Справа № 127/2-АО-35/2001
Провадження 4-с/127/76/19
07 листопада 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : судді Бойка В.М.
за участю секретаря Ревтюх О.А.
представника скаржника Шиманського ОСОБА_1 М.
представника ДВС Бачинської М.В.
стягувача ОСОБА_2 представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_4 на дії Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області державного виконавця Рижкова Дмитра Володимировича, суд, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_4 із скаргою на дії Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області державного виконавця Рижкова Дмитра Володимировича з вимогами Поновити ОСОБА_4 строк для подання скарги на дії державного виконавця. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області державного виконавця Рижкова Дмитра Володимировича від 15.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №АО виданий 21.02.2001р.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у Староміському районному відділі державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження ВП № 17234365, відкрите на підставі виконавчого листа №АО-35, виданого Замостяньським районним судом м. Вінниці 21 лютого 2001 року, відповідно до якого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 належать до стягнення аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16 лютого 2001 року і до досягнення дитиною повноліття
30.09.2019року ОСОБА_4 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження дізнався, що 15.03.2019 року державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Рижковим Д.В. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, згідно якої було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №АО-35 виданий 21.02.2001 (додаток №2). Підставою для прийняття державним виконавцем вищезазначеної постанови стало те, що заборгованість зі сплати аліментів за період з 28.02.2018 по 28.02.2018 року складала 104 005,36 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що свідчить про ухилення від сплати аліментів.
Скаржник вважає, що постанова незаконна та підлягає скасуванню з огляду па наступне.
Скаржник вказує, що відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами від 3 липня 2018 року, що набрали чинності 28 серпня 2018 року) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних
платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - де погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти ш мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 РОКУ за № 1-рп/9 розтлумачено, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факт застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативне правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Виходячи з вищевикладеного, зміни в законодавстві визначені у ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», можуть бути застосовані до тих випадків, її будуть виникати після 28 серпня 2018 року. На заборгованість по сплаті аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року її розмір та тривалість накопичення, вказана новація законодавства не розповсюджується. Існуюча станом на 28 серпня 2018 р. заборгованість не може впливати і враховуватись при визначенні підстав для застосування державним виконавцем положень ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на оскаржувану постанову від 15.03.2019 року вбачається що дана постанова винесена на підставі розрахунку заборгованості державного виконавця за період 16.02.2001 року по 28.02.2018 року складає 104 005,36 грн., більш того нарахування аліментів повинно було припинись у зв'язку із досягненням сином - ОСОБА_6 повноліття, а саме 02.04.2018 року.
Скаржник зазначає, що дитина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання стягувались аліменти набула повноліття 02.04.2018 року до суми боргу по аліментах може застосовуватись редакція ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і набула законної сили починаючи з 28 серпня 2018 року. З огляду на вищенаведене слід прийти до висновку, що постанова державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Рижковим Д.В. від 15.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є незаконною та підлягає скасуванню.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду з даною скаргою.
Заявник вказує, що оскільки ОСОБА_4 дізнався про існування оскаржуваної постанови державного виконавця від 15.03.2019 року лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження -30.09.2019 року, що підтверджується підписом ОСОБА_4 на заяві про ознайомлення з матеріалами провадження строк передбачений ч.2 ст. 449 ЦПК Україні підлягає поновленню оскільки пропущений скаржником з поважних причин.
Представник скаржника в судовому засіданні засіданні заяву підтримав в повному обсязі а також надав до суду письмове клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, з тих підстав, що дізнався про існування оскаржуваної постанови державного виконавця від 15.03.2019 року лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 30.09.2019 року, що підтверджується підписом ОСОБА_4 на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження строк передбачений ч.2 ст. 449 ЦПК Україні підлягає поновленню оскільки пропущений скаржником з поважних причин. Суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження є супровідний лист про направлення боржнику оскаржуваної постанови, проте, докази отримання постанови скаржником відсутні.
Представник ДВС Бачинська М.В. в судовому засіданні проти задовлення скарги заперечувала в повному обсязі, вважає, що державний виконавець діяв в межах ЗУ «Про виконавче провадження»
Стягувач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задовлення скарги заперечували в повному обсязі, скаргу вважають необгрунтованою.
Судом встановлено, що на виконанні у Староміському районному відділі державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження ВП № 17234365, відкрите на підставі виконавчого листа №АО-35, виданого Замостяньським районним судом м. Вінниці 21 лютого 2001 року, відповідно до якого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 належать до стягнення аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку але не меше Ѕ н.м.д.г. щомісячно, починаючи з 16 лютого 2001 року і до досягнення дитиною повноліття.
15.03.2019р. державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Рижковим Дмитром Володимировичем прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №АО виданий 21.02.2001р. ( а.с. 4)
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Суд враховує, що оскільки ОСОБА_4 дізнався про існування оскаржуваної постанови державного виконавця від 15.03.2019 року лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 30.09.2019 року, що підтверджується підписом ОСОБА_4 на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження строк передбачений ч.2 ст. 449 ЦПК Україні підлягає поновленню оскільки пропущений скаржником з поважних причин. Суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження є супровідний лист про направлення боржнику оскаржуваної постанови, проте, докази отримання постанови скаржником відсутні.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог скарги, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами від 3 липня 2018 року, що набрали чинності 28 серпня 2018 року) за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - де погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти ш мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
ст. 5 ЦК України, визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотно дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо, цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникають з моменту набрання ними чинності.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 РОКУ за № 1-рп/9 розтлумачено, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факт застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативне правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Виходячи з вищевикладеного, зміни в законодавстві визначені у ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», можуть бути застосовані до тих випадків, її будуть виникати після 28 серпня 2018 року. На заборгованість по сплаті аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року її розмір та тривалість накопичення, вказана новація законодавства не розповсюджується. Існуюча станом на 28 серпня 2018 р. заборгованість не може впливати і враховуватись при визначенні підстав для застосування державним виконавцем положень ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконав провадження».
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принці верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина безпосередньо діючими. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретна справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.
З огляду на оскаржувану постанову від 15.03.2019 року вбачається що дана постанова винесена на підставі розрахунку заборгованості державного виконавця за період 16.02.2001 року по 28.02.2018 року складає 104 005,36 грн., отже до суми боргу по аліментах може застосовуватись редакція ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і набула законної сили починаючи з 28 серпня 2018 року. Враховуючи вказане вище а також те, що скаржником надано докази про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови, а відтак суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 23, 76-84, 89, 95, 133, 229, 258-261, 263, 265, 353, 354, 430, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк для подання скарги на дії державного виконавця.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області державного виконавця Рижкова Дмитра Володимировича від 15.03.2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №АО виданий 21.02.2001р.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: