490/8874/19
нп 1-кп/490/1071/2019
11 листопада 2019 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №62019150000000258, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Совєтське, Виборгського р-ну, Ленінградської обл. Російської Федерації, громадянина України, раніше не судимого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, номера обслуги 3 розрахунку 1 протитанкового артилерійоського взводу 1 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, З участю сторін кримінального провадження: сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3
15.03.2016 ОСОБА_3 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з командиром військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 навчального механізованого полку НОМЕР_4 навчального гвардійського центру Сухопутних військ Збройних Сил України) від 15.03.2016 № 27-рс ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2016 № 64 матроса ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та на всі види забезпечення. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, є день зарахування до списків особового складу військової частини. Відтак, з 15.03.2016, тобто з моменту укладення контракту та зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2017 № 27 ОСОБА_3 , призначеного наказом Командувача ВійськовоМорських сил Збройних Сил України від 26.01.2017 № 8-РС на посаду номера обслуги 3 розрахунку 1 протитанкового артилерійського взводу 1 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та зараховано на всі види забезпечення. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби ОСОБА_3 достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання. Проходячи військову службу, ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_3 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді номера обслуги 3 розрахунку 1 протитанкового артилерійського взводу 1 протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану 01.02.2019 о 08 год. 00 хв. не з'явився вчасно без поважних причин на службу до військової частини НОМЕР_1 , та перебував поза її межами за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. 04.10.2019 о 12 год. 50 хв. ОСОБА_3 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та заявив про себе та вчинений ним злочин.
Таким чином, старший матрос ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у нез'явленні вчасно до військової частини за вище викладених обставин, і дав показання про те, що знаючи про порядок проходження військової служби, не з'явився вчасно до військової частини за сімейними обставинами (були проблеми із вагітною дружиною). У зазначений в обвинуваченні період він перебував за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . У вчиненому щиро кається.
Однак, вказані обвинуваченим сімейні обставини, хоча й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, та не усувають кримінальну відповідальність за злочин, оскільки не позбавляли обвинуваченого фактичної можливості виконувати свої службові обов'язки. При цьому обвинувачений мав право вирішити ці питання у встановленому законом порядку шляхом звернення із заявою про надання відпустки у зв'язку із сімейними обставинами, чи про звільнення.
Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), і кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проходження військової служби посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину.
Як обставини справи, що пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Одночасно, зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, щиро покаявся у вчиненому, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов'язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1