Справа № 127/14273/19
Провадження 2/127/1965/19
(заочне)
07 листопада 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю секретаря Максимчука Я.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради - Марценюк Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що 31.08.2013 між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу подружжя має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано. Позивач зазначила, що відповідач з початку 2015 року проживає окремо. Жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової та будь-якої іншої участі у вихованні їхнього сина. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. Додатково син займається в гуртках, тренувально-оздоровчих секціях, дошкільних навчальних закладах. Ці заняття потрібні неповнолітньому сину, він відвідує кожний предмет з задоволенням. Для розвитку дитини позивачка прикладає всі свої зусилля та можливості. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав, який свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 31.05.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням відповідачу було запропоновано, зокрема, надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі, роз'яснено наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Вінницької міської ради, яку зобов'язано надати суду висновок щодо розв'язання спору і пояснення щодо позову/відзиву, а також запропоновано учасникам справи (крім третьої особи) надати суду відповіді на пояснення третьої особи до закриття підготовчого провадження.
У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням від відповідача відзив на позов, а від третьої особи - письмові пояснення на позов, не надійшли. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача та третьої особи, також на адресу суду не надійшли.
На виконання вимог ухвали від 31.05.2019 третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору суду надано 10.10.2019 висновок щодо розв'язання спору.
Ухвалою суду від 10.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідачем суду не повідомлено. Таким чином, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Позивач, її представник та представник третьої особи не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідача, проведення заочного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, думку позивача, її представника, третьої особи та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради підтримала висновок Органу опіки та піклування ВМР щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дитини.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 24.11.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 580. (а.с. 9)
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 по справі № 127/26894/15-ц шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , укладений 31.08.2013, було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновлено її дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 . (а.с. 7)
Згідно довідки про склад сім'ї № 42, виданої ОСББ «Набережний 2-1» 15.05.2019, а також довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих 05.12.2017 та 29.01.2018 Департаментом адміністративних послуг ВМР, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с. 6, 14, 16)
Згідно довідки № 05.01.02/35, виданої 14.05.2019 КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 29 Вінницької міської ради», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує групу середнього віку № 6 дошкільного навчального закладу з 28.09.2015. З моменту вступу дитини до закладу і на сьогоднішній день батько ОСОБА_3 не приймає участі вихованні сина ОСОБА_4 , жодного разу не приводив і не забирав дитину із садочка, батьківські збори не відвідує, розвитком та освітнім процесом дитини в межах закладу дошкільної освіти не цікавиться. (а.с. 17)
Згідно довідки № СФ00-000026 від 16.05.2019, виданої ТОВ «АЛСУ-ПАК», ОСОБА_1 працює в товаристві на посаді бухгалтера з 06.06.2018, її дохід за період 01.11.2018 по 30.04.2019 склав 25 900, 00 гривень. (а.с. 8)
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.
Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років, згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України.
Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов'язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов'язків дитини, містяться як у Сімейному кодексі України, так і у Цивільному кодексі України. Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Згідно з законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Однак суд дійшов висновку, що дитина у віці п'яти років наразі не зможе висловити свою думку та сформулювати певні погляди, тому відсутня необхідність вислуховування думки дитини.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 31.05.2019 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені позивачем в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, судом в ході розгляду справи встановлено, що батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шлюб між якими розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 29.12.2015. Батько дитиною не цікавиться, не прагне спілкування із сином, не піклується про нього, не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Малолітній ОСОБА_4 проживає із матір'ю - позивачем по справі.
Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 встановлена висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-50656 від 09.10.2019. (а.с. 57-58)
Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування ВМР має рекомендаційний характер для суду і не є обов'язковими та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Однак, враховуючи вищевказане суд погоджується з вищезазначеним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.
Суд не приймає до уваги пояснення, надані ОСОБА_14 , оскільки вважає даний доказ недопустимим в розумінні положень ст. 78 ЦПК України. (а.с. 18)
З огляду на те, що розлучення з батьками має тяжкий вплив на дитину, суд розуміє, що таке розлучення має проводитися лише в крайньому випадку, тому перш ніж вдатися до позбавлення батьківських прав, в даній ситуації, судом була перевірена можливість застосування менш радикальних заходів. Зокрема враховано, що держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину.
Проте, в правовідносинах, що склались між сторонами суд не знаходить підстав для попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини, оскільки такий час у нього був, зокрема й протягом судового розгляду даної справи, але виходячи з наведених вище обставин, він таких заходів не вжив.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отриманню нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьком, внаслідок його поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання дитини не передбачене ст. 164 СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Однак, суд звертає увагу, що виконання цього обов'язку батьком тісно пов'язане із реалізацією права і водночас виконання обов'язку батьком щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини.
За час перебування на розгляді даної справи в суді, судом не встановлено наявність будь-яких дій з боку ОСОБА_3 , спрямованих на хоч якесь піклування відносно дитини. Тому, підстав вважати, що ОСОБА_3 забезпечить своїй дитині належне виховання - відсутні.
Суд вважає, що вищезазначені обставини негативно впливають на фізичний розвиток дитини як складову виховання. Батьки дитини несуть відповідальність за її виховання і розвиток. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюється як ухилення від виховання дитини батьком, внаслідок його поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Таким чином, суд вважає, що в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_3 можна позбавити батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX).
В даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (Пункт 1 статті 3).
Отже, зазначені вище обставини переконують суд у наявності підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 771, 40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2019. (а.с. 1)
Однак, у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», позивач при зверненні до суду повинна була сплатити судовий збір в сумі 768, 40 гривень.
Таким чином, судом встановлено сплату позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж це встановлено Законом України «Про судовий збір» на 3, 00 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову, згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768, 40 гривень. Судовий збір в сумі 3, 00 гривень може бути повернутий позивачу за її клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 цього Закону.
Щодо інших судових витрат, то представник позивача до закінчення судових дебатів у справі заявив про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, а тому просив суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку із чим, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне встановити позивачу п'ятиденний термін після ухвалення рішення по суті позовних вимог для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
У відповідності до ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили підлягає направленню до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_3 , що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 6, 19, 141, ч. 1 - ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 157, п. 2 ч. 1 і ч. 6 ст. 164, ст.ст. 165, 169, 171 СК України, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 15, 34 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ст.ст. 76-83, 89, 133, 141, 223, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768, 40 гривень.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 19 листопада 2019 року о 14 год. 10 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17 (зал судових засідань № 8).
ОСОБА_1 протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (до 12.11.2019) надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третьою особою може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .
Служба у справах дітей Вінницької міської ради, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.
Рішення суду складено 11.11.2019.
Суддя: