490/7819/18
нп 1-кп/490/353/2019
11 листопада 2019 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42018150410000169, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокантакузівка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на час інкримінованого правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді номер обслуги 1 міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї, 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, З участю сторін кримінального провадження: сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3
29.11.2017 громадян ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби уЗбройних Силах України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №60 солдат ОСОБА_3 призначений на посаду номер обслуги зенітно артилерійського взводу роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону вказаної військової частини. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінченя воєнних дій. Також, у ст. 1 Закону України "Про оборону України" надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014, на території України почав діяти особливий період та тривав на момент вчинення кримінального правопорушення. Згідно з п.п. 1,3 ч.3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9,11,14,16,127,128,130,221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", був зобов'язаний дотримуватися загальних обов'язків військовослужбовців, своїх службових обов'язків. Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_3 , достеменно було відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу без поважних причин останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання. 27.03.2018 о 08 год. 30 хв., солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за контрактом, діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 125, 126, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 до свого фактичного повернення на військову службу о 08 год. 30 хв. 17.04.2018.
Крім цього, 18.04.2018 о 08 год. 30 хв., солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за контрактом, діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, повторно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та перебував за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 до свого фактичного повернення на військову службу о 08 год. 30 хв. 20.06.2018.
Таким чином, солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин за вище викладених обставин, зазначив, що жодних доказів, здобутих в ході досудового слідства, він не оспорює, у вчиненому щиро кається. На даний час він звільнений із військової служби.
Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і кваліфікує його дії за ч.4ст.407 КК України. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно, зважаючи нанаявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, те, що обвинувачений звільнений із військової служби, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавшист.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався. Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК Україниі призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідност.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1