Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 371/1135/19
номер провадження 1-кп/368/180/19
11.11.2019 рокум.Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
ОСОБА_3
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження за ст. 128 КК України, внесеного 15.06.2019 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019110220000179 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, в силу положень ст. 89 КК України раніше не судимого, -
- якому в рамках даного кримінального провадження 28.08.2019 року органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, - у заподіянні необережного тяжкого тілесного ушкодження, -
- відносно якого запобіжний захід не обраний, -
з участю сторін кримінального провадження:
- сторона обвинувачення:
прокурор: ОСОБА_5
ОСОБА_6 .
Сторона захисту:
обвинувачений: ОСОБА_4
захисник обвинуваченого: адвокат ОСОБА_7
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 14.06.2019 орієнтовно о 22 год. 50 хв. перебував у власних потребах поблизу кафе-бару «Статус», який розташований за адресою: вул. Кооперативна 2, с. Яхни Миронівського району Київської області.
В цей час обвинувачений ОСОБА_4 помітив неподалік від себе на території вказаного закладу потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , між якими відбувалася сварка.
В ході сварки потерпілий ОСОБА_8 застосував фізичну силу до ОСОБА_10 , - почав її штовхати руками в тулуб.
Обвинувачений ОСОБА_4 , помітивши фізичне насильство потерпілого ОСОБА_8 по відношенню до особи жіночої статі, - ОСОБА_9 , вирішив припинити незаконні дії потерпілого ОСОБА_8 , для чого орієнтовно о 22 год. 55 хв. підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , після чого, з метою припинення протиправних дій потерпілого, які виражалися в фізичному насильстві по відношенню до ОСОБА_9 , діючи з метою спричинення потерпілому ОСОБА_8 фізичного болю та не маючи умислу на спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи настання такої шкоди для життя та здоров'я потерпілого, хоча повинен був і міг її передбачити, обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_8 один прямий удар правою ногою в грудну клітку.
Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_8 не втримав рівновагу та впав, вдарившись при цьому потиличною частиною голови об бордюр, після чого втратив свідомість.
Внаслідок падіння та удару головою потерпілого ОСОБА_8 об бордюр, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 , які мають характер злочинної недбалості відносно наслідків, потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового вдавленого перелому потиличної кістки і основи черепа (задньої черепної ямки), епідуральної гематоми потиличної ділянки та параорбітальної гематоми справа.
Ушкодження у вигляді багатоуламкового вдавленого перелому потиличної кістки і основи черепа (задньої черепної ямки), епідуральної гематоми потиличної ділянки за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 125 від 27.08.2019.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 128 КК України, як протиправні дії, які виразились у нанесенні необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, який передбачено ст. 128 КК України а тому є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому кримінального покарання у межах санкції ст. 128 КК України.
Обґрунтування рішення суду про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, який передбачено ст. 128 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_4 усіх юридичних ознак злочину, визначеного в диспозиції ст. 128 КК України.
В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені з необережності.
Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ст. 128 КК України, тобто при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки, причиновий зв'язок) і суб'єктивних (суб'єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як злочин.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_4 , який вчинив злочин, який передбачений ст. 128 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.
Такий обов'язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який передбачено ст. 128 КК України і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_4 і державою.
Склад злочину.
В даному випадку об'єктом кримінального правопорушення є здоров'я потерпілого ОСОБА_8 .
Об'єктивна сторона складу злочину, - виразилася в суспільно небезпечному протиправному діянні (дія) обвинуваченого ОСОБА_4 , яке виразилося в нанесенні ногою удару по тілу потерпілого, - по грудній клітці потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу, впав та під час падіння впав потиличною частиною голови на бетонний бордюр, та злочинний наслідок у вигляді отримання тяжкого ступеню тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 , причиновий зв'язок між діянням та наслідком.
Таким чином, тяжкі тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_8 були не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим ОСОБА_4 удару ногою в область грудної клітки, а результатом падіння потерпілого ОСОБА_8 і удару головою об бетонний бюрдюр, що обвинувачений ОСОБА_4 , в силу свого розумового розвитку (не є неосудним, чи обмежено осудним), хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.
Суб'єктом даного злочину є особа, якій виповнилося 16 років, тому обвинувачений ОСОБА_4 є суб'єктом злочину, який передбачено ст. 128 КК України.
Суб'єктивна сторона складу злочину характеризується необережною формою вини.
Необережність поділяється на злочинну самовпевненість, та злочинну недбалість.
Злочинна самовпевненість, - особа передбачає можливість настання тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок своєї суспільно небезпечної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення.
Злочинна недбалість, - особа не передбачає можливості настання тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок своєї суспільно небезпечної дії чи бездіяльності, хоча повинна і могла їх передбачити.
