Справа № 369/6519/16-ц
Провадження №6/369/382/19
про залишення без руху
08.11.2019 м. Київ
Суддя Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської області Дубас Т.В.,вивчивши подання Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням щорічної комісії, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та штрафних санкцій, -
Заявник Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області звернулось до суду з поданням про видачу дублікату виконавчого листа.
Вирішуючи питання щодо прийняття заяви та призначення до судового розгляду, приходжу до висновку, про необхідність залишення заяви без руху, з наступних підстав.
Діючим ЦПК України не передбачено повторну видачу виконавчого листа, але його Перехідні Положення дозволяють видачу дублікату.
У відповідності до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57,63 гривень.
Заявником не надано до заяви доказу, що підтверджує сплату судового збору у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі, однак просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору з підстав того, що процедура сплати судового збору за подання про видачу дублікату виконавчого листа займає деякий час в частині необхідності погодження та проведення виплати через органи казначейства.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, вказаною статтею передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. При цьому, приписами цієї статті визначено суб'єктів щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору. Відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду.
Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що, зокрема, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви.
Особа, яка заявляє клопотання (заяву) про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, ст. 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, загальний принцип рівності усіх перед законом визначено нормами ст. 24 Конституції України, 6 ЦПК України.
У контексті зазначених норм слід мати на увазі, що всі підприємства та організації, які звертаються до суду, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, зобов'язані дотримуватись процесуальної форми подання позову. При здійсненні судочинства, суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.
Проаналізувавши викладе та зміст заяви, суд вважає, що заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі. А самі лише обставини, пов'язані з відсутністю вільних обігових коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Однак, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, а відтак, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» заява № 28249/95 від 19.06.2001). У даному випадку, покладення обов'язку сплати судового збору на заявника, передбаченого пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення заявника від сплати судового збору, а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.175 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
При таких обставинах, заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вищевказаних недоліків (сплати судового збору), з роз'ясненням того, що у разі їх не усунення у встановлений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 185, Перехідними положеннями ЦПК України, суддя
Відмовити Києво-Святошинському районному відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області у клопотанні про відстрочення сплати судового збору.
Подання Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням щорічної комісії, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та штрафних санкцій - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Дубас