Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/597/19
Провадження № 2/553/577/2019
Іменем України
08.11.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді Крючко Н.І.,
при секретарі Конновій Є.В.,
розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Полтавської міської ради, Подільська районна у м. Полтаві рада, Департамент державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру про визнання права власності на самочинне будівництво,-
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконкому Полтавської міської ради про визнання права власності .
Згідно ухвали суду від 20 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 19 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості належної третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Полтавської міської ради.
Згідно ухвали суду від 29 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Подільську району у м. Полтави раду, Департамент державної архітектурної - будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру .
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Петько А.В. в судове засіданні не з'явились, але надали на адресу суду заяви, в яких прохали проводити судовий розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити судовий розгляд справи, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Подільської районної у м. Полтаві ради, Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру в судове засідання не з'явились, але надали на адресу суду заяви, в який прохали проводити слухання справи у відсутність їх представників, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2011 року виділено у право власності ОСОБА_1 , частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається відповідно до експертного висновку з: кімнати 2 площею 9,8 кв.м., частини передпокою 8 площею 5,9 кв.м., кладової 9 площею 3,7 кв.м. з добудованої житлової кімнати 16,7 кв.м., що складає 19,4 кв.м. основної частини житлового будинку.
По господарським будівлям та спорудам позивачу виділено у право власності: літню кухню Б, сарай Б1, сарай б, погріб а4, вбиральню В, частину огорожі № 1, ворота огорожі № 2, колонку питну № 3.
Розмір частки, яку отримав ОСОБА_1 у власність складає 2/5 частини домоволодіння.
Даним рішенням суду, в зв'язку з поділом домоволодіння в натурі між співвласниками, на позивача було покладено обов'язок:
- демонтувати міжкімнатні двері між приміщенням коридору №1 та приміщенням кухні № 2 , закласти проріз цегляною кладкою, виконати оздоблювальні роботи;
- встановити двері між кухнею №2 та коридором №9;
- влаштувати стіну, розділивши приміщення №8 площею 9,7 кв. м. на два приміщення - коридор №8 площею 3,8 кв. м. та санвузол №12 площею 3,8 кв. м.;
- встановити перегородку між приміщенням санвузлу №12 площею 3,8 кв. м. та приміщенням коридору №9 площею 5,8 кв. м.;
- встановити двері в санвузол №12;
- влаштувати ґанок входу в частину будинку, що йому виділяється;
- демонтувати вікно в передпокої №8, закласти проріз цегляною кладкою;
- провести добудову житлової кімнати №11 площею 16,7 кв. м. зі стінами із цегли, встановити вікна в добудові, провести оздоблювальні роботи;
- встановити двері між утвореною житловою кімнатою №11 площею 16,7 кв. м. та приміщенням №9 площею 5,8 кв. м.;
- встановити вхідні двері в частину будинку, що йому виділяється.
Вищевказаним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30.09.2011 року виділено ОСОБА_1 в користування земельну площею 628 кв. м., згідно висновку експертно-будівельного дослідження № 75 від 27 травня 2011 року по розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка має в плані неправильну геометричну форму і проходить по точках АКЙІЗЖЕГДВБА.
Зобов'язання покладені на ОСОБА_1 даним рішенням в зв'язку із поділом майна, проведення демонтажу та добудови своєї частини будинку останній виконав.
В обґрунтування позову позивачем вказувалось про те, що він має намір виділити свою частину домоволодіння в самостійний об'єкт нерухомого майна в окрему одиницю, тому змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Після проведення добудови житлової кімнати № 11 згідно Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.09.2011 року та технічної інвентаризації, - відповідно до Технічного паспорта на садовий (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , - добудова А -1 є самочинною.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Так, рішенням Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради від 12.12.2017 року, земельній ділянці площею 1343 кв.м. та житловому будинку з господарськими спорудами, які належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та знаходяться в м. Полтаві - присвоєно адресу - АДРЕСА_1 .
Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлової добудови літ. А-1 до індивідуального (садибного) будинку АДРЕСА_1 , дана житлова прибудова здійснена ОСОБА_1 , відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації.
12.10.2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-2225цс16 підтвердив раніше висловлену позицію та серед іншого вказав, що за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Судом встановлено, що відповідно до Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.09.2011 року № 2-1094/11 ОСОБА_1 є власником 2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 628 кв.м.
Cамочинне будівництво прибудови А-1 було проведено позивачем на земельній ділянці, яка була надана йому в установленому порядку під уже збудоване самочинне нерухоме майно. Таке будівництво відбулося після отримання земельної ділянки у користування.
Все ж, правовідносини, що виникають з приводу самочинного будівництва, тобто у випадках, коли вимоги закону при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені, врегульовано спеціальною нормою, а саме статтею 376 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також обєкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і повязана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 27 ППВССУ від 30.03.2012 N 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо - на підставі положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини 5 статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.
Таким чином, визнання права власності на прибудову, як самостійний об'єкт, є неможливим.
За приписами статті 349 ЦК України - право власності на майно припиняється в разі його знищення; у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Зміст вимог статті 364 ЦК гарантують співвласнику майна право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності із припиненням права спільної часткової власності на таке, виділене в натурі, майно. Зі змісту частин 1, 3 цієї статті - співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється; така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Правові гарантії статті 364 ЦК кореспондуються із приписами в ч.3 статті 358 ЦК, згідно якої кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. А також статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 183 ЦК - подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, що закріплено у статті 317 ЦК України.
Суб'єктивне право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316Цивільного кодексу України). Це означає, що суб'єктивне право власності є абсолютним. Суб'єктивне право власності це також забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном. Правомочністьволодіння це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв'язку з річчю. Володіння треба розуміти як постійну можливість матеріального зв'язку власника з річчю. При наявності юридичних підстав володіння називають титульним. Воно пов'язане з волевиявленням власника.
За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Або, він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зі змісту Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений обєкт нерухомого майна, обєкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з обєкта нерухомого майна або обєднання обєктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера обєкту нерухомого майна, обєкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства (п.20); у разі коли відкриття розділу у Державному реєстрі прав здійснюється у результаті поділу, виділу частки з обєкта нерухомого майна або обєднання обєктів нерухомого майна, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про субєктів цих прав щодо обєкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо обєктів нерухомого майна, які обєднуються, до відповідних розділів, відкритих на кожний з новостворених обєктів нерухомого майна (абз.3 п.20); державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого обєкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше обєктів, або обєднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або обєднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного обєкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або обєднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на обєкт нерухомого майна до його поділу або обєднання (крім випадків, коли право власності на такий обєкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта (крім випадків, коли обєкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або обєднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений обєкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або обєднання таких обєктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, обовязково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі ( п.54). Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки. У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом (п. 56).
Зміст таких норм закріплює за позивачем право на виділ у натурі, в окрему одиницю, його частки із належного йому майна, або в садибному індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 , яка, згідно його правовстановлюючого документу, продовжує рахуватися у спільній частковій власності; із припиненням його права спільної часткової власності на таке, виділене йому в натурі, майно.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів осіб.
За правилами статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 2ст.16 ЦК Українипередбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Згідно ч.1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Поряд з цим, судом приймається до уваги рішення Тимчасової комісіїх з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава (ПР/01.3/03 від 26.07.2019 року), де уповноваженим органом вирішено у судовому засіданні, з огляду на надані документи, покладатись на розсуд суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 328,317, 364 ЦК України, ст.ст. 4, 12,13, 206, 264-265, 279, ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Полтавської міської ради, Подільська районна у м. Полтаві рада, Департамент державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру про визнання права власності на самочинне будівництво- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на 2/5 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку А-1, А1 -1, та складається з: коридору 2-1 площею 4,4 кв.м., кухні 2-2 площею 9,0 кв.м., санвузла 2-3 площею 4,3 кв.м., кімнати 2-4 площею 17,1 кв.м, кімнати 2-5 площею 7,7 кв.м, коридору 2-6 площею 4,4 кв.м, загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м. та літньої кухні Б, сараїв Б1, б, погребу а4, вбиральні В, частини огорожі №1, воріт огорожі №2, колонки питної №3.
Виділити в натурі 2/5 частини домоволодіння, належні ОСОБА_1 , в окремий об'єкт нерухомого майната визнати право власності на виділений в окремий об'єкт нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку А-1, А1 -1 та господарських будівель і споруд за за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку А-1, А1 -1, та складається з: коридору 2-1 площею 4,4 кв.м., кухні 2-2 площею 9,0 кв.м., санвузла 2-3 площею 4,3 кв.м., кімнати 2-4 площею 17,1 кв.м, кімнати 2-5 площею 7,7 кв.м, коридору 2-6 площею 4,4 кв.м, загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 24,8 кв.м. та літньої кухні Б, сараїв Б1, б, погребу а4, вбиральні В, частини огорожі №1, воріт огорожі №2, колонки питної №3, що знаходиться на земельній ділянці площею 268 кв.м., як окремий, самостійний об'єкт нерухомого майна, та складає одиницю, часткою 1/1, з можливістю присвоєння окремої адреси.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30- денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко