Справа № 127/23991/19
Провадження 2-ві/127/29/19
11 листопада 2019 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В. в цивільній справі №127/23991/19 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/23991/19 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позивачем ОСОБА_1 28.10.2019 року заявлено відвід судді Ан О.В.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Ан О.В. від 05.11.2019 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, питання про відвід судді Ан О.В. передано на розгляд судді, визначеному в порядку встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Враховуючи постановлення судом ухвали від 05.11.2019 року та положення ч. 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу, такому судді не може бути заявлений відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 року суддю Волошина С.В. визначено головуючим в провадженні при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ан О.В. у справі №127/23991/19.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи положення ч. 7, ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).
Таким чином за змістом цих норм слідує, що особа, яка подала заяву про відвід судді повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи.
Як слідує з матеріалів заяви, відвід судді Ан О.В. обґрунтований тим, що суддею в цивільній справі №127/23991/19 було ухвалено рішення (ухвалу про повернення позовної заяви), яке в подальшому було скасовано постановою суду апеляційної інстанції та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд звертає увагу на те, що згідно ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того заява ОСОБА_1 не містить будь-яких належних та допустимих доказів щодо упередженості або необ'єктивності судді Ан О.В. під час розгляду цивільної справи №127/23991/19.
Щодо сумнівів заявника в об'єктивності та неупередженості судді, то суд відмічає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини при вирішенні справи «Білуха проти України» у п.49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Щодо суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником доказів не надано.
Щодо об'єктивного критерію, то у пункті 52 вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини зазначено , що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58). При цьому значення мають зовнішні прояви.
Суд звертає увагу, що в даному випадку заявник лише заявляє про упередженість судді. Разом з тим, будь-яких ознак зовнішнього прояву не зазначає та відповідно доказів не надає. Самі ж твердження заявника не можуть бути свідченням упередженості судді.
З огляду на вищевикладене, заява позивача про відвід головуючої судді Ан О.В., подана в межах розгляду цивільної справи №127/23991/19 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Ан О.В., поданої в межах розгляду цивільної справи №127/23991/19 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: