Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1342/18
Провадження № 1-кп/553/41/2019
Іменем України
31.10.2019 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.09.2018 року відносно ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 19 листопада 2018 року, який продовжувався ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 16.11.2018 року, 09.01.2019 року, 22.02.2019 року, 16.04.2019 року, 14.05.2019 року, 08.07.2019 року та 03.09.2019 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли.
В обґрунтування клопотання прокурор послався на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не працює та не має постійного джерела доходу, не одружений, не має сталих соціальних зв'язків, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, продовжив вчиняти злочини після пред'явлення обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України та під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, а усвідомлюючи невідворотність покарання - здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Зазначив, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою підзахисного у зв'язку з безпідставністю клопотання прокурора, вказував на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з утриманням в місцях попереднього ув'язнення, та зміну запобіжного заходу на домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю.
Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 в їх сукупності, у тому числі: ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості, вік, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан, відсутність самостійного доходу, тоді як він обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, а також ту обставину, що застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту не перешкодило вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , не зникли, а застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, є неможливим, оскільки не здатне запобігти можливості ухилитись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, та оскільки судовий розгляд справи не закінчений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 12 год. 00 хв. 31 жовтня 2019 року по 12 год. 00 хв. 29 грудня 2019 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1