, які зберігаються в камері схову речових доказів Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 134/18 - знищити; осколки та залишки предметів дослідження, вилучених під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 після проведення вибухотехнічної експертизи, упаковані в спец.пакет № 3862810, та зразок речовини, якою було споряджено корпус гранати ОГ-17, упакований в спец.пакет № 3862811, які зберігаються в камері схову речових доказів Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 113/18, - знищити; уламки корпусу гранати ОГ-17 від 30-мм. Пострілу ВОГ-17, важіль, шплінт з кільцем накольного механізму, уніфікованого запалу гранат дистанційної дії типу “УЗРГМ”, упаковані в експертний пакет № 4103886, які зберігаються в камері схову речових доказів Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 136/18, - знищити; лазерний оптичний диск з матеріалами аудіоконтролю, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов?янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
ОСОБА_3