Провадження №2/235/1773/19
Справа №235/5093/19
Іменем України
04 листопада 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Величко О.В.
при секретарі Лебеденко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що він є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Його син - відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі з 2001 року, однак з 2014 року у вказаній квартирі не проживає, виїхав з квартири, забравши всі свої речі. В даний час реєстрація відповідача в квартирі порушує його права як власника, він сплачує за нього комунальні платежі, не може оформити субсидію. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач за змістом поданої заяви підтримує заявлені вимоги, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.36).
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с.33, 43, 44, 47,48).
Третя особа надала суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника центру, заявлені вимоги вирішити на розсуд суду (а.с.35,40,46).
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України постановляє заочне рішення у справі, оскільки відповідач не з'явився в судове засідання з невідомих причин, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 28.04.2001 року, зареєстрованому в БТІ 12.06.2001 року (а. с. 13, 14).
За змістом довідки сектору реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП м.Покровська Донецької області від 19.07.2019 року, відповідач ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 20.06.2001 року (а.с.12).
Згідно з актом від 19.07.2019 року, складеним Комунальною установою «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» та підписаним старшим будинку та сусідами, ОСОБА_2 , 1989 року народження, дійсно зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає з 2014 року по теперішній час (а.с.11).
Судом встановлено, що відповідач вселився на вказану житлову площу як член сім'ї власника, як син набув право користування та зареєстрував своє місце проживання в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійсненні власником права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Частиною 1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до Постанови №5 Пленуму ВССУ від 7.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
Оскільки квартира перебуває у приватній власності позивача, відповідач вселився в квартиру як член сім'ї власника, між вказаними особами як суб'єктами сервітутного правовідношення виникли відносини щодо користування спірною квартирою, що регулюється саме нормами ст. 405 ЦК України, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.
На підставі викладеного, керуючись ст.405 ЦК України, ст.ст.9, 156 ЖК України, ст.ст.12, 13, 18, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннямзадовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: