22-ц/804/2412/19
237/3566/17
Головуючий у І інстанції Медведський М.Д.
Єдиний унікальний номер 237/3566/17
Номер провадження 22-ц/804/2412/19
Доповідач Барков В.М.
31 жовтня 2019 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В.М.,
суддів Мальцевої Є.Є.,
Пономарьової О.М.,
секретар Герасимова Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу адвоката Пашковського Дмитра Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року, ухвалене в м. Курахове Донецької області та повний текст якого складено 10 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про стягнення боргу за договором позики та визнання заяви недійсною,
У серпні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Лазарєва Л.І., про стягнення боргу за договором позики та визнання заяви недійсною.
В обґрунтування позову зазначав, що 05 березня 2016 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала від нього позику в розмірі 22 516 500 грн., що за курсом НБУ на день укладання договору складало 850 000 доларів США, із строком повернення до 01 грудня 2017 року. Зазначений договір позики був посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договору позики, між ним відповідачем ОСОБА_4 05 березня 2016 року було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 поручається за виконання ОСОБА_3 її обов'язку за договором позики грошей від 05 березня 2016 року на суму 850 000 доларів США, а також за інші договори позики, які можуть бути укладені в наступному між боржником та кредитором. Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 вимог щодо своєчасного повернення позики, 05 березня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим нотаріусом було накладено заборону на відчуження зазначеної квартири. У березні 2017 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до нього з пропозицією подати нотаріусу заяву про зняття заборони з іпотечної квартири, пообіцяла продати квартиру, яка була предметом іпотеки, а отримані від продажу квартири гроші повернути йому в рахунок боргу за договором позики. Крім того, ОСОБА_3 звернула увагу, що в тексті договору позики від 05 березня 2016 року допущено помилку, а саме позикодавцем в договорі значиться ОСОБА_3 , яка фактично є позичальником, а позичальником зазначений ОСОБА_2 , який фактично є позикодавцем. З метою виправлення помилки в договорі, відповідачка ОСОБА_3 запропонувала звернутися до нотаріуса та формально припинити позику з подальшим поновленням впродовж декількох днів договору позики на тих самих умовах. 07 березня 2017 року вони звернулись до приватного нотаріуса Лазарєвої Л.І. для нотаріального посвідчення заяви, в якій він заявляє, що розрахунок між ним та ОСОБА_3 по договору позики від 05 березня 2016 року проведено повністю та просить зняти заборону на відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, будь-яких грошей в рахунок виплати боргу за договором позики від 05 березня 2016 року ОСОБА_3 йому не передавалось, після продажу квартири ОСОБА_3 також борг повернуто не було. Після зміни позовних вимог просив визнати недійсною заяву від 07 березня 2017 року, згідно з якою розрахунок між ним та ОСОБА_3 проведено повністю; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34174027 від 07 березня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І.; визнати діючим (неприпиненим) договір позики від 05 березня 2016 року, укладений між ним та ОСОБА_3 ; визнати діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ним та ОСОБА_3 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про іпотечний договір, укладений між ним та ОСОБА_3 , предметом якого є вищевказана квартира.
Заочним рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Визнано недійсною заяву від 07 березня 2017 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І., згідно з якою розрахунок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики від 05 березня 2016 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. та зареєстровано в реєстрі за № 537 проведено повністю.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34174027 від 07 березня 2017 року прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І.
Визнано діючим (неприпиненим) договір позики від 05 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 537.
Визнано діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 538.
Поновлено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 538.
В апеляційній скарзі адвокат Пашковський Д.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та направити справу для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рушення суду ухвалене судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки на вказані вимоги поширюються правила виключної підсудності. Крім того, на час розгляду справи ОСОБА_1 був єдиним власником спірної квартири, однак суд не залучив його до участі у справі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками за останнім відомим суду місцем проживання, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Пашковського Д.В. та представника відповідачки ОСОБА_3 адвоката Ігнатенко С.В., які просили скаргу задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 , які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 у вересні 2017 року звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та визнання заяви недійсною (а.с. 1-5).
В подальшому, у березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області із заявою про зміну позовних вимог, просив визнати недійсною заяву від 07 березня 2017 року, згідно з якою розрахунок між ним та ОСОБА_3 проведено повністю; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34174027 від 07 березня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І.; визнати діючим (неприпиненим) договір позики від 05 березня 2016 року, укладений між ним та ОСОБА_3 ; визнати діючим (неприпиненим) іпотечний договір, укладений між ним та ОСОБА_3 , предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про іпотечний договір, укладений ним та ОСОБА_3 , предметом якого є вищевказана квартира (а.с. 34-36).
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 березня 2018 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Лазарєва Л.І., про стягнення боргу за договором позики та визнання заяви недійсною (а.с. 38).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає задоволенню.
Проте з таким висновком погодитись не можна оскільки воно ухвалено з порушенням процесуального законодавства.
Згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в а. 4 п. 4 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 роз'яснено, що правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.
Позивачем заявлено вимоги про визнання не припиненим іпотечного, про скасування рішення та поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про іпотечний договір.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що частина позовних вимог позивача стосуються нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак позов мав бути поданий до суду за місцем знаходження цього нерухомого майна, тобто до Печерського районного суду м. Києва, на що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі та ухвалюючи оскаржуване рішення уваги не звернув.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт ОСОБА_1 при розгляді справи судом першої інстанції з поважних причин не заявив про непідсудність справи Мар'їнському районному суду Донецької області, оскільки його не було залучено до участі у справі і, відповідно, він не був обізнаний про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Згідно з ч. 3 статті 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява (ч. 1 ст. 54 ЦПК України).
З апеляційної скарги та доданих до неї документів вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 67), що вказує на те, що на час розгляду справи спірна квартира перебувала у власності особи, яка не була учасником справи.
Таким чином, заочне рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року вплинуло на права та обов'язки особи, яку до участі у справі залучено не було, у зв'язку з чим її позбавлено процесуальних прав надати пояснення та заперечення проти позову, що також є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 374, ст. 378 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направлення справи для розгляду до Печерського районного суду м. Києва за встановленою підсудністю.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 378, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Пашковського Дмитра Володимировича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року скасувати, справу направити для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2019 року.
Судді В.М. Барков
Є.Є. Мальцева
О.М. Пономарьова