Справа № 464/4601/19
Провадження №2/369/4437/19
11.11.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він посилався на те, що він звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 250 000 грн.. Станом на 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 грошові кошти йому не повернув.
Позивач посилався на те, що йому стало відомо про те, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить однокімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Орієнтовна вартість вказаної квартири складає 15 000 доларів США, що у еквіваленті до національної валюти - гривні станом на 08.11.2019 року складає 367 725,00 грн. за курсом НБУ - 24,51 грн. за 1 долар США. За вказаних обставин позивач зазначив, що заява про забезпечення позову є співмірною із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150, 151, 152 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 просив накласти арешт на однокімнатну квартиру, що належить ОСОБА_2 на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У відповідності до положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інший спосіб; заборона вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 250 000 грн..
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 10.11.2019 року за № 188182758 вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить однокімнатна квартира загальною площею 45,7 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви про забезпечення позову, суд вважає вимоги позивача про накладення арешту на квартиру є необґрунтованими, оскільки позивач не довів, що вид забезпечення позову, який він просить застосувати, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Крім того, позивачем не доведено належним чином, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде утрудненим або взагалі неможливим виконання рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.
Суддя Л.М. Ковальчук