Справа №560/594/18
11 листопада 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018180110000007 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої спеціальної, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
У середині листопада 2017 року, точного часу не встановлено, у ОСОБА_4 виник умисел проникнути до будинку ОСОБА_5 , що розташований у с. Берестя Дубровицького району, для того, щоб щось викрасти, оскільки він протягом певного періоду часу спостерігав за будинком ОСОБА_5 та знав, що в нього в будинку може бути майно, яке можна буде викрасти. У вечірню пору доби ОСОБА_4 прийшов до господарства ОСОБА_5 . Переконавшись, що нікого у господарстві немає та не світиться світло у будинку, підійшов до вікна, де за допомогою його віджиму проник всередину звідки викрав масляний обігрівач, газонокосилку, бензопилу. Залишивши вказаний будинок, ОСОБА_4 сховав викрадені ним речі та зателефонував до свого знайомого із м. Сарни Володимира та продав останньому ці речі.
Крім того, 25 грудня 2017 року у ОСОБА_4 виник умисел проникнути до будинку матері ОСОБА_6 , який знаходиться у АДРЕСА_2 , та в якому протягом останніх трьох років ніхто не проживає, для того, щоб щось викрасти, оскільки він заходив раніше в даний будинок зі своїм товаришем, який є сином ОСОБА_6 та бачив, що в будинку є цінні речі, які можна буде викрасти. У нічну пору доби біля 01 год. ОСОБА_4 прийшов до вказаного господарства та переконавшись, що нікого у господарстві немає, підійшов до вікна будинку, де за допомогою його віджиму проник всередину звідки викрав шкіряну куртку, швейну машинку, електричного чайника, електричний подовжувач, пуфік. Залишивши вказаний будинок, ОСОБА_4 сховав викрадені ним речі та зателефонував до свого знайомого із м. Сарни Володимира та продав останньому ці речі.
Всього ОСОБА_4 таємно викрав чужого майна на загальну суму 5199 грн.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованих злочинів визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється. При цьому зазначив, що завдана ним шкода потерпілій ОСОБА_6 відшкодована.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаних злочинів повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
У своїх заявах потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просять дане кримінальне провадження розглянути без їхньої участі, зазначивши, що претензій до обвинуваченого не мають, а тому просять суворо не карати. При цьому потерпіла ОСОБА_6 вказала, що завдана їй майнова шкода відшкодована в повному обсязі.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна - крадіжку.
При цьому слід зазначити, що при правовій кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне відобразити кваліфікуючі ознаки вчинених обвинуваченим злочинів.
Так, згідно ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Отже, за змістом статті 32 КК та роз'яснень, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" (далі - Постанова) повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони:
1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК;
2) передбачені різними статтями Особливої частини КК і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.
Згідно пункту 7 Постанови вбачається, що якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
Зважаючи на вказане, в діях обвинуваченого ОСОБА_7 суд вбачається кваліфікуючу ознаку злочинів повторність, яка має бути відображена у правовій кваліфікації дій обвинуваченого.
З роз'яснень, які містяться у пункті 9 Постанови та за змістом частини другої статті 33 КК вбачається, що злочини, які утворюють сукупність, підлягають окремій кваліфікації. З урахуванням положень частини першої статті 33 КК це правило застосовується, зокрема, і тоді, коли особа вчинила декілька тотожних злочинів (злочинів одного виду), які утворюють повторність, але перший із них не має кваліфікуючих ознак. У таких випадках перший злочин кваліфікується за частиною першою відповідної статті Особливої частини КК, а один чи декілька наступних за відсутності інших кваліфікуючих ознак - за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його (їх) повторно.
Отже, у діях обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається наявність двох тотожних злочинів (злочинів одного виду), передбачених статтею 185 КК України, які у своїй сукупності утворюють повторність, однак при цьому не потребують окремої кваліфікації, оскільки такі крадіжки поєднані з проникненням у житло, а отже кожен окремий злочин має кваліфікуючу ознаку.
Тому, зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини та враховуючи норми Закону та їх роз'яснення, суд вважає за необхідне відобразити у правовій кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України встановлені кваліфікуючі ознаки та вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна - крадіжку, вчинену повторно, поєднану з проникненням в житло.
При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебування на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ".
Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілій ОСОБА_6 .
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які в поданих суду заявах, вказали, що будь-яких претензій майнового характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не мають, просять суд суворо обвинуваченого не карати.
Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі та рахує за можливе застосувати ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначення реальної міри покарання.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: ОСОБА_1