Справа №461/6830/18
30 жовтня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Івасюти Н.В.,
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 .А ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Снопківське» (79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 33) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
встановив:
Львівське комунальне підприємство «Снопківське» звернулось до суду з даним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просить стягнути солідарно з відповідачів, співвласників квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на користь позивача 15 696 гривень 54 копійки заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачі в період з 01.06.2014 року по 31.05.2019 року не сплачували витрат за утримання будинку і прибудинкової території в добровільному порядку, внаслідок чого, утворилась вказана заборгованість. 10.04.2018 року позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, з приводу заборгованості, однак ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.04.2019 року такий судовий наказ був скасований.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з мотивів, наведених у ньому, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечили, вказуючи на неналежне надання послуг з утримання будинку ЛКП. Вказали, що будинок та їх помешкання знаходяться в аварійному стані, оскільки позивачем ніяких ремонтних робіт та послуг по утриманню будинку не проводиться. Зазначили, що відповідачами сплачувались комунальні платежі з утримання будинку та прибудинкових територій за фактично надані позивачем послуги. Крім цього, подали суду документи, згідно яких відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 являються особами з інвалідністю. Крім того, ОСОБА_5 має на утриманні малолітню доньку, яка проживає з нею та також є особою з інвалідністю. Пояснили, що неодноразово звертались до позивача та ГРА ЛМР із заявами про неякісне надання комунальних послуг, аварійний стан будинку та їх помешкання. Крім цього, просили застосувати позовну давність до вимог позивача за період з 01.06.2014 року по 11.09.2015 року та відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою від 15.03.2018 року, виданою ЛКП «Снопківське» за №995.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями послуг з надання житлово-комунальних послуг у м
АДРЕСА_3 , перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Снопківське», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради, а основним завданням його діяльності визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель.
Позивач стверджує, що у період з 01.06.2014 року по 31.05.2019 року, у відповідачів виникла заборгованість по несплаті ними послуг з утримання будинку та прибудинкової території, яка, згідно розрахунку наданого позивачем, становить 15 696 гривень 54 копійки.
Згідно ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами, далі - Закон), мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.
Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП мешканцям розроблені у відповідності до постанов Кабінету України та затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради 31.05.2012 року «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку», з врахуванням рішення №121 «Про внесення зміни до рішення виконавчого комітету від 31.05.2012 року №561.
Позивач зазначає, що:
- прибирання прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 проводиться двірником комунального підприємства, у відповідності до наказу державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року «Про затвердження правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій»;
- нарахування оплати за електроенергію для освітлення місць загального користування визначається по кожному будинку окремо, в тому числі і по будинку АДРЕСА_3 , згідно з фактичними показниками будинкових засобів обліку електроенергії з розрахунку на 1 кв. м загальної площі кожної квартири нежитлового приміщення;
- міською та районними аварійними службами надаються послуги у нічний час, вихідні та святкові дні, відповідно до укладених договорів з ЛКП «Снопківське» на виконання робіт з ремонту внутрішньо будинкових електромереж, систем водовідведення тощо;
- вивезення твердих побутових відходів здійснюється Львівськими комунальними підприємствами та підприємствами некомунальної форми власності.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст.ст. 64, 67, 68 Житлового кодексу Української РСР, наймачі зобов'язані своєчасно оплачувати надані комунальні послуги. Повнолітні члени сім'ї несуть з наймачем солідарну відповідальність.
Згідно п.2 ч.1 ст.13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Посилаючись на положення ст.15 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 1, ст.1), позивач надав суду договір про надання послуг з утримання будинку та управління, який укладено у 2019 році з одним із співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Вважає, що вказаний договір є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті та не оплачені житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому, спірні правовідносини виникли з 2014 року та регламентуються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами), водночас договір наданий позивачем укладено лише у 2019 році. Отже, суд відхиляє даний договір як належний доказ по справі та документ, що є підставою для нарахування відповідачам заборгованості за надання послуг з утримання будинку.
Верховний Суд України у справі № 6-56220св10, рішення від 07.09.2011 року та у справі №6-2951цс15 рішення від 20.04.2016 року, зазначив, що «відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитих житлово-комунальних послуг».
При цьому, як видно з матеріалів справи наданий позивачем примірник договору від 01.03.2018 року між ЛКП «Снопківське» та ОСОБА_8 не підписаний, а долучена до нього квитанція не встановлює факту отримання ним, чи будь-яким іншим відповідачем даного проекту договору /т.1 а.с.9/.
Частинами 3, 4 ст. 16 Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу послуг. Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст.21 Закону, виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.20 Закону, встановлено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо ; на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст.20 Закону, обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.162 Житлового кодексу Української РСР, плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Частиною 1 п.п.5, 6 ст.30 Закону визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на принципах відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості та відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил.
Згідно з ч.ч.1, 2,6 ст.32 Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
Отже, як випливає з вищенаведеного, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, згідно з існуючими тарифами та перевірка не тільки розрахунку заборгованості, а й доказів надання комунальних послуг.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду розрахунок заборгованості /т.1 а.с.168/ по нарахуванню плати на дату 01.07.2019 року, згідно якого заборгованість відповідачів за період з 01.06.2014 року по 31.05.2019 року становить 15 696 гривень 54 копійки.
Оцінюючи наданий позивачем розрахунок суд виходить з того, що даний доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (ЛКП), яка його складає самостійно. За наведених обставин даний розрахунок може бути належним доказом виключно у разі якщо кожне відображене в ньому значення підтверджено та доведено позивачем в ході розгляду справи із відображенням зокрема складової тарифу, чого фактично зроблено не було, а відтак суд відхиляє даний доказ як неналежний.
Також, позивачем подано акт від 29.09.2017 року за яким проведено ремонт сходової клітки в будинку АДРЕСА_3 та робочі листки столяра-скляра, електрика, покрівельника, столяра-сантехніка, слюсара-сантехніка. Вказані робочі листки стосуються надання послуг з утримання будинку відповідачів в період з 2016, 2017, 2018 року.
Доказів надання будь-яких послуг з утримання будинку за період позовних вимог 2014, 2015, 2019 року позивачем не подано.
Таким чином, даними документами не підтверджено надання відповідачам, мешканцям будинку АДРЕСА_3 послуг з утримання будинку за весь заявлений позовний період з 01.06.2014 року по 31.05.2019 року, що ставить під сумнів достовірність даних викладених у наданому розрахунку заборгованості.
Як вбачається з розрахунків та квитанцій, наданих ЛКП «Снопківське», тарифи на житлово-комунальні послуги змінювались упродовж 2015, 2016, 2017, 2018 років.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів належного оповіщення відповідачів, у порядку визначеному ч.6 ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», про зміну таких тарифів, що свідчить про допущені порушення прав відповідачів як споживачів житлово-комунальних послуг.
Відповідачі вказують на те, що ними частково сплачувались комунальні платежі з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до фактично наданих ЛКП «Сновківське» послуг.
З цього приводу відповідачі надали суду відповідні квитанції /т.1 а.с.131-146/.
При цьому, з наданого суду позивачем розрахунку заборгованості /т.1 а.с.168/ не вбачається за що саме (які конкретно послуги)п роводилось нарахування коштів, оскільки такий не містить даних про формування тарифу, а також його складові.
Позивач, на підтвердження позовних вимог та факту надання житлово-комунальних послуг відповідачам як споживачам, окрім вищеописаних документів не надає жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких можна б було встановити, що такі послуги були дійсно надані за весь період з 2014 року та 2019 років в повному обсязі.
Крім цього, відповідачі вказують на неналежне надання ЛКП послуг з утримання їх будинку, зазначаються, що холодне водопостачання та водовідведення з вересня 2012 року в будинку АДРЕСА_3 не надається, будинок знаходиться в аварійному стані, так як ніяких робіт по утриманню будинку та будинкової території ЛКП «Снопківське» не проводиться. Також, зазначили, що живуть на останньому поверсі будинку і будинок постійно заливає атмосферними опадами вже багато років. Зазначили, що на численні звернення мешканців до ЛКП «Снопківське» про ремонт даху та його перекриття ніхто нічого так і не зробив, а житлово-комунальні послуги вчасно та якісно фактично не надавались.
Водночас, суд позбавлений можливості оцінити доводи відповідачів щодо ненадання послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки з наданих розрахунків та квитанцій позивача не вбачається поділу комунальних послуг (складових тарифу) за їх призначенням.
Крім того, відповідачі надали суду заяви, з яких видно, що вони неодноразово звертались до ЛКП «Снопківське» та ГРА ЛМР з письмовими зверненнями про аварійний стан будинку та неякісне надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій.
У відповідності до положень ч.1-4 ст.18 Закону, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Матеріали справи не містять даних про належне реагування на заяви та звернення відповідачів, а також інших мешканців будинку АДРЕСА_3 .
