Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 552/4971/19
Провадження № 1-кп/553/256/2019
Іменем України
11.10.2019м. Полтава
Колегія суддів Ленінського районного суду м. Полтави в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_6 : ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_9 : ОСОБА_10 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016170000000409 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст. 187, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.355 КК України та відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених за ч.3 ст. 187 КК України,-
До Ленінського районного суду м. Полтави надійшли матеріали кримінального провадження № 12016170000000409 відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст. 187, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.355 КК України та відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні Київським районним судом м.Полтави ОСОБА_6 вказаного запобіжного заходу на досудовому слідстві, що знайшло своє підтвердження і під час розгляду апеляційної скарги на зазначене рішення, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які на даний час не допитані у суді, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а особливо ОСОБА_6 у повній мірі підтвердив, що здатний переховуватись від слідства та суду, перебуваючи до цього у розшуку понад 3 роки. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні у складі організованої групи розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_11 та заволодіння майном останнього у великих розмірах, вимагання коштів та майна у потерпілого ОСОБА_12 , примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а також у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
За скоєння вказаних злочинів передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Необхідно також врахувати характер протиправних дій, які інкримінуються ОСОБА_6 , які вчинялися із застосуванням насильства відносно потерпілих, і потягли за собою позбавлення майна, грошових коштів потерпілих та спричинення останнім значного фізичного болю та моральних страждань.
Колегія суддів, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, які проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017р. (справа № 1-28/2017), положення третього речення ч.3 ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). В згаданому рішенні зазначено, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження. Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч.1 статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання: впливати на потерпілих та свідків в кримінальному провадженні; спробам переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню ,оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та тривалий час переховувався від органів досудового слідства, протиправні дії, які інкримінуються ОСОБА_6 , вчинялися із застосуванням насильства відносно потерпілих, і потягли за собою позбавлення майна, грошових коштів потерпілих та спричинення останнім значного фізичного болю та моральних страждань, останній є особою суспільно небезпечною, яка перебуваючи на свободі може продовжити злочинну діяльність та ухилятись від явки до суду.
При цьому відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав визначення застави із врахуванням конкретних обставин справи.
Застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням викладених обставин є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути вищезазначені ризики, а тому суд приходить переконливого висновку, що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 .
Колегія суддів, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників, які проти обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечували, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт може застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч.4ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не повязаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обовязки, передбачені частиною пятоюстатті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не підлягає задоволенню, а відносно відносно ОСОБА_9 необхідно застосуватизапобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 315, 372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Копили, Полтавського району, Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у виді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23», строком на 60 днів, починаючи з 18 год. 15 хв. 11 жовтня 2019 року по 18 год. 15 хв. 10 грудня 2019 року.
Обрати відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 строком на 60 днів до 10 грудня 2019 року наступні обовязки:
1) прибувати до суду, за першою вимогою згідно телефонного та поштового виклику.
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
3) не виїжджати за межі м.Полтави, без дозволу суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтава протягом 7 днів.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3