Справа № 152/247/18
2/152/7/19
іменем України
23 жовтня 2019 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Одудовського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області,
В лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з зазначеним вище позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, відповідно до якого на випадок смерті він заповідав все своє майно дочкам - позивачу та відповідачу.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалась, в тому числі, з земельної ділянки площею 1,4699 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525382800:03:001:0120, яка розташована на території Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.
При зверненні позивача до Шаргородської державної нотаріальної контори в вересні 2017 року останній стало відомо, що спадщина прийнята відповідачем, яка є її рідною сестрою та відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину.
Також, позивачу стало відомо про те, що в матеріалах спадкової справи міститься заява від її імені, відповідно до якої позивач відмовляється від прийняття спадщини. Однак, вказану заяву позивач не підписувала та про її існування не знала.
В зв'язку з цим, позивач просила суд визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчену 06 квітня 2004 року секретарем Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстровану в реєстрі за №27; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 .
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, подали до суду 23 жовтня 2019 року заяву, в якій представник позивача ОСОБА_2 просив проводити судові засідання у справі за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідач та її представник ОСОБА_6 до суду не з'явились, однак від представника відповідача 23 жовтня 2019 року на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.
Відповідачем у справі відзив не подавався, однак під час розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_6 щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини та він не поновлений.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шаргородська державна нотаріальна контора, Калитинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області до суду не з'явились про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши наявні докази у ній, а також беручи до уваги встановлені при розгляді по суті справи фактичні обставини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується повторним свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 06 грудня 2017 року (а.с. 11).
Згідно заповіту від 23.09.1994 року, посвідченого виконавчим комітетом Калитинської сільської Ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області та зареєстрованого в книзі запису нотаріальних дій за №78, ОСОБА_4 все своє майно заповів дочкам (а.с. 24).
Заявою до Шаргородської державної нотаріальної контори від 06 квітня 2004 року позивач повідомила про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 12).
Згідно висновку експерта №340 від 18 грудня 2018 року підпис у графі «Підпис ОСОБА_1 » у заяві про відмову від прийняття спадщини, від 06 квітня 2004 року, зареєстрованої в реєстрі за №27 (наданій на окремому аркуші) та підпис у графі «Підпис ОСОБА_1 » в заяві про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, що надана у книзі Нотаріальних дій Калитинської сільської ради (а.с. 99 книги), виконані не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням (а.с. 173).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно п. 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, правила книги шостої (Спадкове право) Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, останній день для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 припадав на 01.01.2004.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи, дослідженої в судовому засіданні №133/12 до майна померлого ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняла відповідач ОСОБА_3 та 20.03.2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Позивач - ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини після смерті батька не зверталася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, що нею не заперечується, доказів її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини нею не надано та матеріали справи не містять, а тому ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину.
Інших обставин, які б стверджували про прийняття спадщини позивачем суду не подано.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Отже, заява позивача про відмову від прийняття спадщини від 06 квітня 2004 року, яка адресована до Шаргородської державної нотаріальної контори не мала жодних правових наслідків при спадкуванні майна після смерті ОСОБА_4 .
Суд констатує, що підписи у зазначеній заяві виконані не позивачем - ОСОБА_1 , що підтверджено висновком експерта.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд вважає, що вимога про визнання недійсною та скасування заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини є некоректною та не може бути задоволена, оскільки судом встановлено факт існування самої заяви та недійсність підписів ОСОБА_1 у ній, однак за відсутності правових наслідків заяви, немає підстав для її скасування.
Підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 за наслідками судового розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 76-83, 89, 133, 136, 258, 265-268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01 листопада 2019 року.
Суддя І.В. Войнаровський