Справа №547/286/18
Провадження №2/547/36/19
01 листопада 2019 року смт.Семенівка
Семенівський районний суд Полтавського області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Совєтовій І.І.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , про визнання за ними в порядку спадкування за законом права власності на земельну частку (пай) розміром 4,88 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачі є дружиною та сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) колишнього ВАТ «Партизан» розміром 4,88 в умовних кадастрових гектарах, оскільки починаючи з 1968 року та до дня смерті він був членом колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та не виходив з нього; процес паювання ВАТ «Партизан» було розпочато та завершено під час членства ОСОБА_4 у вказаному товаристві, що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника та довідкою ПСП «СС «Криворудська»». Разом з тим, за життя його безпідставно не було включено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі їм свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке належало ОСОБА_4 , а саме: земельну частку (пай) розміром 4,88 в умовних кадастрових гектарах, нотаріусом було відмовлено з підстави не надання правовстановлюючого документа, який би підтверджував право померлого на спадкове майно. За вказаних обставин позивачі звернулась до суду з позовом про визнання за ними, як спадкоємцями за законом, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), яке за життя належало йому, як спадкодавцю.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримала позов та прохала суд його задоволити. Суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 працював в колгоспі «Партизан», а потім в радгоспі «Партизан» та був його членом. В трудовій книжці покійного чоловіка містяться суперечливі відомості про його звільнення з роботи, оскільки наказ про звільнення датований пізніше в часі, ніж сам запис про звільнення.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмової заяви прохав суд розглянути цивільну справу без його участі. Зазначив про підтримання ним позовних вимог (а.с.201).
В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивачів підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та прохав суд їх задоволити з наведених в ній підстав. Під час надання додаткових пояснень, зазначив про те, що спадкодавець ОСОБА_4 працював в радгоспі «Партизан» та був його членом, оскільки відсутні протоколи зборів про його виключення з членів радгоспу. В подальшому, після реорганізації радгоспу «Партизан» у ВАТ «Партизан», ОСОБА_4 автоматично набув членства у даному товаристві, а тому, з урахуванням того, що на час видачі ВАТ «Партизан» державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_4 був живий, він мав право на земельну частку (пай).
Представники відповідачів Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області та Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явились. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подали. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмових заяв прохали суд розглянути цивільну справу без їх участі. Зазначили про відсутність заперечень проти позову (а.с.182, 200, 204).
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області в судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.197). Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.
За вказаних обставин, з урахуванням положень ч.1 ст.223 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності позивача ОСОБА_3 та представників відповідачів.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивачів, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом по справі встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 була дружиною гр-на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (серія НОМЕР_1 ), виданим Криворудською сільською радою Семенівського району Полтавської області 27.04.1984 року, та свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_2 ), виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Полтавської області19.07.2012 року (а.с.6, 7).
Позивач по справі ОСОБА_5 є сином гр-на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача (серія НОМЕР_3 ), виданим Криворудською сільською радою Семенівського району Полтавської області 10.07.1987 року (а.с.8).
25.04.1998 року в с.Крива Руда Семенівського району Полтавської області у віці 46 ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-н ОСОБА_4 помер (а.с.9).
Позивачі по справі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 12.08.1999 року державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Литвин М.І. та зареєстрованим в реєстрі за №2-1018, згідно якого до складу успадкованого позивачами майна входить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 та відповідної частини надвірних будівель, що знаходяться АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , та свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 20.06.2008 року за № в реєстрі 1371, 1370 (а.с.10, 109, 110).
Постановою державного нотаріуса Семенівської державної нотаріальної контори Полтавської області від 18.06.2018 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , а саме: на земельну частку (пай) розміром 4,88 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, з підстави не подання правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності померлого на спадкове майно (а.с.73).
Як вбачається із записів в трудовій книжці № НОМЕР_4 , заповненій 19.10.1973 року в колгоспі «Партизан» Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_4 19.10.1973 року був прийнятий на роботу прицепщиком. Роком вступу до членів колгоспу зазначений 1968 рік (а.с.11).
В подальшому, з 10.07.1978 року ОСОБА_4 був прийнятий на посаду механізатора в радгосп «Партизан» та звільнений за власним бажанням 21.03.1979 року (а.с.12).