При цьому, листи ГРА ЛМР, ЛКП та акти обстеження такими доказами реагування не являються, оскільки обставини викладені у заявах (зверненнях) відповідачів та мешканців будинку не усунуто, матеріали справи не містять доказів щодо проведення у будинку будь-яких ремонтних робіт покрівлі будинку, усунення недоліків наведених заявниками, проведення заходів щодо забезпечення отримання комунальних послуг на належному рівні, а також проведення належного перерахунку заборгованості.
Таким чином, позивачем не вчинено адекватних дій на зменшення розміру плати за фактично ненадані або неякісні послуги, адже як вбачається із заяв мешканців комунальні послуги надавались неякісно та не в повному обсязі. Натомість позивач обмежився формальними відповідями на звернення мешканців будинку.
Суд бере до уваги заяви звернення відповідачів до ЛКП як докази, які свідчать про порушення з боку ЛКП. При цьому доводів відповідачів щодо неналежного надання послуг ЛКП в ході розгляду справи не спростувало. При оцінці даних доводів, суд також враховує, що відповідачі (споживачі) внаслідок своєї необізнаності в деталях та тонкощах законодавства не оформили належним чином відповідні претензії. Натомість ЛКП є спеціалізованою установою, яка належним чином не відреагувала на чисельні скарги споживачів послуг.
Таким чином, суд вважає підтвердженим, що ЛКП «Снопківське» належним чином не виконує своїх безпосередніх обов'язків щодо утримання будинку відповідачів та прибудинкових територій. Водночас, як стверджують мешканці будинку, у своїх заявах позивачу ЛКП фактично не надає жодних послуг пов'язаних із забезпеченням належних технічних вимог та експлуатації будинку, а будинок знаходиться в аварійному стані. Вказані обставини частково знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, суд приходить до переконання, що відповідачі незважаючи на відсутність укладеного договору повинні сплачувати позивачу кошти за отримані послуги, однак така плата повинна проводитись виключно за фактично отримані послуги. У свою чергу, позивач, не подав доказів щодо належного обґрунтування виставленого відповідачам рахунку заборгованості. Суд не вправі ґрунтувати своє рішення на припущеннях, неналежних або недопустимих доказах, а відтак вищенаведені обставини свідчать про відсутність законних підстав для задоволення позову.
При цьому, суд враховує, що в процесі судового розгляду позивачу неодноразово надавалась можливість належним чином обґрунтувати позовні вимоги та подати з цього приводу належні докази. Однак, як свідчать вищенаведені обставини, належних доказів для задоволення заявлених вимог не надав.
Суд приходить до висновку, що вимоги ЛКП «Снопківське» щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, докази надані позивачем, у своїй сукупності не є достатніми на належними, відтак не підтвердженим належними засобами доказування є і розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Крім цього, відповідачами заявлено вимогу про застосування строків позовної давності до позовних вимог ЛПК «Снопківське» за період з 01.06.2014 року по 11.09.2015 року.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-43цс17).
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У відповідності до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Частинами 2 та 3 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, якщо особа звернулась до суду за видачею судового наказу, то строк позовної давності переривається за три роки (якщо більший строк позовної давності не встановлений договором між сторонами) до часу звернення до суду за видачу судового наказу. Зазначена правова позиція, викладена у рішенні Верховного суду України від 21.01.2015 року, у справі № 6-214цс14.
Як видно з розрахунку заборгованості /т.1 а.с.6-7/, відповідачами було проведено часткову оплату житлово-комунальних послуг 16.06.2014 року, 12.07.2014, 06.08.2014 року, 11.09.2014 року, 11.10.2014 року, 11.11.2014 року, 12.01.2015 року, 12.02.2015 року, 11.04.2015 року.
При цьому, оплата відповідачами заборгованості у вказані періоди, не перериває строків позовної давності, адже вчинення боржником будь-яких дій стосовно визнання боргу або іншого обов'язку за межами строку позовної давності не може тягти за собою його переривання, оскільки цей строк сплив, у зв'язку із чим не міг перериватися.
Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що звернення позивача 10.04.2018 року до суду із заявою про видачу судового наказу з приводу стягнення з відповідачів заборгованості, перериває перебіг позовної давності.
За таких обставин, переривання перебігу строку позовної давності, в даному випадку, починається саме з 10.04.2018 року. Відтак, в межах строків позовної давності, період заборгованості по сплаті відповідачами зазначених послуг становить з 10.04.2015 року по 31.09.2019 року.
Період заборгованості з 01.06.2014 року по 10.03.2015 року включно, перебуває поза строками позовної давності. Разом з тим, з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 01 вересня 2018 року, пропустивши таким чином, визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності, питання про поновлення якого позивач перед судом не порушував.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ЛКП не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак в задоволенні позову слід відмовити повністю, у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2019 року.