Справа № 539/2654/19
Провадження № 2/539/994/2019
07 листопада 2019 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Іващенка Ю.А.,
при секретарі - Карпенко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позові вказала, що в листопаді 2017 року вона дізналась про те, що у Лубенському МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 25.07.2017 року приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості в розмірі 299195,75 грн.
Позивач вважає виконавчий напис незаконним, вчиненим з грубим порушенням норм законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
На її запит нотаріусом надано документи, на підставі яких був вчинений виконавчий напис з яких вбачається, що дані документи не можуть бути підставою нотаріальної дії внаслідок наступних порушень допущених нотаріусом.
Як вбачається з копій документів, наданих нотаріусом, виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів: заяви стягувана № б/н від 21.07.2017 р., заяви позичальника №DNН4KP50670335 від 04.08.2006 р., розрахунку суми заборгованості станом на 03.07.2017 р, письмової вимоги про усунення порушень без доказів її отримання боржником. Вона вважає, що нотаріус не мав приймати вказані документи в якості передбачених п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки: замість оригіналу кредитного договору - стягувач надав копію заяви позичальника, замість засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості - стягувач надав розрахунок заборгованості, підготовлений представником банку що є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувана та не відображає правової підстави для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до позивача.
Згідно документів, що стали підставою виконавчого напису, з неї стягнуто безспірну заборгованість, однак відсутні докази визнання її боржником, суми у виконавчому написі та письмовій вимозі не співпадають.
Крім того, позивач вказує, що стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса проводиться за період з 04.08.2006 року по 03.07.2017 року, тобто, за період, що перевищує 10 календарних років, що є порушенням встановленого законом трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
При цьому з доданого розрахунку заборгованості вбачається, що поточна заборгованість за тілом кредиту виникла в вересня 2006 року. Тобто, у відповідача виникло право на стягнення заборгованості за кредитним договором з вересня 2006 року.
Із заявою про вчинення виконавчого напису відповідач звернувся лише в липні 2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.
Позивач прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений вчинений 25 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, реєстровий номер №6889, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 296 195 грн. 75 коп., витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису в сумі 3000 грн. 00 коп., а всього в сумі 299 195 грн. 75 коп..
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, ОСОБА_3 надала суду письмову заяву з проханням слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не попередив.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з'явилась, надіслала суду клопотання з проханням розглядати справу за її відсутності.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.
Водночас, відповідно до ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.
При вирішенні даного спору суд виходитиме з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.
Судом встановлено, що 25.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим №6889, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNН4KP50670335 від 04.08.2006 р. за період з 04.08.2006 по 03.07.2017 в розмірі 296 195,75 грн., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 8 636,42 грн.; залишок заборгованості за процентами - 72 229,38 грн.; пеня - 201 225,39 грн.; штраф - 14 104,56 грн.. Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріусом складають 3000,00 грн..
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Лубенського МРВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області від 18.10.2017 року на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №54925040 з примусового виконання виконавчого напису №6889 від 25.07.2017 року виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості в розмірі 299 195,75 грн.
Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172, в разі стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не отримував від сторін первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 , а також суми процентів, пені, штрафу, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.
В матеріалах справи мається виписка з рахунка ОСОБА_1 , яка проведена ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» одноособово без урахування думки та позиції боржника щодо наявності грошового зобов'язання ОСОБА_1 по сумі кредиту, процентах, пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження безспірності заборгованості.
При цьому, суд враховує роз'яснення викладені в постанові Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року №2, згідно якої питання про визначення складу учасників у справах цієї категорії та процесуального статусу нотаріуса має вирішуватися залежно від того, що є предметом оскарження.
Зважаючи на те, що цивільно-правовий спір є наслідком передусім достовірності документів, наданих стягувачем нотаріусу, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належними відповідачем по справі.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача у відповідності з ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), треті особи Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 17/1, код ЄДРПОУ 34652445), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місце знаходження м. Дніпро, вул. Центральна, 6, оф. 9) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, реєстровий номер №6889, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 296 195 грн. 75 коп., витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису в сумі 3000 грн. 00 коп., а всього в сумі 299 195 грн. 75 коп..
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного рішення 08.11.2019 року.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Іващенко Ю. А.