В даному випадку суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 не передбачав можливості настання наслідків (отримання потерпілим ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень), хоча повинен був і міг їх передбачати.
Отже, в даному випадку суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 міститься злочинна недбалість.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 , зважаючи на свій фізичний та фізіологічний стан (середнього росту, фізично добре розвинений, не перебував під дією алкоголю, чи інших препаратів, які знижують реакцію, чи погіршують орієнтацію в просторі, погіршують роботу вестибулярного апарату), перед нанесенням сильного (удар наносився не рукою, а ногою) удару в область грудної клітки потерпілого ОСОБА_8 мав зважити на фізичний та фізіологічний стан потерпілого, (обвинувачений сам в судовому засіданні дав показання, з яких видно, що потерпілий ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння, що було видно з його нестійкої ходи, рухів, вимови), мав передбачати, що після нанесення ним удару, потерпілий ОСОБА_8 може впасти, та при падінні може вдаритися об виступаючі елементи дорожнього покриття, зокрема, в даному випадку, об цементний бордюр, безпосередньо біля якого відбувалася бійка.
Свою позицію суд обґрунтовує положеннями, які містяться в Ухвалі ВСУ від 18 лютого 1975 року, в якій зазначено наступне:
- Середньої тяжкості тілесні ушкодження були не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в обличчя потерпілого, а результатом падіння останнього і удару головою об тверді предмети, що засуджений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачати. Отже мало місце не умисне, а необережне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У випадку, коли особа не повинна була чита не могла передбачити заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, ці наслідки не можуть бути інкриміновані їй у вині. Тут має місце невинне заподіяння шкоди, що не тягне кримінальної відповідальності.
Також судом, з урахуванням обставин справи, встановлених в судовому засіданні, не встановлено обставин, як б дали б змогу кваліфікувати вчинене, як «казус», коли особа не тільки не передбачала настання шкоди для здоров'я іншої людини, а й не могла її передбачити, відповідно, в даному випадку відсутні обставини, які виключали б кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 .
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Винність обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ст. 128 КК України повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, -
- в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, який передбачено ст. 128 КК України визнав повністю та дав наступні показання.
Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України йому судом роз'яснені та зрозумілі.
Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин вчиненого ним злочину відповідають дійсності, тому добавити нічого не зможе.
Окрім того, на запитання суду обвинувачений ОСОБА_4 відповів наступне.
14.06.2019 року він перебував в барі «Статус», де був спільно з своєю племінницею, яка святкувала випуск зі школи.
Він алкогольних напоїв не вживав, в барі перебував тому, що наглядав за своєю племінницею.
Близько 11 години ночі він стояв неподалік бару надворі, в цей час він помітив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , між якими відбувалася сварка.
За деякий час (десь за пів години) між ними також відбувалася сварка, яку він припинив, тому він вже знав особи цих людей.
Отже, під час сварки ОСОБА_8 почав руками грубо штовхати в тулуб ОСОБА_9 .
Під час цієї сварки, яка переростала в бійку, надворі було багато сторонніх людей.
ОСОБА_8 , на думку обвинуваченого перебував в стані алкогольного сп'яніння, що було видно з його нестійкої ходи, жестів, міміки, та мови.
Він вирішив припинити сварку та бійку, тому підійшов до ОСОБА_8 та вдарив його правою ногою в область грудей, після чого ОСОБА_8 раптово втратив рівновагу, та впав.
Під час падіння ОСОБА_8 вдарився головою (задньою її частиною) об бордюр та почав харчати.
Він зрозумів, що скоїв щось злочинне, а тому відразу зателефонував в швидку допомогу, та залишився на місці, намагався надати допомогу ОСОБА_8 в силу своїх можливостей та знань.
Через деякий час приїхала швидка медична допомога та працівники поліції.
Під час досудового слідства він сприяв в розкритті злочину, допомогав потерпілому матеріально на лікування, просив у нього щиро вибачення, тому потерпілий його пробачив, та на даний час не має до нього претензій ні морального, ні матеріального характеру.
У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє ніколи такого більше не робити, просить суд не застосовувати до нього покарання, яке буде пов'язане з обмеженням чи позбавленням волі, просить застосувати до нього покарання у виді громадських робіт, розуміє наслідки ухилення від відбуття покарання у виді громадських робіт.
Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, що його покази не є результатом якихось погроз або обіцянок, приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, достовірними та обґрунтованими, а тому вони є підставою для притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, яке передбачено ст. 128 КК України.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, який передбачено ст. 128 КК України, органами досудового слідства зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_6 та в силу ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, суд визнав за не доцільне:
- допит потерпілого ОСОБА_8 , так як на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява потерпілого (а.с., 64), в якій вн просить суд слухати справу без його участі, претензій ні морального ні матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, просить суворо його не карати;
- допит свідків, які зазначені в обвинувальному акті;
- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органами досудового слідства під час досудового слідства, -
- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням висновку органу пробації, дослідженням матеріалів, що стосуються речових доказів, та витрат на залучення експерта, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі.
Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема, висновок органу пробації, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, витрат на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 :
- згідно паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 05.02.2019 року органом 3237, ( а.с., 54), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ, Україна, має РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно, обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, та на час вчинення злочину досягнув віку кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, так як кримінальна відповідальність за вчинення злочину, який передбачено ст. 128 КК України настає з моменту досягнення осудною особою віку 16 - ти років, відповідно, є суб'єктом злочину, який передбачено ст. 128 КК України;
- згідно довідки № 02 - 33/370, яка видана 27.08.2019 року Яхнівським старостинським оркугом № 2 Миронівської міської ради Миронівського району Київської області, ( а.с., 56), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19850812 - 09458, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , - з 13 січня 2010 року по теперішній час;
- згідно довідки № 02 - 43/15, яка видана 24.06.2019 року Яхнівським старостинським оркугом № 2 Миронівської сільської ради Миронівського району Київської області, ( а.с., 60), ОСОБА_4 по місцю проживання харектеризується позитивно;
- згідно довідки - вимоги про судимість № 114 - 26062019/32015, станом на 26.06.2019 року, ( а.с., 55), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , є наступні відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності:
- 19.03.2013 року був засуджений Святошинським районним судом м. Києва за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Вирок вступив в законну силу 19.04.2013 року.
Також в матеріалах справи міститься лист - відношення Святошинського районного суду м. Києва за вих. А - 6 Вих 06/557/2019, ( а.с., 92), в якому зазначено, що штраф в розмірі 850 грн. сплачено відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року по кримінальній справі пров. № 1 - кп/759/139/13 відносно ОСОБА_4 , за ст. 185 КК України.
До вищевказаного листа відношення додано копію квитанції 10026/0135 - 1 № 164 від 22.03.2013 року, ( а.с., 93), з якої вбачається, що ОСОБА_4 22.03.2013 року сплачено штраф в розмірі 850 грн. згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року.
Відповідно, обвинувачений ОСОБА_4 станом на час вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а саме, - станом на 14.06.2019 року є таким, що не судимий в силу положень ст. 89 КК України, з огляду на наступні норми матеріального права.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Відповідно, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року, згідно з яким ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено основне покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., вступив в законну силу 19.04.2013 року.
Штраф ОСОБА_4 сплачено ще 22.03.2013 року.
Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно, злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 за попереднім вироком суду, відноситься до злочинів середньої тяжкості, штраф сплачено до вступу вироку в законну силу, а тому, враховуючи положення п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 в силу п. 7 ч. 1 ст. 89 КК України вважається таким, який не судимий з 20.04.2016 року;
- згідно довідки, яка видана 21.06.2019 року поліклінічним відділенням Миронівської районної лікарні Київської області, ( а.с., 58), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на диспансерному обліку в кабінеті психіатра не перебував і не перебуває, за медичною допомогою не звертався;
- згідно довідки, яка видана 20.06.2019 року поліклінічним відділенням Миронівської районної лікарні Київської області, ( а.с., 59), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на диспансерному обліку в кабінеті нарколога не перебував і не перебуває, за медичною допомогою не звертався;
- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 24 березня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ( а.с., 36), ОСОБА_4 є батьком малолітньої дитини, - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки місто Київ;
- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , яке видане 14 листопада 2018 року Печерським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ( а.с., 37), ОСОБА_4 є батьком малолітньої дитини, - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця місто Українка Обухівського району Київської області;
- згідно досудової доповіді органу пробації від 16.10.2019 року, - беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, спосіб його життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень, офіційного працевлаштування, проходження пробаційної програми «Подолання агресивної поведінки».
Матеріали кримінального провадження стосовно речових доказів:
- речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Матеріали кримінального провадження, що стосуються витрат на залучення експертів.
- витрати на залучення експертів відсутні.
Обґрунтування судом призначення виду та розміру покарання.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наслідки вчиненого злочину, наявності відомостей про судимість, позицію прокурора, висновок органу пробації.
Так, санкція ст. 128 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років.
Згідно положень ч. 3 ст. 25 КК України злочин, який передбачений ст. 128 КК України, та який вчинив обвинувачений ОСОБА_4 є злочином, вчиненим з необережності.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за вийнятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив необережний злочин невеликої тяжкості.