10.04.1984 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу шофером автопарка в радгосп «Партизан» та звільнений за прогули без поважних причин на підставі наказу від 20.01.1996 року (а.с.13).
Згідно довідки, виданої 03.02.2018 року Приватним сільськогосподарським підприємством «Селянська спілка «Криворудська» (далі - ПСП «СС «Криворудська»), гр-н ОСОБА_4 дійсно працював у радгоспі «Партизан». Звільнений з роботи за прогули без поважних причин з 02.05.1995 року згідно наказу №28-л від 20.01.1996 року. Згідно книг обліку розрахунків по оплаті праці працював 16 днів січня 1996 року. З членів радгоспу не виключався. Відсутні протоколи і рішення про виключення з членів радгоспу (а.с.14).
Згідно довідки, виданої 12.01.2018 року дирекцією ПСП «СС «Криворудська», колгосп «Партизан» був реорганізований в радгосп «Партизан» згідно рішення загальних зборів колгоспників, протокол №3 від 08.09.1976 року; радгосп «Партизан» був реорганізований у ВАТ «Партизан» згідно протоколу загальних зборів робітників №1 від 19.03.1997 року; ВАТ «Партизан» було реорганізоване в Селянську спілку «Криворудська» згідно протоколу №1 звітно-виборних зборів від 19.01.1999 року; Селянська спілка «Криворудська» була реорганізована в ПСП «СС «Криворудська» згідно протоколу №1 від 03.02.2000 року (а.с.15).
24 березня 1997 року Відкрите акціонерне товариство «Партизан» с.Крива Руда Семенівського району Полтавської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю (серія ІІ-ПЛ №000083) для ведення колективного сільського господарства на 4775,8 гектарів землі (а.с.17, 205).
Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.4 ч.1 ст.264, п.6 ч.4 ст.265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин сторін та зазначає в мотивувальній частині рішення норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, мотиви їх незастосування.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
За змістом ч.ч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
Оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до даних правовідносин між сторонами слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки (усиновителі) померлого (ст.529 ЦК УРСР).
Згідно ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він 1) фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном; 2) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.
З огляду на викладене, судом під час розгляду цивільної справи встановлена обставина прийняття позивачами спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , підтверджена отриманими ними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 12.08.1999 року та від 20.06.2008 року (а.с.10, 109, 110).
Разом з тим, сама можливість спадкування позивачами права на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 нерозривно пов'язана із встановленням обставин набуття ним за життя, як спадкодавцем, цього права, що може мати місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у його власності і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на викладене, особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.
Судом встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землю був виданий ВАТ «Партизан» 24.03.1997 року.
Таким чином, виходячи з положень ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування у даній справі є обставини набуття спадкодавцем ОСОБА_4 членства саме у ВАТ «Партизан», яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю, а не в будь-якому іншому сільськогосподарському підприємстві, та не припинення такого членства, в тому числі, і як пенсіонера, який раніше в ньому працював, на момент одержання підприємством зазначеного державного акта.
За інших обставин, припинення трудових відносин з колективним сільськогосподарським підприємством та відсутність участі в його діяльності не дають підстав вважати особу членом цього підприємства, з якого він фактично вибув.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закону, в редакції, що діяла на час реорганізації радгоспу «Партизан» у ВАТ «Партизан») підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства, крім іншого, вказуються найменування підприємства, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, загальні права та обов'язки членів підприємства.
Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут (ст.5 Закону).
Як вбачається із записів в трудовій книжці ОСОБА_4 , останній був членом колгоспу «Партизан», в подальшому реорганізованого в радгосп «Партизан», та припинив трудові відносини з даним підприємством згідно наказу про звільнення з роботи за прогули без поважних причин від 20.01.1996 року, тобто на дату реорганізації радгоспу «Партизан» у ВАТ «Партизан» та отримання останнім Державного акту на право колективної власності на землю гр-н ОСОБА_4 не працював в жодному із цих сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).
Під час судового розгляду позивачами не було надано суду доказів набуття спадкодавцем ОСОБА_4 членства у ВАТ «Партизан», зокрема, шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття його в члени даного підприємства.
Позивачами не надано доказів і того, що спадкодавець ОСОБА_4 був пенсіонером, який раніше працював у радгоспі «Партизан» і залишався членом зазначеного підприємства на дату його реорганізації у ВАТ «Партизан».
