Провадження №2/235/1513/19
Справа №235/4210/19
Іменем України
04 листопада 2019 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді Величко О.В.,
при секретарі Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк « Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 15.07.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок порушенням з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останній перед банком станом на 30.04.2019 року виникла заборгованість в розмірі 322959,90 грн., яка складається з 6636,47 грн. - заборгованість за кредитом; 312623,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3700 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Кредитодавець має право на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом. У зв'язку з цим, Банком ставиться питання про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 127472,83 грн, яка складається з 6636,47 грн. - заборгованість за кредитом; 120836,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 15.07.2013 року по 30.03.2018 рік.. Просить стягнути вищезазначену суму заборгованості - 127472,83 грн., та понесені судові витрати в розмірі 1921 грн.
Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з розрахунком позивача у травні 2014 року відсутній обов'язковий щомісячний платіж, у зв'язку з цим виникла заборгованість з повернення кредиту 178,82 грн. станом на 30.05.2014 року, 178,82 грн. станом на 01.06.2014 року.
У випадку прострочення кредиту застосовується п. 2.1.1.12.4 Умов і настає обов'язок боржника достроково повернути кредит у повному обсязі на 211 день з моменту виникнення заборгованості.
Оскільки строк виконання зобов'язання з повернення кредиту в повному обсязі настав 29.12.2014 року, позивач, дізнавшись про порушення зобов'язання - відсутності повернення кредиту в повному обсязі 29.12.2014 року, в обумовлений пунктом 2.1.1.12.4 строк, мав можливість в межах 3 -річного строку позовної давності до 29.12.2017 року заявити відповідні позовні вимоги та стягнути кредит в повному обсязі разом з процентами. Однак позивач звернувся до суду у 2019 році з пропуском позовної давності, не здійснював дій по поверненню кредиту з 2014 року. Окрім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припиняється із закінченням строку кредитування, який пов'язаний в даному випадку з настанням відкладальної обставини, що достроково змінила строк виконання. Тобто проценти можуть нараховуватись до 29.12.2014 року, коли кредит мав бути повернення в повному обсязі ( за п. 2.1.1.12.4 Умов). З 29.12.2014 року право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється та правовідносини трансформуються в охоронні.
Нарахування процентів після 29.12.2014 року є неправомірним, тому вимога щодо стягнення процентів за період з 29.12.2014 року є необґрунтованою. Також відповідачка зазначила, що банком була змінена процентна ставка в односторонньому порядку, що є протиправним. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувати позовну давність.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доказом підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. З виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований.
Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати , що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по вже наявній кредитній заборгованості. Розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило, після підвищення процентної стави відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості. Строк випущеної картки до останнього дня 09.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом 05.06.2019 року - до спливу строку позовної давності. Тому в клопотання відповідача про застосування строків позовної давності слід відмовити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просили справу слухати без участі представника. ( а. с. 3)
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, просила справу слухати у її відсутності ( а. с. 56).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 15.07.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ( а. с. 7).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Внаслідок порушенням з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останнього перед банком станом на 30.04.2019 року виникла заборгованість в розмірі 322959,90 грн., яка складається з 6636,47 грн. - заборгованість за кредитом; 312623,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3700 грн. - заборгованість за пенею та комісією. ( а. с. 6). За період з 15.07.2013 рік по 30.03.2018 рік заборгованість за процентами становить 120836,36 грн., заборгованість за кредитом 6636,47 грн. ( а. с. 6).
Умовами договору передбачено сплати відповідачем за отримання кредиту обов'язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості ( але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; з 01.04. 2014 року - 5% від заборгованості ( але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). ( а. с. 8).
Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 . згідно підписаного кредитного договору отримала кредитні картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 зі строком дії перевищеної картки до останнього дня 09.2016 року. ( а. с. 76).
Договір складався з анкети - заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.( а. с. 8-32).
Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.( а. с. 90-113).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тариф», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом та овердрафту в розмірі, встановленому тарифами банку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною краткою» боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил або Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Згідно п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та /або умов даного Договору у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за цим Договором.
Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, факт укладення договору кредиту підтверджено наявною у справі копією заяви та Умов і правил надання банківських послуг та розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, тому суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.
За положеннями ст.ст. 256-258,261,266-267 ЦК України загальна позовна давність-строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки, до вимог про стягнення неустойки таки строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленій сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту строку погашення чергового платежу.
Як вбачається з наданого розрахунку, виписку по особовому рахунку останній платіж був здійснений 27.04.2016 року, в подальшому здійснювалось спинання процентів за кредит.
Стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв'язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів, пені та штрафі.
Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності ( стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03. 2014 року № 6-14цс14.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (статті 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Таким чином, у справі було встановлено, що згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення заборгованості за кредитом та сплату процентів за користування кредитними коштами частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені в довідці про умови кредитування.
Оскільки умовами договору про надання банківських послуг встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Тобто, оскільки за умовами договору погашення кредиту та сплата відсотків повинна здійснюватись позичальником частинами до кожного 25 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У порушення умов кредитного договору відповідач не внесла черговий платіж до 25.05.2016 року, тому у неї виникла заборгованість по сплаті кредиту і відсотків за кредитом
З долучених до заяви-анкети Умов і правил вбачається, що для даного кредитного договору передбачений особливий строк повернення кредиту у разі прострочення виконання зобов'язань. Зокрема, відповідно до п.п. 2.1.12.4, 2.1.1.12.6.4 Умов та правил, у зв'язку із наявністю простроченого кредиту (овердрафту), строком повернення кредиту у повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості - 23.12.2016 року ( починаючи з 26.05.2016 року), і саме з цього часу у позивача почався перебіг строку позовної давності щодо вимог про повернення кредитної заборгованості.
Вищезазначена правова позиція Верховного Суду від 19.03.2014 року не може бути застосована до правовідносин, які виникли у даній справі, оскільки строк повернення кредиту в повному обсязі у цій справі відповідно до п. 2.1.1.12.4 Умов настав на 211-1 день з моменту виникнення простроченої заборгованості, а не встановлений останнім днем місяця вказаного на картці, як у справі № 6-14цс14.
За договором про надання банківських послуг ( при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності ( стаття 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту ( стаття 261 ЦК України).
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року (справа за № 477/841/16ц) та від 03.10.2018 року ( справа № 233/2056/17).
Позивач звернувся з позовом до суду 19.06.2019 року, тобто в межах строку позовної давності.
Сума заборгованості нарахована станом на 30.04.2019 року, проте строк дії картки закінчився в вересні 2016 року, разом з чим закінчився і строк кредитування, тому, починаючи з 01.10.2016 року банк не мав права нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором.
Банк просив стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 6636,47 грн., та проценти за користування кредитом в розмірі 120836,36 грн. за період з 15.07.2013 року по 30.03.2018 рік. Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 6634,47 грн., заборгованість по відсоткам за період з 15.07.2013 року по 30.09.2016 рік включно в сумі 32776,70 грн. ( згідно розрахунку),за виключенням заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 01.10.2016 року по 30.03.2018 рік,, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 ( провадження № 14-10цс18).
Доводи відповідачки про неправомірне, за її думкою застосування процентної ставки, суд не приймає до уваги за наступними підставами. Відповідачка була ознайомлена з Умовами, Правилами наданні банківських послуг, Тарифами банку, про що свідчить її підпис в заяві-анкеті ( а. с. 7), про зміни тарифу відповідачка також була повідомлена смс - повідомленнями ( а. с. 92-93). Окрім того, відповідачкою з моменту укладення договору до 27.04.2016 року включно були здійсненні платежі щодо погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі в періоди зміни процентної ставки ( з 01.09.2014 року, з 01.04.2015 р).
Отже, враховуючи обізнаність відповідачки щодо підвищення процентної ставки банком, що підтверджено матеріалами справи, у суду відсутні підстави для визнання підвищення процентної ставки банком неправомірним та перерахування , у зв'язку з цим, процентної ставки .
Таким чином, з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6636,47 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 32776,70 грн. за період з 15.07.2013 року по 30.09.2016 рік, а всього в сумі 39411,17 грн. В іншій частині в задоволенні позову банку необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 593,78 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256-258,261,266-267, 525,526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк», яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 15.07.2013 року -39411,17 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 593,78 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: