Справа № 149/1627/19
Провадження №2/149/558/19
іменем України
07.11.2019 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В.,
при секретарі Поліщук Л. А.,
за участі позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Поворознюка Б.М.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницьке» про визнання договору оренди землі недійсним
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої ввійшла земельна ділянка, площею 1,85 га, що розташована на території Порицької сільської ради. Спадщину після його смерті прийняла мати позивача - ОСОБА_4 , яка в серпні 2016 року звернулась до відповідача про отримання орендної плати за використання земельної ділянки, яка належала її чоловікові. Під час отримання орендної плати мати позивача, внаслідок неправомірних дій відповідача, обману, підписала договір оренди земельної ділянки від 18.08.2016 року, строком на сім років, вважаючи, що підписується за отриману орендну плату. Оскільки матір позивача ОСОБА_4 була особою похилого віку та мала поганий зір, незадовільний стан здоров'я, тому неспроможна була розібратись в документах, які підписувала, тобто не усвідомлювала, що переукладає договір оренди земельної ділянки на новий строк. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та позивач прийняв спадщину, до складу якої входить і земельна ділянка, яка в свій час належала батькові позивача ОСОБА_3 . Оскільки, на думку позивача, його матір саме внаслідок обману посадових осіб ТОВ «Хмільницьке» підписала договір оренди земельної ділянки, площею 1,85 га, яку в подальшому він успадкував, тому вважає вказаний договір слід визнати недійсним.
19.06.2019 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
18.07.2019 року на адресу суду від ТОВ «Хмільницьке» надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач заперечує щодо задоволення позову, посилаючись на те, що 18.08.2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Хмільницьке» в адміністративному приміщенні Виробничого підрозділу «Україна-Порик» ТОВ «Хмільницьке» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,845 га. При цьому працівниками товариства особі роз'яснювалось, що укладається саме договір оренди земельної ділянки та озвучено істотні умови договору. Вказаний договір ОСОБА_4 підписала власноручно, а зі сторони відповідача не вчинялись дії, які б свідчили про введення особи в оману.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Поворознюк Б.М. позовні вимоги підтримують та просять задоволити, визнавши спірний договір недійсним, посилаючись на обставини, викладені в позові. Крім того, позивач зазначив, що його мати не бажала укладати договір оренди з ТОВ «Хмільницьке», оскільки він мав намір обробляти земельну ділянку самостійно або ж в іншому випадку мав бажання передати її в оренду ТОВ «Візит». Представник позивача зазначив, що за життя ОСОБА_4 зверталась до органів поліції з приводу неправомірних дій відповідача, оскільки останнім не надано їй примірника спірного договору оренди. Зазначив, що підстав для переукладення договору не було, оскільки зміна власника земельної ділянки не є підставою для його переукладення. Викладене свідчить про те, що договір оренди спадкодавицею було підписано під впливом обману зі сторони ТОВ «Хмільницьке» з метою продовження користування земельною ділянкою.
Представник відповідача - адвокат Семко Юрій Анатолійович заперечує щодо задоволення позову, вказавши, що договір оренди ОСОБА_4 підписала власноручно у приміщенні ТОВ «Хмільницьке». Будь-яких дій щодо введення ОСОБА_4 в оману працівники ТОВ «Хмільницьке» не вчиняли. Особі роз'яснювалось, що вона підписує саме договір оренди земельної ділянки, яку вона прийняла у спадщину після смерті чоловіка. Крім того зазначив, що з метою отримання орендної плати спадкоємці укладають додаткові угоди про зміну сторони в зобов'язані чи нові договори оренди землі.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він також уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Хмільницьке». Проте вважав, що підписується у відомостях про отримання орендної плати. При цьому працівниками ТОВ «Хмільницьке» йому не пояснювали, що саме він підписує. Вважає, що його працівники ТОВ «Хмільницьке», з метою підписання договору оренди, ввели його в оману.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що договори оренди земельної ділянки в 2016 році підписувались не в адміністративному приміщенні ТОВ «Хмільницьке». Разом із ОСОБА_4 в приміщенні перебувала її свекруха, якій також пропонували підписати договір оренди, однак, вона відмовилась. В подальшому ОСОБА_4 в розмові їй повідомляла, що договору оренди не підписувала.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що на даний час вона працює в ВП «Україна -Порик» фахівцем по роботі з пайовиками. З ОСОБА_4 вона знайома, остання пересувалась за допомогою палиць, тобто у неї були проблеми з ногами. Більше про стан здоров'я їй нічого не відомо. У 2017 році позивач підходив до неї з питанням чи підписувала його мати договір оренди, проте вона не надала відповіді на це питання, оскільки з договорами в той час не працювала. Раніше договорами оренди земельних паїв займався ОСОБА_8 , з практики якого їй відомо, що підписувалось три договори оренди та один примірник якого повертався власнику землі після проведення його реєстрації. При підписанні спадкодавцем ОСОБА_4 спірного договору вона присутня не була.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Україна -Порик» 21.01.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,85 га, що розташована на території Порицької сільської ради (а.с.13,14), яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 02.12.2002 року (а.с. 12)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 9), після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняла ОСОБА_4 (а.с. 10, 15-17)
18.08.2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Хмільницьке» укладено договір оренди успадкованої земельної ділянки (а.с. 18-23)
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла (а.с. 24), після смерті якої відкрилась спадщина та прийняв її позивач ОСОБА_1 (а.с. 25,39-42)
За життя ОСОБА_4 зверталась до органів поліції щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ «Хмільницьке» з приводу відмови їй надати примірник спірного договору. З пояснень наданих працівникам поліції слідує, що їй працівниками ТОВ «Хмільницьке» пропонувалось укласти договір оренди спірної земельної ділянки, проте вона відмовилась, а пізніше дізналась, що оренду вказаної земельної ділянки продовжено. Проведеною перевіркою встановлено, що укладений між сторонами договір було передано на реєстрацію, тому не надано примірника заявниці (а.с. 28-33)
Суд, заслухавши позицію сторін та дослідивши докази, зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
У відповідності до п.п. 19, 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою
обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману
повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивач на підтвердження обставин позову посилається на те, що його мати не мала бажання продовжувати орендні відносини з ТОВ «Хмільницьке», а тому представники останнього, з метою продовження користування земельною ділянкою, ввівши матір в оману, замість надання для підпису відомостей про отримання орендної плати, надали новий договір оренди земельної ділянки, який ОСОБА_4 підписалла, вважаючи, що це відомість про отримання орендної плати. При цьому позивач посилається на незадовільний стан здоров'я його матері.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної обставини. Такі твердження позивача будуються лише на його припущеннях. Доказів, які б свідчили про те, що померла мати позивача, підписуючи договір оренди земельної ділянки, саме внаслідок неправомірних дій з боку відповідача, вважала, що розписується у відомостях про отримання орендної плати, не надано. Вказане не підтверджується і показами свідків. З досліджених матеріалів перевірки Хмільницьким ВП жодним чином не вбачається, що ОСОБА_4 підписала спірний договір оренди внаслідок неправомірних дій представників відповідача, які ввели її в оману. З її заяви та пояснень слідує, що вона спірний договір взагалі не підписувала, однак ця обставина позивачем не оспорюється. Відсутність підстав для переукладення договору оренди, про які зазначав позивач, оскільки смерть власника земельної ділянки не є підставою для припинення договірних відносин, також не доводить відсутності у ОСОБА_4 волевиявлення на укладення договору оренди.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про введення відповідачем в оману його матері з метою підписання останньою договору оренди земельної ділянки, тому підстав для задоволення позову суд не вбачає
Керуючись ст.ст. 202-204, 215, 230 ЦК України, ст.ст. 81,258,264,265,268 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.08.2016 року - відмовити.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 11.11.2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд на протязі 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Робак М. В.