Справа № 598/1965/19
провадження № 2-а/598/39/2019
"05" листопада 2019 р. м.Збараж
Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Щербата Г.Р. розглянувши у порядку письмового провадження заяву судді Щербатої Галини Романівни про самовідвід у розгляді позовної заяви генерального директора Національного заповідника «Замки Тернопілля» ОСОБА_1 до заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області - начальника відділу страхових випадків ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановила:
До Збаразького районного суду Тернопільської області звернувся генеральний директор Національного заповідника «Замки Тернопілля» Маціпура Анатолій Вікторович із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 31.10.2019р., до заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області - начальника відділу страхових випадків ОСОБА_2 про оскарження постанови №217/345 про накладення адміністративного стягнення.
Згідно протоколу від 01.11.2019р. автоматичного розподілу судової справи між суддями, вказані матеріали адміністративної справи передані для розгляду, судді Щербатій Г.Р.
Суддя Щербата Г.Р., заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 05.11.2019 року, заявила самовідвід у даній справі, з тих підстав, що ОСОБА_3 - дочка позивача ОСОБА_1 , працює помічником судді Збаразького районного суду Тернопільської області, в зв'язку з чим між ОСОБА_3 існують робочі відносини, що є загальновідомим фактом і відомо стороннім особам, що може викликати сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч.1 п.4 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Крім того, у пункті 2.5 БангалОрських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися згідно з (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»),
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги, що помічником судді Збаразького районного суду Тернопільської області Олещука Б.Т., є Чернецька ОСОБА_4 - дочка позивача ОСОБА_1 , та з якою суддя підтримує робочі та дружні відносини, у неї з нею значне коло спільних знайомих, неодноразово вони спільно приймали участь у святкуванні різних урочистих подій, що є загальновідомим фактом і відомо стороннім особам, що може викликати сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а тому, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.36 КАС України, суддя Щербата Г.Р. не може брати участь в розгляді цієї справи по суті і підлягає самовідводу.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23), ст.ст.36, 39, 40, 241- 243, 248, 256 КАС України, суддя,-
постановила :
Задовольнити заяву судді Щербатої Галини Романівни про самовідвід у розгляді позовної заяви генерального директора Національного заповідника Замки Тернопілля» ОСОБА_1 до заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області - начальника відділу страхових випадків ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Адміністративну справу за позовною заявою генерального директора Національного заповідника «Замки Тернопілля» Маціпури Анатолія Вікторовича до заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області - начальника відділу страхових випадків Радзіха ОСОБА_5 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, передати на розгляд іншому судді.
Дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена і підписана суддею 05 листопада 2019 року.
Суддя Збаразького
районного суду Г.Р. Щербата