Обставинами, які згідно п.п 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є:
- щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується поведінкою обвинуваченого як під час досудового слідства, так і під час слухання кримінального провадження в судовому засіданні;
- добровільне відшкодування завданого збитку, - що підтверджується письмовою розпискою потерпілого ОСОБА_8 , яка подана потерпілим під час судового слухання справи, та яка міститься в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні не встановлено.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_4 , хоча і раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте, в силу положень ст. 89 КК України є таким, що раніше не судимий, злочин, пов'язаний з насильством, вчинив вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, злочин відноситься до злочинів, вчинених з необережності, невеликої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому злочині, в добровільному порядку відшкодував шкоду, заподіяну злочином, в зв'язку з чим потерпілий претензій до обвинуваченого не має, враховуючи висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ст. 128 КК України, застосувавши найлегший вид покарання, - громадські роботи, так як, зважаючи на обставини справи, вище досліджені судом, призначення інших видів покарань у виді виправних робіт, обмеження волі, на думку суду, в даному випадку будуть занадто суворими, та такими, що не відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, обставинам справи, характеризуючим обставинам обвинуваченого ОСОБА_4 .
Що стосується призначення покарання у виді громадських робіт, то суд обгрунтовує своє рішення наступними нормами матеріального права.
Так, як вбачається з санкції ст. 128 КК України, то вона має альтернативний характер, а саме суду надається право обирати покарання з трьох видів покарань, призначення яких передбачене за вчинення даного злочину, а саме, - передбачено призначення основного покарання у виді громадських робіт, виправних робіт, обмеження волі.
Згідно ч. 1 ст. 52 КК України основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 52 КК України за один злочин може бути призначене лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.
Отже, згідно ст. 56 КК України:
Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідно, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в даному випадку відсутні підстави, які передбачені ч. 3 ст.56 КК України, та які б слугували б перепоною для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 такого виду основного покарання, як громадські роботи.
Що стосується обрання виду покарання, то суд зазначає, що види покарання перелічені законодавцем в ст. 51 КК України з найменьш тяжкого, до більш тяжкого, тобто, в положеннях ст. 51 КК України визначена ієрархія покарань з огляду на їх тяжкість.
В даному випадку найбільш м'яким з покарань, яке передбачено санкцією ст. 128 КК України, є громадські роботи, а тому суд, з урахуванням обставин, які викладені вище, обирає у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 такий вид покарання, який є найбільш м'яким за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, - громадські роботи.
Що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин, що судом обгрунтовано нижче, окрім цього саме на такому розмірі покарання у виді громадських робіт наполягав представник державного обвинувачення, - прокурор, а тому суд вважає, що призначення саме такого виду покарання, як громадські роботи, та в такому розмірі, а саме, - в розмірі 200 годин, буде відповідати обставинам вчиненого злочину, та, особливо, особі обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням, зокрема, висновку органу пробації, який суд вважає за слушний, та, відповідно, враховує при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судом в судовому засіданні не виявлено.
Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт в розмірі 200 годин, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, тому суд, враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 хоча і раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте, в силу положень ст. 89 КК України є таким, що раніше не судимий, злочин, пов'язаний з насильством, вчинив вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, злочин відноситься до злочинів, вчинених з необережності, невеликої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, в добровільному порядку відшкодував шкоду, заподіяну злочином, в зв'язку з чим потерпілий претензій до обвинуваченого не має, враховуючи висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, обставин, які обтяжували б покарання, - в судовому засіданні не встановлено, враховуючи позицію державного обвинувача, - прокурора, який наполягав саме на такому виду та розміру покарання, висновок органу пробації, тому до нього необхідно застосувати такий вид покарання як громадські роботи у розмірі 200 (двісті) годин.
Окрім того, з превентивною метою роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч. 5 ст. 52 КК України, ч. 2 ст. 40 КВК України, які передбачають кримінально - правові наслідки ухилення від покарання, призначеного за вироком суду.
Згідно ч. 5 ст. 52 КК України ухилення від покарання, призначеного за вироком суду, має наслідком відповідальність, передбаченоу статтями 389 та 390 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 40 КВК України стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального Кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 389 КК України ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Заходи забезпечення в даному кримінальному провадженні не застосовувалися.
Обирати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу немає підстав.
Цивільний позов.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази по справі.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати по даній справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 25, 50, п. 4 ч. 1 ст. 51, ч.ч. 1, 5 ст. 52, 56, 65, 66, ст. 128 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати винним у вчиненні ним злочину, який передбачено ст. 128 КК України, як за вчинення протиправних дій, які виразились у нанесенні необережного тяжкого тілесного ушкодження, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Обирати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу немає підстав.
Цивільний позов.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази по справі:
Речові докази по справі віддсутні.
Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч. 5 ст. 52 КК України, ч. 2 ст. 40 КВК України.
Згідно ч. 5 ст. 52 КК України ухилення від покарання, призначеного за вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 40 КВК України стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 389 КК України ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1