Відсутні також докази на підтвердження порядку набуття та припинення особами членства як у радгоспі «Партизан», так і у ВАТ «Партизан» відповідно до статутних документів цих підприємств (статутів), з яких, зокрема, вбачалось би автоматичне набуття працівниками радгоспу «Партизан» після його реорганізації членства у ВАТ «Партизан».
На підставі викладеного, суд не приймає до уваги викладені позивачами в позовній заяві твердження про початок та завершення паювання ВАТ «Партизан» саме під час членства ОСОБА_4 в даному товаристві, а також твердження представника позивача про автоматичне набуття спадкодавцем ОСОБА_4 членства у ВАТ «Партизан», оскільки вказані обставини не підтверджені жодним допустимим доказом.
Натомість усні та письмові пояснення позивачів та їх представника, виходячи зі змісту ч.2 ст.76, ч.2 ст.78 ЦПК України, до допустимих засобів доказування не належать.
З наведених вище підстав суд також не приймає як належний, допустимий та достовірний доказ на обгрунтування права ОСОБА_4 на земельну частку (пай) довідку, видану ПСП «СС «Криворудська» про відсутність протоколів та рішення про виключення ОСОБА_4 із членів радгоспу «Партизан», оскільки: радгосп «Партизан» не отримував Державного акту на право колективної власності на землю; суду не було надано доказів на підтвердження порядку припинення членства у радгоспі «Партизан», в тому числі, установчих документів, якими б передбачалось припинення такого членства саме шляхом прийняття зборами працівників відповідного рішення, а не шляхом внесення відповідного запису до трудової книжки; відсутність рішення про припинення членства ОСОБА_4 у радгоспі «Партизан» не є допустимим доказом на підтвердження набуття ним членства у ВАТ «Партизан», яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, позивачами по справі не було надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_4 був членом ВАТ «Партизан», а доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Твердження представника позивачів про безпідставність та помилковість не включення спадкодавця до списку членів цього підприємства, що додавався до Державного акта на право колективної власності на землю, не грунтуються на досліджених судом доказах.
За вказаних обставин, встановивши, що на момент видачі ВАТ «Партизан» 24.03.1997 року Державного акта на право колективної власності на землю чоловік та батько позивачів - ОСОБА_4 на даному підприємстві не працював, його пенсіонером не був, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати встановленим факт набуття ним права на земельну частку (пай) розміром 4,88 в умовних кадастрових гектарах.
Зазначений висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №177/137/18 та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання за ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), не підлягає задоволенню, оскільки судом під час дослідження наданих позивачами доказів не була встановлена обставина членства ОСОБА_4 , як спадкодавця, у ВАТ «Партизан» на дату отримання 24.03.1997 року даним сільськогосподарським підприємством Державного акту на право колективної власності на землю, а його працевлаштування в радгоспі «Партизан», яке в подальшому було реорганізоване у ВАТ «Партизан» на підставі протоколу загальних зборів робітників від 19.03.1997 року, не може бути тим юридичним фактом, який породжує право у спадкодавця ОСОБА_4 на земельну частку (пай) з урахуванням його звільнення з роботи у радгоспі до дати такої реорганізації.
Оскільки право, яке просять визнати за ними позивачі у порядку спадкування за законом, спадкодавець ОСОБА_4 за життя не набув, такого права не можуть набути і його спадкоємці, а тому позовна вимога про визнання за позивачами права на вказану вище земельну частку (пай) не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що судовими витратами при розгляді даної справи є сплачений позивачами судовий збір у розмірі 1364 грн. 72 коп. за пред'явлення до суду позовної вимоги майнового характеру, і в задоволенні позову відмовлено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів обов'язку відшкодувати на користь позивачів вказану суму судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354, суд,-
В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачами у виді сплаченого ними судового збору в сумі 1364 грн. 72 коп. відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: с.Крива Руда Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач: Криворудська сільська рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, буд.№45 с.Крива Руда Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс 38262, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22530997.
Відповідач: Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: вул.Незалежності, буд.№44 смт.Семенівка Полтавської області, поштовий індекс 38200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04057528.
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження: вул.Уютна, буд.№23 м.Полтава, поштовий індекс 36039, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767930.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.
Повне рішення суду складено 11 листопада 2019 року.
Головуючий С.Ю.Атаманова